Полтавські Герої України: історії оборонців дер...

23 травня 2026 р. 14:45

23 травня 2026 р. 14:45

Щороку наприкінці травня Україна відзначає День Героїв. Полтавщина виплекала і свою когорту талановитих та відважних людей, які обрали шлях захисників. ЗМІСТ розповідає про військовослужбовців з Полтавщини, які отримали звання із відзнакою орденом «Золота зірка» за подвиги у фронтових боях.

У пам'ятну дату згадуємо полтавців, які отримали звання Героя України.

Герой України Юліан Матвійчук – скрипаль, історик та депутат, який став воїном

Юліан Матвійчук народився 14 червня 1989 року в Полтаві і був людиною неймовірно багатогранною. Своє життя він починав як митець, закінчивши Полтавську художню школу. Потім здобув освіту за спеціальністю «Скрипка» в музичному училищі та співав у відомому народному хорі «Калина». Згодом обрав фах учителя історії та правознавства, закінчивши Полтавський національний педагогічний університет.

Ще студентом пройшов Революцію Гідності в Києві, отримав поранення в голову. Повернувшись до Полтави, заснував Полтавську сотню «Самооборони». Уже в червні 2014 року добровольцем пішов у батальйон «Азов», де пройшов шлях від гранатометника до заступника командира батареї гаубиць. Отримав звання молодшого лейтенанта та відзнаку «За доблесну службу».

У 2015 році став депутатом Полтавської міської ради. Юліан Матвійчук системно виступав проти незаконних забудов та хаотичних МАФів.Також займався порятунком історичної будівлі Кадетського корпусу, яку вдалося передати на баланс Державної судової адміністрації для подальшої реставрації.

З січня 2022 року він готувався до мобілізації, а ввечері 24 лютого вже вирушив захищати Сумщину у складі 116-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Згодом воював на Харківщині та Донеччині. Працював у підрозділі аеророзвідки «Соловей», де був оператором БпЛА, коригувальником, розвідником та військовим аналітиком.

15 травня 2023 року під час запеклого бою біля Георгіївки на Донеччині Юліан Матвійчук дістав важке поранення в голову. Попри зусилля медиків та проведену операцію, серце воїна зупинилося 20 травня 2023 року в лікарні Дніпра.

Воїн-поет Святослав Горбенко – наймолодший кіборг Донецького аеропорту

Святослав Горбенко народився 26 грудня 1994 року в Полтаві. Він міг би побудувати блискучу кар'єру міжнародного дипломата чи перекладача, бо мав феноменальні здібності до гуманітарних наук і навчався одночасно на двох вищих освітах у Харкові. На денній формі вивчав англо-японську філологію в ХНПУ ім. Сковороди, а на заочній – історію в ХНУ ім. Каразіна.

Він вільно володів англійською, спілкувався французькою, глибоко пізнавав японську та читав польською мовою. Під час Революції Гідності Святослав Горбенко записався до самооборони Харкова. Через погрози та переслідування з боку тогочасних провладних тітушок за наполяганням батька перевівся до КНУ ім. Тараса Шевченка в Києві.

Влітку 2014 року встиг скласти іспити на звання молодшого лейтенанта, обравши шлях солдата. У серпні поїхав до навчального центру «Десна», де записався до добровольців. По закінченню вишколу для бійців, з кінця вересня перебував у Донецькому аеропорту разом з побратимами з Добровольчого Українського Корпусу «Правого Сектору». Позивний обрав з давніх часів Норвегії, де воїна-поета, співака, декламатора називали «Скельд». Цей позвиний у давній Норвегії означав воїн-поет, співак, декламатор.

Святослав Горбенко став одним із наймолодших оборонців аеропорту. Його земний шлях обірвався 3 жовтня 2014 року. 19-річний боєць загинув під час оборони ДАПу, рятуючи свого пораненого побратима, коли уламок танкового снаряда завдав смертельного поранення.

Заступник командира «Азову» Віталій Грицаєнко – оборонець Маріуполя

Віталій Грицаєнко народився 3 серпня 1990 року в Полтаві. Хлопець навчався в Полтавській загальноосвітній школі №20, яку успішно закінчив у 2007 році.

Згодом обрав шлях правоохоронця і вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ. Його вибір професії став першим кроком до формування залізного характеру та військової доблесті, які згодом вписали його ім'я в історію оборони України.

Віталій Грицаєнко став добровольцем у 2014 році й дослужився від солдата до заступника командира полку «Азов», мав звання старшого лейтенанта.  Він називав себе «Гоголем», бо часто бував у театрі в Полтаві, виріс там. Раніше мав позивний «Козак», але в «Азові» загинув хлопець з таким же, тому Віталій вирішив не випробовувати долю.

З 24 лютого 2022 року воїн боронив з побратимами Маріуполь. 27 лютого група чоловіка відбила 4 спроби висадки морського десанту ворога, а 1 березня підрозділ «Гоголя» розбив ворожу колону.

15 березня азовці успішно заблокували пересування ворога. Особисто Віталій Грицаєнко знищив 2 «Тигра» ворога. 19 березня група воїна здійснила успішний рейд у тил противника і знищила ворожий командний полк, тиловий склад і склад з боєприпасами, танк, 3 БТРи та близько взводу живої сили ворога. 19 березня «Гоголь» загинув від поранень.

Воїн мав 6 нагород, серед яких є медаль «Захисника Маріуполя» у 2015 році, відзнака за участь в АТО від Президента України у 2016 році та звання Героя України.

Капітан СБУ Володимир Кісельов – захисник острову Зміїний

Володимир Кісельов народився 7 липня 1989 року у Полтаві. Освіту отримав у Полтавському будівельному технікумі, навчання закінчив у 2008 році. Вищу освіту у 2014 році отримав у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті.

В підрозділах ЗСУ на військовій службі перебував з 2008 рок, у підрозділах спеціального призначення. Починаючи з 2012 проходив службу за контрактом осіб офіцерського складу в центрі спеціальних операцій «Альфа» Служби Безпеки України. Починаючи з 2014 року був задіяний до оперативно-бойових операцій в районі проведення АТО. У часи російсько-української війни 2022 року був на посаді командира ЦСО СБУ.

Обороняючи острів Зміїний Володимир Кісельов загинув 7 травня 2022 року. Боєць протягом служби отримав Орден «За мужність» ІІ, після смерті був визначений кавалером ордена «За мужність» ІІІ ступеня. У жовтні 2022 року присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно .

Старший Сержант Євген «Горинич» Горін

Євген Горін народився 22 листопада 1972 року в Полтаві. Навчався у 24-ій загальноосвітній школі. Працював електрозварником.

У 1990 році пройшов строкову військову службу. На початку повномасштабного вторгнення повернувся за кордону та був призваний на службу у 116-ій бригаді ТрО. Був на посаді снайпера другої категорії у роті вогневої підтримки.

Життя сержанта обірвалося 15 березня поблизу Георгіївки на Донеччині. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня, та званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Майор Служби безпеки України Микола Городніченко

Микола Городніченко народився 16 вересня 1991 року у селищі Ромодан Миргородського району Полтавської області. Отримував військову освіту спочатку у військовому ліцеї у Кременчуці, згодом в Національній академії Сухопутних військ у Львові.

Під час АТО у складі 25 повітряно-десантної бригади брав участь у боях за Амбросіївку, Нижню Кринку, Зайцеве, Авдіївку, Дебальцеве, Савур-Могилу. З 2018 року служив в ЦСО «Альфа» СБУ. З початком повномасштабного російського вторгнення очолював групу, яка проводила бої на Харківщині, Донеччині та Херсонщині, де відзначилася бойовими успіхами.

Микола Городніченко загинув виконуючи бойове завдання на Херсонщині 8 січня 2024 року.

За заслуги у військовій службі отримав 7 нагород, серед яких орден «За мужність» ІІІ ступеня та звання «Герой України» посмертно.

Молодший сержант Євген «Жакан» Мазко

Євген Мазко народився 29 серпня 1983 року та проживав у селі Розсошенці, що під Полтавою.

Воїн добровільно доєднався до лав Збройних Сил України. За званням – молодший сержант у 30 окремій механізованій бригаді. Понад рік утримував позиції поблизу села Маньківка на Донеччині. Відбивав ворожі атаки зі стрілецької зброї та кулемета знищуючи противників,  в одному з боїв ліквідував 16 людей особового складу противника.

Загинув воїн виконуючи своє останнє завдання 24 вересня 2024 року, під час відбиття  російського штурму в селі Міньківка Бахмутського району.

Ветеран війни мав медаль «За оборону м. Соледар», нагрудний знак «DEI GRATIA» 30-ї окремої механізованої бригади, нагрудний знак «Ветеран війни – учасник бойових дій». Присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.

Полковник Повітряних Сил Збройних сил України Віктор Поливяний

Віктор Поливяний родом з Полтавщини.

Із вересня 2019 року до березня 2024 року був командиром 160-ї зенітно ракетної бригади повітряного командування «Південь». У 2014 році під керівництвом Віктора поливяного підрозділ Повітряних Сил ЗСУ вперше в історії знищив літак А-50 та командний Іл-22.

Загинув 1 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині,  внаслідок ударів по позиції його підрозділу ракетами «Іскандер».

Захисник є повним лицарем ордена Богдана Хмельницького та кавалером ордена Данила Галицького. Ці нагороди він отримав за особисту мужність і самовідданість у боротьбі з ворогом. Посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Командир стрілецького відділення Віталій Шевченко

Віталій Шевченко народився 9 серпня 1991 року в місті Миргород на Полтавщині. Навчався у Миргородському училищі №44 де здобув фах водія-електрика.

Пройшов строкову військову службу, був танкістом. З початком повномасштабного вторгнення доєднався до миргородської ТрО. Перший бойовий досвід отримав на Сумщині. З початку 2023 року воїн перебував в найгарячішій точці бойових зіткнень з ворогом – під Соледаром та Авдіївкою у складі 116-ї бригади ТрО.

Загинув Віталій Шевченко 12 квітня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу позиції біля населеного пункту Тоненьке Покровського району.

Захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордену «Золота Зірка» посмертно.

Лейтенант Збройних сил Семен Крамський

Семен Крамський народився 2 червня 1979 року в Полтаві. Фах технолога громадського харчування отримав в Полтавському університеті економіки і торгівлі. За освітою працював недовго, згодом працював водієм, раніше автомобілі були його захопленням.

Добровільно долучився до лав десантно-штурмових військ на початку повномасштабної війни. За його плечима – бої за Гуляйполе, Бахмут, Часів Яр та Богоявленку на Донеччині. Наприкінці 2022 року воїна перевели до новосформованої 77-ї окремої аеромобільної бригади. В лютому він виконував бойові завдання у Бахмуті. За бойові досягнення у 2023 році отримав офіцерське звання та призначений командиром взводу вогневої підтримки аеромобільної роти, згодом в листопаді — командиром аеромобільної роти. 30 липня 2024 року присвоєно звання лейтенанта.

22 вересня 2024 року не дивлячись на поранення Семен Крамський продовжував вести бій, вже під час евакуації до стабілізаційного пункту загинув від поранень несумісних з життям внаслідок артилерійського обстрілу  на Донеччині .

За бойові заслуги нагороджений медаллю «За хоробрість» від коимандування 5-ї батальйоної тактичної групи. Посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Сержант Збройних сил України Андрій «Сармат» Орлов – визволитель Херсона

Народився Сергій Орлов 29 жовтня 1983 року у Полтаві. Навчався у ліцеї № 1 імені Івана Котляревського. Згодом отримав освіту вчителя англійської та психолога у ПНПУ. Працював перекладачем англійської. Проживав і працював у Києві.

Воїн долучився до батальйону «Донбас», ще у 2014 році з початком російсько-української війни. На посаді заступника командира взводу снайперів захисник брав участь у боях в Маріуполі, Широкиному та  Дебальцевому. У 2017 році повернувся до цивільного життя та переїхав працювати за кордон. На момент початку повномасштабної війни перебував в Іраку, проте поклик захищати країну повернув його додому. Захисник долучився до 131-го окремого розвідувального батальйону імені Євгена Коновальця. У вересні 2022 року у складі розвідувальної групи Андрій «Сармат» Орлов вдало коригував вогонь артилерії та авіації по скупченню сил противника на Херсонщині, знищуючи значну кількість окупантів і ворожої техніки.

Воїн провів свій останній бій 6 вересня 2023 року під час розвідки на острів Козацький поблизу Одрадокам’янки, від отриманих тяжких поранень загинув на шляху до лікарні.

Андрія Орлова було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно присвоєно звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка» та нагороджено Хрестом бойових заслуг.

• герой з полтавщини
• герой загинув
• Герой України
• Герой України з Полтавщини

Полтавські