Сльози і надія:у Свято-Іоаннівському монастирі Кременчука піднесли молитву за українських воїнів і цивільних у полоні

17 травня 2026 р. 15:01

17 травня 2026 р. 15:01

Віряни, які долучилися до спільної молитви, подали записки за здоров’я, захист і повернення додому рідних та близьких, які перебувають у полоні чи вважаються зниклими безвісти.

Сьогодні мешканці Кременчука зібралися у Свято-Іоаннівському ставропігійному монастирі, де відбулося особливе богослужіння, присвячене молитві за українських воїнів та цивільних громадян, які перебувають у російському полоні або вважаються безвісти зниклими.

Як повідомив намісник монастиря архімандрит Феодосій, богослужіння провели з благословення Митрополит Епіфаній.

Уся Божественна літургія була спрямована на посилену молитву за захисників України, а також мирних жителів, доля яких наразі залишається невідомою. Спільна молитва у такі непрості часи стає джерелом духовної підтримки для родин, які щодня живуть у тривозі та надії. Вона об’єднує людей навколо спільного болю і спільної віри у повернення найдорожчих додому.

Саме у молитві багато хто знаходить сили не втрачати надію та витримувати важкі випробування. У храмі сьогодні лунали щирі прохання про мир, захист і Боже милосердя для всіх, хто зараз перебуває у неволі або вважається зниклим безвісти. Такі богослужіння нагадують, що жодна людина не залишається забутою, а кожне ім’я живе у серцях і молитвах українців.

Потужна енергетика і неймовірне духовне піднесення панували цього дня під час спільної молитви.

«Які муки і терпіння потрібні цим людям… І церква ніколи не була осторонь. Вона завжди була поруч із ними. Часто ми думаємо, що все, що робимо чи говоримо, не має сенсу, ніби все відбувається само собою. Але це не так. У житті немає випадковостей. Усе складається з волі Божої», — звернувся до вірян намісник Свято-Іоаннівського ставропігійного монастиря архімандрит Феодосій.

Він наголосив, що особливу силу має молитва батьків за дітей і дітей за батьків.

«Коли ми молимося за наших полонених, дехто каже: “Що це дасть?” А дасть дуже багато. Як дитина може не відчувати своїх батьків? Як батьки можуть не відчувати своїх дітей? Коли ми молимося, ми випромінюємо дух нашої душі. Ми можемо цього не усвідомлювати, але саме так підтримуємо їх» , —слова проповіді.

Священнослужитель навів приклад родини, чия дитина перебувала у полоні.

«Я попросив їх обрати певний час і щодня молитися. Вони молилися о 10-й ранку, о 18-й та о 21-й годині. І Господь допоміг — їхню дитину звільнили. Потім хлопець розповів, що саме у ці години, коли йому було найважче, він відчував незрозумілий спокій і силу, ніби щось підтримувало його зсередини» , — поділився він.

За словами священнослужителя, духовний зв’язок між рідними існує незалежно від відстані.

«Якщо з дитиною щось трапляється, батьки це відчувають душею, навіть за тисячі кілометрів. Люди — не просто істоти. Ми наділені душею, ми відчуваємо один одного», — сказав архімандрит Феодосій.

Також він закликав родини полонених і безвісти зниклих не втрачати надії.

«Ніколи не впадайте у відчай. Відчай — це великий гріх. Якщо ви будете у розпачі, це відчуватимуть і ваші діти, і ваші рідні там, у неволі. А їм зараз найбільше потрібні ваша віра, ваша любов і ваша сила», — наголосив священнослужитель.

У храмі були і сльози, і усмішки, і міцні обійми людей, які підтримували одне одного добрим словом та щирою вірою. Кожен, хто цього дня прийшов до монастиря, ніс у серці власний біль, але разом люди відчували силу єдності, надії та світла, яке допомагає вистояти навіть у найтемніші часи.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські