«Я відчуваю, що він у Кременчуці нагадали про військовополонених

07 червня 2026 р. 13:22

07 червня 2026 р. 13:22

Прийдіть і підтримайте!

Сьогодні у Кременчуці біля колишнього Палацу культури «Кредмаш» відбулася традиційна мирна акція «Не мовчи! Полон вбиває!», присвячена підтримці українських військовополонених та безвісти зниклих захисників.

Такі заходи проходять у місті щонеділі. Їхня головна мета — нагадати суспільству про українських військових і цивільних, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.

Цього разу на акцію зібралися рідні та близькі військових, а також небайдужі мешканці міста. Люди прийшли з прапорами військових підрозділів, плакатами та фотографіями своїх рідних, доля яких досі залишається невідомою або які перебувають у неволі.

О 9:00 учасники заходу долучилися до загальнонаціональної хвилини мовчання.

На цей час патрульні поліцейські зупинили рух транспорту, аби всі охочі могли вшанувати пам’ять загиблих захисників України.

Дощ чи сніг, спека чи мороз — люди щотижня виходять на акцію, щоб нагадати суспільству: війна триває, а сотні українських військових залишаються в полоні або вважаються безвісти зниклими.

Захисника Олександра Чепеленка чекає з полону його мати. Жінка родом із Лисичанська, нині проживає у Кременчуці.

«Чекаємо, надіємося. Кожна родина сподівається, що її рідна людина повернеться живою — через рік, через два. Йому було 43 роки. Безвісти зник у 2023 році. Відтоді нічого не чули.

Я підтримую зв’язок із військовою частиною, Координаційним штабом, їздила на зустріч із представниками бригади. Саме 29 травня була в Києві. Із нашої бригади ніхто не повертався з полону. Якщо хтось і є, то нам про це нічого не відомо.

Чекаємо. Він у мене єдиний і неповторний. Чоловік помер, я залишилася сама. Думала, що син буде моєю підтримкою. Я відчуваю, що він у полоні, що його кудись далеко відправили. Тому й надіюся, що він повернеться живим. Це моя кровинка, моя рідна дитина» , — говорить жінка.

Поруч стоїть ще одна мати, яка не знає про долю свого сина з 25 липня 2025 року. За її словами, виходячи на останнє бойове завдання, він зателефонував рідним. Відтоді жодних звісток про нього немає.

Її син Володимир Бакум вважається безвісти зниклим. До мобілізації чоловік проживав у Львові та працював на будівництві. Родина продовжує чекати будь-якої інформації про його долю та сподівається на повернення захисника додому.

Учасники акції наголошують: такі заходи є надзвичайно важливими, адже дозволяють не забувати про тих, хто перебуває в полоні або вважається безвісти зниклим. Рідні військових переконані, що суспільство має постійно пам’ятати про своїх захисників і підтримувати їхні родини.

Акції «Не мовчи! Полон вбиває!» у Кременчуці стали вже постійними. Щонеділі люди виходять на центральні вулиці міста з прапорами, плакатами та фотографіями своїх рідних, аби нагадати: боротьба за повернення кожного українця з полону триває, а чекання рідних не має терміну давності.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські