Із окопів — у поле: історія землі, порятунку та перемог ветерана з Кременчуцького району Володимира Різуна

18 квітня 2026 р. 12:01

18 квітня 2026 р. 12:01

Свою справу на полі агропідприємець з Полтавщини на деякий час залишив через повномасштабне вторгнення, утім не полишав думок про її розвиток, навіть будучи на лікувані у госпіталі.

Є люди, які життєвою позицією та послідовними вчинками не лише покращують світ довкола, а й є прикладом стійкості, працелюбності та сили духу: як на полі бою, так і в досягненні результатів справи свого життя. Один із них — колишній перекладач, ексвійськовий та аграрій-новатор Володимир Різун, який у селі Пузикове на Полтавщині заснував власне фермерське господарство. Роботу на полі йому довелося залишити через повномасштабне вторгнення.

Так, 25 лютого 2022 р. Володимир сам пішов до військкомату. Спершу потрапив до Третьої танкової бригади, ставши сапером. За три з половиною роки на фронті воював у гарячих напрямках Запорізької та Донецької областях.

ВІЙНА ВІДДАЛИЛА ВІД СПРАВИ, АЛЕ НЕ ВІД ПЛАНІВ

— Коли йшов до армії, роботу на землі залишив на родича. Але і там, коли траплялися вихідні, думав про подальшу роботу на землі, — ділиться В.Різун.

Перший грант «Власна справа» від Центру зайнятості Володимир отримав у 2023 р., будучи на фронті. Він оформив заявку і отримав відповідь. Обов’язковою умовою там було працевлаштування двох людей, один із яких досі працює із Володимиром.

— Вигравши його, у мене неначе відкрилося друге дихання. А далі грантів стало ще більше… Я оформлював їх десятками, пишучи ночами, в лікарні, за будь-яких умов, коли мав вільний час. Просто брав ноутбук і писав. До речі, «Власну справу» я би швидше назвав «безвідсотковою позикою», де необхідно просто за три роки суму гранту повернути державі єдиним податком, ПДФО із зарплати. І майже всі гранти я витратив саме на обладнання для системи No-Till.

Ще одним із переможних періодів для Володимира став минулий рік, коли він повернувся з війни та виграв грант у 4 тис євро від House of Europe. З того часу, як розповідає Різун, він і започаткував свій YouTube-канал RockHarvst, який не несе у собі комерційну складову, а суто популяризує втілення нових агротехнологій на полях.

— Ще був один грант на розвиток агробізнесу від благодійного фонду агрохолдингу «Астарти» у сумі в 20 тис євро, які видавалися у формі обладнання. Ми їх витратили на жниварку до комбайна, — коментує він.

До речі, як розповіли нам в «Астарті», В.Різун, у порівнянні з іншими учасниками, виграв найбільшу кількість грантів. Першу можливість тут виборов у межах проєкту «Курс на Незалежність 2.0» (ставши одним зі 100 переможців). Другий грант на 70 тис грн здобув у проєкті «Сміливі» для придбання комплекту обладнання для точного висіву насіння. Фахівці з «Астарти» наголошують, що обидві грантові можливості Володимир реалізував, перебуваючи на службі у війську.

Із захопленням про аграрія-військового розповідає і його пробратим Михайло Сербін, який і досі захищає країну. До повномасштабного вторгнення Михайло теж працював на полях агрономом-дослідником в селищі Хлібодарське Одеського району Одеської області.

Власну компанію «Agro-research», яка займалася екологічними випробуваннями гібридів соняшника, кукурудзи, сортів озимих культур пшениці, ячменю та ріпаку, Михайло заснував у 2017 р. разом з однодумцями.

— Наше завдання полягало в тому, що перед тим, коли компанії мають реєструвати продукт, вони мусять його протестувати. Тож ми випробовуємо гібриди, які заходять на ринок та як вони себе поводять у тих чи інших умовах. Досліджуємо по класичній технології, аналізуючи вирощення насіння від більшості фермерів та висаджуємо нові. Наприклад, той чи інший гібрид на Полтавщині показав три тонни врожаю, а в Одесі той же — 1,5 тонни, на Західній Україні — 2,5 тонни. Таким способом ми визначаємо, для якої місцевості підходить той чи інший гібрид. І таким чином різними методами знаходимо найкращий продукт для компанії. А ще визначаємо густоту посіву, глибину та інші необхідні нюанси, — пояснює М.Сербін.

Відмітимо, що агробізнеси Володимира і Михайла між собою не пов’язані. Адже Михайло аналізує роботу саме класичної технології вирощення.

— Ми дискутували, яка технологія краща. Технологія No-Till класна, але це вищий пілотаж замлеробства. Для цього потрібні спеціальні сівалки, обприскувач та знання, як працювати і усім цим оперувати. Ми познайомилися у квітні 2023 р. в бригаді «Маґура», саме перед контрнаступом. Та у першу чергу нас зблизила тема агророзвитку. Володимир у душі дослідник-інструментатор, завжди шукає щось нове і не любить ходити, так сказати по «накатаному полі наших предків». Він має свій шлях, свою думку і це притягує однодумців, — розповідає Сербін.

Під час однієї з Михайлових відпусток, В.Різун приїздив до Одещини подивитися на поля, які наразі доглядають колеги Сербіна. Та в першу чергу, чоловіків зблизила війна.

— Володимир сильний воїн, у нього вольовий характер. І я був вражений його вчинком посеред бою, коли розривались міни і нас з дрона «висікли» ворожі оператори. Тоді вся орда працювала по нашому підрозділу, було багато поранених. Тоді ж, у середині бою, коли все розривалось, Вова від евакуації до поля бою повертався три рази за пораненими побратимами. Це був справді геройський вчинок: коли люди боялися навіть голову підійняти, він повернувся і доніс пораненого до Бредлі, а потім знову повернувся назад, щоб забрати наступного. Того дня з поля бою він виніс трьох, – пригадує Михайло.

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ

Окрім освоєння вирощування різних культур ощадливою та ресурсо-енергозберігаючою технологією, Володимир надає послуги з доврожайної діяльності у Кременчуцькому районі, створив просвітницький YouTube-канал та продовжує розвивати агрокультуру України, шукаючи альтернативні методи вирощування від злакових до олійних культур: пшениці, сої, соняшника, ріпаку, льону та гірчиці.

Утім, щоб дійти до таких результатів майже з нуля, чоловік пройшов непростий шлях, включаючи навчання, практику, досвід, проби, експерименти, та щоденну працю.

У першу чергу, Володимир пригадав студентське життя у лінгвістичному університеті у Києві. Юнаку із середньостатистичної родини, як і всім на початку 2000-них, проживання у столиці було непростим. Тому, напевно, така ситуація у тому числі спонукала його наполегливо навчатися, опанувавши англійську та французьку мови, а ще мріяти про роботу за кордоном.

— Із товаришами ми постійно думали про роботу та підробітки. І весь час шукали можливості розпочати свой бізнес, ще будучи студентами, —говорить він.

В один із моментів Різун відчув потребу рухатися далі і спробував себе у французькій компанії, що займалася дилерством агротехніки. Спершу там працював перекладачем, далі шеф-монтером, через що п’ятий курс ВИШу закінчував уже заочно.

— Із тогочасного досвіду найбільше запам’яталося те, що очільник французької фірми за потреби приїздив до нас у поле і разом з нами, молодими і ще не досвідченими працівниками, ремонтував техніку. Така робота кардинально відрізнялася від праці голів українських колгоспів. Тоді, скоріш за все, у мене і відбулася зміна ставлення до українського агровиробництва. Я зрозумів, що пережитки совка в Україні мають відійти в минуле і захотілося створити щось аналогічне: справжнє і своє, — ділиться він.

Згодом, у 2005-2006 р., В.Різун працював перекладачем у французькій компанії, яка зводила новий саркофаг для Чорнобильського реактора.

— Окрім цього, разом із товаришами у Києві ми заснували невелику фірму промислового альпінізму. Ще була робота у шведському представництві компанії Tornum, що займалася будівництвом елеваторів. Після цього був представником французької компанії SABE Group, що спеціалізувалася на виробництві обладнання для сипучих матеріалів. Також працював комерційним директором у компанії Юніверсум, діяльність якої зосереджувалася на будівництві елеваторів. Однак через деякий час я серйозно задумався уже про власний бізнес. І хоча я все життя хотів втекти з села, все ж вирішив туди повернутися й працювати на землі. У 2015 році я засіяв три батьківські паї у 13 гектарів у Кременчуцькому районі.

ДБАЙЛИВА ДО ЗЕМЛІ ТА КУЛЬТУР ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБІТКУ No-Till

Паралельно з цим, у 2015 р., Володимир отримав посаду виконавчого директора сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Зерно-БУНК» в Кіровоградській області, що реалізовувався канадським проєктом розвитку зерносховищ та сільськогосподарської кооперації.

— З нами працювали канадські агрономи. Одним із компонентів проєкту став агрономічний консалтинг, який передбачав ощадливий обробіток землі спеціальною технікою за технологією No-Till. Це технологія вирощування культурних рослин, де ґрунт відновлюється природнім шляхом. Тож тут була необхідна і зовсім інша техніка, яка би працювала при ущільненні ґрунту.

— Відносно підходів нашої роботи, ми називаємо себе антиплуг. Адже плуг вбиває у землі всі аеробні бактерії. У цей же час при No-Till земля покривається рештками і тут необхідне зовсім інше обладнання. А ще це система точного вирощування з передовими технологіями:

• gps;
• автопілотуванням;
• системою зондування землі;
• відстеженнням у культурі показників зеленого забарвлення (NDVI).

Тож, завдяки грантам ми зробили апгрейд нашої сівалки John Deere 7000 та почали раціональніше використовувати кожен клаптик землі: коли розумієш, де треба сіяти рідше, а де — густіше, або внести більше чи менше добрив.

Володимир не виключає, що останніми роками відбувається деградація ґрунту через засадження землі окремими культурами, такими як соняшник. Тому No-Till дозволяє, хоч і повільно, але збільшити ґумус та біорізноманіття у грунтах.

За словами Різуна, перехідний період між класичним обробітком землі на No-Till займає близько 5 років, тому поки що така технологія серед аграріїв не є популярною.

ДОСВІД В АГРОКООПЕРАТИВІ ТА НОВІ МЕТОДИ ОБРОБКИ ЗЕМЛІ

— До речі, цьогоріч я брав участь у європейському грантовому конкурсі Land & Soil Award. Не переміг, але отримав диплом визнання (Diploma of Recognition), що для мене є важливою нагородою, оскільки конкурси в Європі значно складніші та більш направлені на професіоналізм.

Про систему No-Till та співпрацю з Володимиром нам розповів і його товариш, агроном із 47-річним стажем Віталій Ланецький. Зараз він працює у агрокоооперативі «Зерно-БУНК» в Кіровоградській області, де і познайомився з Володимиром.

На момент 2015 р. агрокооператив «Зернобунк» складався з участі місцевих одноосібників та фермерів. Головного агронома та виконавчого директора зблизили нововведення при роботі за No-Till, спільне навчання на семіранах та схожі погляди, що стосувалися націлення обробітку землі за європейськими стандартами.

— З Володьою по No-Till мы ставили дослідні поля, пробували, експериментували. Пройшов час, технологія дещо прижилася, погляди людей на неї змінилися. Адже, перш за все, люди, які стали власниками своєї землі, почали ставитися до неї більш бережно та відходити від споживацького підходу.

Аналізуючи свій досвід, пан Віталій у першу чергу зауважує на зміні ґрунтообробної техніки та використанні прямого посіву.

— Варто розуміти, що у землі є бактерії, які потребують кисню, а які ні. І що та сама оранка глибиною у 30 см може призвести до того, що корисні мікроорганізми для рослини, які зберігають вологу та слугують так званою мульчею, просто гинуть.

За словами Ланецького, перехід на No-Till в Україні розпочався близько 18 р. тому.

— У No-Till є і свої недоліки: коли не можна вносити так звані ґрунтові гербіциди. Хоча до цього незабаром звертатиметься чимало аграріїв, адже Європейський союз вносить заборону на використання чималої групи гербіцидів, що загалом охопить декілька сотень їх видів. Але замість цього вносяться препарати для розкладання рослинних решток, які знищують шкідливу фауну разом зі шкідниками, — аналізує аграрій.

До речі, розмову про дану систему обробки обох аграріїв ви можете побачити на каналі Rock Harvst|No-Till «ЧЕСНА РОЗМОВА про No-Till, кооперативи і виживання українського фермерства» .

P.S.: Відмітимо, що В.Різун захищав країну три з половиною роки. Про період на війні багато не розповідає — а переважно про те, як і далі бути корисним на своїй землі.

— І чи не найбільшою своєю реалізованою можливістю за останній час вважаю перемогу у гранті від Українсько-ветеранського фонду розміром у 1,5 млн грн, який втілюю і цьогоріч. Наразі відбувається звітування за 2 етап реалізації проєкту.

Тож зараз, завдяки покращенню сівалки, я вперше за 10 років посіяв ріпак. Хоча раніше вирощував виключно пшеницю, сою, соняшник і кукурудзу. Також цього року планую вперше виростити льон та гірчицю, — розповідає він. — А от усе це встигати на сьогодні є проблемою, оскільки людей робочого віку у військовий час, на жаль, стає дедалі менше.

Тож у планах чоловіка — продовжувати йти своїм шляхом та реалізовувати задумане.

— Головне — це вірити, навіть тоді, коли ніхто не вірить! І не опускати рук, — підсумовує він. Ми ж бажаємо В.Різуну нових перемог: як в його агросправі, так і в Україні перед росією, адже для кожної з них Володимир доклав щирі та наполегливі старання.

Ліна РОМАНЧЕНКО

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

За матеріалами Новини ветеранів

Полтавські