«За місяць-два мало бути весілля»: у Кременчуці попрощалися із захисником Кирилом Кривоносом

20 травня 2026 р. 14:49

20 травня 2026 р. 14:49

Червоні троянди та білі конвалії несли люди до Свято-Миколаївського собору, де проходило відспівування Героя. Чотири роки свого життя він стояв на захисті України.

Сьогодні Кременчук у скорботі. У місті попрощалися із мужнім воїном родом із Донеччини, який знайшов вічний спокій у кременчуцькій землі.

1 травня 2026 року помер вірний син та відданий захисник Батьківщини — Кирило Олександрович Кривонос.

«Сьогодні відбувається поховання Кривоноса Кирила Олександровича, який народився 16 листопада 1997 року. Був призваний на військову службу по мобілізації у 2022 році. Служив у званні молодшого лейтенанта на посаді командира механізованого взводу. Помер, на жаль, 1 травня 2026 року у Чернігівській області.

Народився та проживав Кирило у місті Добропілля Донецької області. Навчався у Добропільській загальноосвітній школі №4. Закінчив Слов’янський фармацевтичний технікум та Донецький медичний інститут. Не був одружений, дітей не мав. У скорботі залишилися мати Наталя та батько Олександр.

Слава і пам’ять Герою. Слава Україні» , — повідомив офіцер відділення цивільно-військового співробітництва лейтенант Віталій Іванчиков.

У невимовній тузі — мати, яка, немов підбита птаха, билася біля труни сина. Не стримував сліз і батько. Поруч у горі — наречена Валерія.

«Ми разом навчалися з 2015 року у Слов’янську. Навчалися на фармацевтів. А війна нас звела. Ми тоді були разом у Донецькій області, у Добропіллі. Він тоді до мене приїхав, і з того моменту ми почали зустрічатися.

Я потім перебувала у Дніпрі, їхала додому. Тоді ще був обстріл Покровська, ми їхали через нього. Він мене дуже підтримував. Я з Покровського району, міста Білозерське Донецької області, а він був із Добропілля», — розповіла дівчина.

Валерія показує обручку і гірко плаче. Каже, що вони з Кирилом планували одружитися вже за два місяці.

«Він подарував мені обручку. Зробив пропозицію. За місяць-два у нас мало бути весілля, але не встигли», — говорить вона.

Дружина друга Кирила Ганна згадує, що хлопець добровольцем пішов на війну ще у 2022 році.

«Він сам. Він дуже сильно рвався піти. Хотів служити разом із моїм чоловіком, вони були найкращими друзями з дитинства. Він дуже хотів бути з ним в одній бригаді, але, на жаль, йому відмовили у переводі. Пізніше вже погодили, але він не встиг», — говорить Ганна.

Жінка додає, що хотіла взяти Кирила хрещеним для своєї дитини.

«Він був військовим медиком. Ми разом навчалися на фармацевтів, але йому довелося стати медиком на війні. Він рятував хлопців, евакуйовував їх. Багато життів врятував. Зараз багато військових у лікарні Мечникова без кінцівок, але вони йому дуже вдячні», — каже Валерія.

Родина Кирила переїхала до Кременчука з Донеччини. Саме тут Героя провели в останню путь. Побратими не змогли приїхати на церемонію прощання.

«Про нього завжди дуже добре відгукувалися. Його колишня дівчина була в полоні на “Азовсталі”. Він дуже хотів, щоб вона повернулася додому, робив усе для цього. На жаль, вона теж не змогла приїхати через обставини», — розповіла Ганна.

Після заупокійного богослужіння у Свято-Миколаївському соборі траурна процесія вирушила до Свіштовського кладовища. Кирила Кривоноса поховали з військовими почестями у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Кременчук схилив голови у скорботі перед молодим воїном, який віддав своє життя за Україну, за її свободу та майбутнє. Світла пам’ять Герою.

Олена Ліпошко

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські