«Його поважали за добре слово». На щиті до Полтавщини повернувся воїн

05 квітня 2026 р. 17:53

05 квітня 2026 р. 17:53

Боєць схилив голову під час виконання бойового завдання 1 квітня цього року на Сумщині.

Про те, що Володимира Гришка провели в останню путь 4 квітня повідомили у Котелевській громаді.

Котельва зустріла полеглого воїна живим коридором, односельчани на колінах провели захисника в останню путь.

« Щоб підтримати його родину, прийшли друзі, колеги, побратими та просто небайдужі жителі, адже Володимир був надзвичайно товариською, відкритою та світлою людиною. Його поважали за добре слово, влучний жарт та готовність завжди прийти на допомогу »,  – пишуть у Котелевській громаді.

Чин прощання розпочався у Свято-Вознесенському храмі, після чого траурна процесія вирушила до рідної домівки захисника. Поховали Володимира Гришка з усіма військовими почестями на Святицькому кладовищі під звуки гімну та триразовий салют. Державний прапор, яким була огорнута труна, передали рідним загиблого.

Життєвий шлях захисника

Володимир Гришко народився 1 липня 1969 року на Полтавщині у місті Котельва. У його родині було троє дітей, які були один для одного надійною опорою. Закінчивши місцеву школу №2 продовжив навчання у Полтавському сільськогосподарському інституті після чого пройшов армійський гарт у Чернівцях та Чехії. Свій трудовий шлях він розпочав  у СВК «Батьківщина», згодом - став головним агроном ПСП «Ковпаківець».

«Вражав колег своїм гострим розумом та винятковою порядністю. Під його вмілим керівництвом навіть із невеликої кількості землі отримували гарні врожаї. Він був людиною слова: якщо обіцяв – робив, якщо брався за справу – доводив її до досконалості », – пишуть у Котелевській громаді

Окрім аграрної діяльності чоловік захоплювався мистецтвом, тому він стояв біля витоків створення відомого гурту «Козаки з «Батьківщини». Володимир мав гарний голос та музичним хистом, тому він майстерно грав на інструментах:

«Його чуйне серце вміло відчувати і пісню, і людську душу. Це був справжній воїн з душею козака: його спів і музика завжди були щирими і глибокими, як і він сам».

З початком повномасштабного вторгнення чоловік пішов добровольцем на фронт підписавши контракт з Повітряними Силами. У лавах Збройних Сил він був командиром 5-го зенитного кулеметного відділення, 1-го зенітного кулеметного взводу, 1-ї зенітної кулеметної роти. Під час виконання бойового завдання 1 квітня цього року екіпаж Володимира потрапив під удар ворожного безпілотника, внаслідок чого боєць загинув.

У чоловіка залишилися троє синів, яких він вважав найбільшою гордістю у своєму житті. Старший син Володимира продовжив справу батька і наразі стоїть на захисті країни.

Вічна пам’ять і слава захисникові!

Згадаємо імена полеглих на фронті земляків

Після завершення навчання у 2020 році Вадим Шепітько пішов на строкову службу до Збройних сил України. Службу проходив у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. З перших днів великої війни Вадим Шепітько долучився до оборони країни на Харківському напрямку. 30 березня на Харківщині під час виконання бойового завдання військовий загинув внаслідок удару ворожого дрона.

Сергій Міщанін народився 28 лютого 1990 року на Полтавщині у Котельві. Чоловік пішов добровольцем на фронт, у війську він служив у званні старший солдат. Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку 1 квітня цього року він загинув внаслідок ворожого вогню. Про час та дату прощання з бійцем повідомлять пізніше.

Володимир Сєріков народився на Полтавщині у Кременчуці, там він навчався у місцевій гімназії № 9. Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання 25 березня цього року.

• війна
• воїн на щиті
• герої
• загинув герой
• ЗСУ
• новини Полтави
• новини полтавщини
• Полтава
• полтавська область
• провели в останню путь

Полтавські