Реп від учителів, паперові літачки миру і щемливий вальс: у Кременчуці пролунав останній дзвоник для випускників ліцею №4

29 травня 2026 р. 11:32

29 травня 2026 р. 11:32

Перед початком навчального року заклад дуже постраждав внаслідок ворожого обстрілу. Але це лише згуртувало учнівський та педагогічний колектив.

Сьогодні у Кременчуці — щемливий і особливий день. У школах, ліцеях та гімназіях міста пролунали останні дзвоники, сповіщаючи про завершення ще одного навчального року. Для когось це лише початок шкільного шляху, а для когось — прощання з дитинством і перший крок у доросле життя.

Саме тому цього дня вся увага була прикута до випускників, які стоять на порозі нового етапу свого життя.

Журналісти «Кременчуцької газети» побували на святі останнього дзвоника у ліцеї №4 «Кремінь» і пропонують дізнатися, як це було.

Дружня ліцейна родина зібралася на подвір’ї навчального закладу. Розпочалося свято з нагадування про те, що в країні триває повномасштабна війна. Усі присутні приєдналися до загальноукраїнської хвилини мовчання, вшанувавши пам’ять полеглих захисників та мирних українців.

У своєму зверненні до ліцеїстів директорка Тетяна Одерій нагадала, що перед початком навчального року заклад дуже постраждав внаслідок ворожого обстрілу. Але це лише згуртувало учнівський та педагогічний колектив. Попри всі труднощі, ліцеїсти демонстрували високі досягнення у навчанні, а ліцейне життя продовжувало вирувати подіями, конкурсами та перемогами.

«Кожен рік ми прощаємося з нашими випускниками. І дуже хочеться побажати їм щасливої долі, щоб здійснилися їхні найзаповітніші мрії. Тому, як у власну дитину, вкладаю тільки найкращі побажання. Сподіваюся, що так і буде», — сказала директорка ліцею Тетяна Одерій.

Проводжаючи одинадцятикласників у дорогу дорослого життя, Тетяна Одерій побажала їм не боятися мріяти, сміливо обирати свій шлях і завжди пам’ятати рідний ліцей. Вона наголосила, що попереду на випускників чекає важливий вибір професії, власної дороги та майбутнього, але найголовніше — залишатися людьми, які люблять Україну і готові працювати для її майбутнього.

«Попереду у вас складні випробування. Я щиро бажаю кожному з вас успішно здати НМТ, вступити до омріяного закладу освіти і бути просто щасливими. І пам’ятайте — ми завжди чекаємо вас у стінах нашого ліцею» , — сказала директорка ліцею Тетяна Одерій.

Але теплих і напутніх слів цього дня звучало чимало — від перших учительок, класних керівниць та класного керівника.

«Попереду у вас — ціле життя. І ми сьогодні вам навіть трішки заздримо, бо попереду — самостійне, доросле життя. Воно буде різним, але пам’ятайте: фундамент, який ми заклали разом із вами тут, у стінах нашої школи, завжди допоможе подолати всі перешкоди на вашому шляху», — із звернення до випускників їх перших вчителів.

Та педагоги підготували для випускників ще й справжній сюрприз. Над подвір’ям ліцею №4 лунав реп у виконанні класних керівників, який викликав щирі посмішки та бурхливі оплески.

Одним із найбільш щемливих моментів стало привітання випускників від першачків. Малеча підготувала не просто вірші, а справжні поетичні шедеври зі згадками про актив ліцею, шкільне життя та самих випускників.

Випускники — це гордість і цвіт ліцею.

І традиційно, вирушаючи у доросле життя, найкращі ліцеїстки понесли символічний вогник знань і пам’яті про рідну школу.

Прозвучали цього дня й слова вдячності мужнім воїнам Збройних сил України, завдяки яким у дітей є можливість навчатися, мріяти та святкувати. Допомогу від ліцейної родини для потреб військових отримав Олег Бабенко.

А далі випускників закружляв у своїх піруетах шкільний вальс — щемливий, красивий і сповнений емоцій.

І головне — цього дня всі прагнули одного: миру. Щоб випускники йшли у доросле життя без вибухів, тривог і підступного ворога. Щоб малеча продовжувала навчання у спокійних класах, а шкільні дзвоники звучали лише як символ радості та нових починань. На знак цього у небо здійнялися символічні паперові літачки — як мрії дітей про мирне майбутнє.

Якими запам’яталися шкільні роки випускникам, їхнім батькам та викладачам — детальніше у відео Мирослави Ковальчук.

Попереду у випускників — НМТ, вступна кампанія, нові міста, професії та знайомства. Але саме шкільні роки назавжди залишаться для них часом перших друзів, перших перемог і щирих дитячих мрій. І про це нагадав останній шкільний дзвінок.

Для батьків цей день став хвилюючим нагадуванням про те, як швидко виростають діти. А для вчителів — ще одним доказом того, що навіть у найважчі часи українська школа продовжує виховувати сильних, талановитих і світлих людей.

Олена Ліпошко, фото авторки

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські