Обміни, ДНК і шахраї: у Кременчуці родини полонених і зниклих безвісти шукали відповіді - емоційна  представниками влади

02 квітня 2026 р. 22:17

02 квітня 2026 р. 22:17

Пряма мова.

Сьогодні у Міському палаці культури Кременчука відбулася виїзна зустріч представників регіональної робочої групи Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими в Полтавській області з родинами зниклих безвісти та полонених військовослужбовців.

Захід організували на запрошення громадської організації «Голос тиші». До складу робочої групи увійшли представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Полтавській області Владислав Носенко, заступник начальника Полтавської ОВА Євген Кончаковський, начальниця відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК та СП майор Анна Тарасова, а також представники Національної гвардії, поліції, Пенсійного фонду та інших структур.

Основна мета таких зустрічей — не лише надати інформацію, а й почути родини, зібрати додаткові дані для подальшого опрацювання на державному рівні.

Як зазначив Владислав Носенко, найболючішим і найважливішим питанням для кожної родини залишається повернення рідної людини.

«Це найголовніше. Але ми приїжджаємо, щоб пояснити, що робить держава, і водночас отримати від родин інформацію для передачі до центрального офісу Координаційного штабу. Глобальні питання обмінів вирішуються виключно на центральному рівні. Жоден із присутніх тут не бере участі у перемовинах», — наголосив він.

Окремо під час зустрічі підняли тему законодавчих ініціатив щодо прирівняння зниклих безвісти до загиблих — ця ідея викликала обурення серед присутніх.

Зустріч проходила у малому залі палацу культури, який виявився переповненим — не вистачало місць, і працівникам довелося приносити додаткові стільці.

Після короткого представлення членів робочої групи розпочалося обговорення. Владислав Носенко одразу окреслив ключові моменти:

• родини повинні внести максимально повну інформацію про зниклого чи полоненого в електронний кабінет, включаючи фотографії;
• пошук здійснюється також через взаємодію омбудсменів України та росії, однак цей процес вкрай повільний — за 2025 рік верифіковано лише близько 60 осіб;
• листування з полоненими можливе, але лише російською мовою;
• у разі виявлення фото чи відео з полоненими у російських телеграм-каналах необхідно звертатися до штабу для проведення ідентифікації;
• важливо дотримуватися інформаційної гігієни, адже шахраї активно користуються відчаєм родин.

Після виступу із зали посипалися десятки запитань — емоційних, болючих, інколи різких.

Одна з жінок запитала, чому її рідний не відповідає на листи, які вона надсилала через різні організації.

«Це нічого не означає. Ми передаємо листи, але російська сторона сама вирішує, чи передавати їх далі» , — пояснив Носенко.

Інша учасниця поцікавилася, чому не оприлюднюють списки звільнених із полону.

Їй відповіли, що персональні дані не розголошуються, а загальну інформацію публікують у відкритих джерелах.

Багато обурення викликала тема обмінів.

«Чому мій син у полоні з 2022 року, а обмінюють тих, хто потрапив нещодавно?» — пролунало із залу.

У відповідь представники штабу пояснили, що першочергово обмінюють поранених, тяжкохворих, жінок і молодь до 25 років, однак логіка дій російської сторони часто відсутня.

Також пролунала інформація, що 95% звільнених з полону українців зазнали катувань.

« Полон — це не курорт», — наголосив представник омбудсмена.

Під час зустрічі піднімали і складні випадки, коли людину ідентифікували за ДНК та поховали, але згодом вона поверталася з полону.

Фахівці пояснили, що такі ситуації можливі через збіг обставин та складність процесів ідентифікації.

Також зазначалося, що невпізнані тіла ховають тимчасово, і в разі встановлення особи їх можуть передати родині для перепоховання.

Не обійшлося і без критики на адресу слідчих.

«Та які у нас слідчі… молодих набрали, а толку немає», — пролунало із залу, і ці слова підтримали інші.

У відповідь правоохоронці повідомили, що незабаром у Кременчуцькому районному управлінні поліції з’явиться доступ до каталогу неопізнаних тіл із розширеною системою пошуку.

Деякі звернення звучали особливо болісно.

Одна з жінок розповіла, що її онук перебуває у полоні, а його мати померла, і тепер виникли проблеми зі спадщиною.

Їй порадили звернутися до системи безоплатної правової допомоги.

Порушили також тему викрадених дітей.

За словами представників штабу, за українськими даними росія вивезла близько 20 тисяч дітей, тоді як сама заявляє про 700 тисяч. Повернути вдалося лише трохи більше двох тисяч.

Наприкінці зустрічі представники Координаційного штабу пообіцяли і надалі проводити подібні виїзні заходи.

Після загального обговорення вони перейшли до індивідуальних консультацій із родинами.

Попри складні відповіді і відсутність швидких рішень, для багатьох присутніх ця зустріч стала можливістю хоча б бути почутими — і ще раз нагадати: за кожною цифрою стоїть людська доля.

Олег Булашев

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські