«Подивіться в ці очі й пам’ятайте»: у Кременчуці відкрили всеукраїнський артпроєкт «НАШІ».

05 червня 2026 р. 15:46

05 червня 2026 р. 15:46

«Це артпроєкт не про смерть. Це артпроєкт про любов і пам’ять»...

У Кременчуці відкрили виставку артпроєкту «НАШІ» — мистецької ініціативи пам’яті Артема Тимченка, створеної художницею Оксаною Шабас.

Проєкт поєднує портрети українських захисників і захисниць із картинами на українську тематику, створюючи простір пам’яті, вдячності та національної ідентичності. Його мета — вшанувати воїнів, які боронять Україну, як тих, хто нині стоїть на захисті держави, так і тих, хто віддав життя в бою. У кожному портреті, за задумом авторки, закладені особисті історії, родинні зв’язки, сила духу та незламність.

Відкриття проєкту відбулося у Кременчуцькому краєзнавчому музеї.

«Сьогодні ми відкриваємо надзвичайно важливу, емоційно насичену та непросту виставку — артпроєкт загальнодержавного значення «НАШІ». У часи важкої війни хочеться нагадати про кожного, згадати ім’я кожного захисника, який сьогодні стоїть на захисті України або повернувся додому на щиті.Ми зібралися тут, щоб побачити творчість видатної художниці, яка пропустила через свою душу історію кожного захисника, чиї погляди сьогодні дивляться на нас із цих портретів.Зараз я оголошую хвилину мовчання на честь усіх воїнів, які захищають Україну.

Дуже приємно, що кожен, хто сьогодні завітав до цієї зали, знайшов у собі сміливість прийти. Адже це наша спільна трагедія, це наша війна. І це наша Україна, яку захисники боронять на передовій.А ми тут, у тилу, наближаємо перемогу кожен на своєму місці — так, як можемо», — розпочала захід ведуча, завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу музею Вікторія Ширай.

Усі присутні вшанували пам’ять жертв російсько-української війни хвилиною мовчання.

«Це виставка пам’яті і виставка подяки українським воїнам. Вона є важливим внеском у збереження пам’яті про Героїв, які віддали своє життя за Україну, які досі нас захищають чи захищали, та є прикладом того, як мистецтво може служити цій важливій меті» , — сказала Вікторія Ширай.

У музеї вже діє постійна експозиція, присвячена сучасній війні. Відтепер її доповнив і всеукраїнський артпроєкт «НАШІ».

«Ми з вами зараз знаходимося в залі №1, де сьогодні відбувається дуже важлива подія — нагородження Героїв Кременчука, захисників і захисниць України.Також у наступній залі розташований Музей сучасної війни. Це експозиція, яка спочатку мала бути тимчасовою і діяти лише кілька місяців, але вона працює вже четвертий рік. Ми завжди говоримо про те, що хотіли б, аби вона завершила свою роботу. Завершилася нашою перемогою. Але, на жаль, експозиція продовжує поповнюватися новими свідченнями історії війни.Сьогодні ми також відкриваємо дуже важливий проєкт. Це всеукраїнський проєкт. Так чи інакше, у кожного з нас уже є своя історія, пов’язана з війною.Коли ви прийдете сюди й побачите ці очі, пам’ятайте: це насамперед те, що відрізняє нас від росіян. Це пам’ять. Тому що пам’ять — це теж наша зброя.

Зараз триває війна наративів, війна за історію. Вони розповідають про те, які ми нібито нацисти, і поширюють інші вигадки. Але ми знаємо цих людей з іншого боку. Ми знаємо, що це насамперед люди, патріоти, справжні українці.Завдяки цьому проєкту ви зможете прийти до Кременчуцького краєзнавчого музею, прочитати ці історії життя й долі наших захисників. Хотілося б, щоб кожна з них відгукнулася у вашому серці.Тож подивіться в ці очі й пам’ятайте. Тому що пам’ять — це важливо», — сказав директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса.

Своєю чергою мисткиня Оксана Шабас не лише презентувала проєкт. Її спогади про Артема Тимченка, роздуми про війну, розповіді про Героїв і про створення картин знаходили відгук у серцях присутніх.

«Розуміючи, що таке втрата, ми маємо усвідомлювати: навіть коли говоримо про живих захисників, які представлені в цьому проєкті, або про тих, хто зараз перебуває на фронті чи в лікарнях після поранень... війна залишає свій слід на кожному. У певному сенсі всі ми сьогодні травмовані цією війною. І з цією травмою нам доведеться жити. Наш обов’язок — не бути байдужими до неї. Крізь роки передавати наступним поколінням пам’ять про справжній масштаб подвигу героїв України. Я хочу процитувати свого друга, художника Артема Тимченка, завдяки якому ви сьогодні бачите цей проєкт у нашому місті. Саме завдяки таким людям фраза «ми єдині» набуває справжнього змісту. Одного разу він сказав мені: «Оксано, покажете справжній Донбас — вільний Донбас, ваш Донбас. І так само ви покажете всю Україну»...

Коли до мене звертаються з проханням намалювати героїв, я кажу, що, на жаль, не зможу намалювати їх такими, якими їх бачать рідні та близькі.

Тому що я малюю портрет війни. Я малюю очі війни.Деякі герої можуть здаватися трохи старшими за свій вік, тому що на війні люди дорослішають щодня. І це обличчя війни, яке насамперед несе із собою любов.Саме тому цей артпроєкт — не про смерть. Це артпроєкт про любов і пам’ять. Допоки живуть ці дві складові, доти живе й вічність.

І саме цю вічність ми сьогодні будуємо. Багато людей, які вже бачили портрети захисників на виставках проєкту, погоджувалися з думкою, що це не про смерть. Тому що очі всіх захисників на цих портретах — живі.Я дуже сподіваюся, що ви вийдете звідси з відчуттям того, що кожен захисник, який віддав своє життя за Україну, а також кожен, хто вважається безвісти зниклим, досі залишається поруч із нами» , — розповіла художниця.

Особливо символічним відкриття виставки стало через те, що воно відбулося у день народження загиблого захисника Романа Зеленського.

«Це пам’ять. А пам’ять має жити доти, доки живемо ми самі та знаємо ці історії. Сьогодні особливий день — день народження Романа. Дуже символічно, що виставка відкрилася саме сьогодні. Цей проєкт важливий не лише для нашої родини. Тут представлені історії багатьох родин, які втратили своїх рідних. Ми бачимо тут не лише Романа, а й інших хлопців, які представлені в проєкті, — із Костянтинівки, Полтави та інших міст. Напевно, це нас об’єднує. Так, біль залишається, і він нікуди не зникає. Але разом переживати його трохи легше. Ми дуже раді й дуже вдячні Оксані Шабас. Її праця безцінна. Тим, що вона робить, вона не дає забути про наших Героїв. Вони всі — наші. І вони назавжди залишаться нашими», — сказали сестри Мирослава та Юлія.

З великого екрана на відвідувачів дивляться обличчя воїнів, які загинули, перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими. Звучать вірші...За кожним портретом — окрема історія, окрема доля, окремий біль і окрема боротьба.

Перед відкриттям журналістка «Кременчуцької газети» запитала Оксану Шабас, чи були випадки, коли захисники, які вважалися безвісти зниклими, поверталися додому.

«Двоє. Двоє — це запоріжці, ось вони тут представлені, це Іван Сташенко і Роман Шаман. Вони пробули в полоні й повернулися. Але були й випадки, коли тих, кого ми вважали безвісти зниклими, згодом визнавали загиблими. І двоє, яких ви зараз побачите в проєкті, один із них вважається загиблим, але ми досі не можемо повернути його тіло», — розповіла художниця.

Наразі виставка налічує 124 роботи та 124 історії українських Героїв. Загалом їх 125, однак один із захисників, який нині продовжує боронити Україну, поки не готовий відкрито показувати своє обличчя.

Кожен портрет має QR-код, за яким можна дізнатися більше про людину, її життєвий шлях та військову історію.

Виставка триватиме з 5 червня по 1 липня 2026 року.  Це одна з тих виставок, яку складно оглянути поспіхом. Тут хочеться зупинитися біля кожного портрета, вдивитися в очі захисників, прочитати їхні історії та відчути, що за кожною світлиною стоїть ціле життя. Артпроєкт «НАШІ» став не лише мистецькою подією для Кременчука, а й ще одним нагадуванням про людей, завдяки яким Україна продовжує боротися і жити. Відвідати виставку можна у Кременчуцькому краєзнавчому музеї до 1 липня.

Детальніше про художницю і виставку читайте: «Кременчук став для мене рідним через хлопців, які боронили Костянтинівку» — авторка артпроєкту «НАШІ» Оксана Шабас

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські