Страви на вогні від Максима Горобця: з димком, любов’ю і вірою в ЗСУ

14 червня 2026 р. 12:26

14 червня 2026 р. 12:26

Якщо ви бували на благодійних ярмарках у селах Решетилівської громади, то напевно що куштували страви, що їх готує на вогні Максим Горобець із Пасічників. Бо смачнезний і густий, настояний на димкові запах капусняка чи тушкованої картопельки із м’ясцем, сметанкою та грибочками не може лишити байдужим і не викликати апетит разом із потоком слинки. Ну хіба що у вас серця немає або ж, не дай боже, ви не голодні. Або ж на ярмарки, де ви бували, не запрошували кашоварити Максима із командою. Адже своє частування пасічниківська волонтерська команда готує не лише у рідному старостаті, залюбки виїздять зі своїми чималими козацькими казанами на запрошення в інші населені пункти, аби приготувати смачненьке і долучитися до доброї справи — зібрати кошти на підтримку ЗСУ. Цього травня якраз стартував 10-ий, ювілейний сезон пасічниківських страв на вогні.

Як все починалося

Волонтерський осередок у Пасічниках уперше зібрався ще у далекому 2014 році — разом із початком військових дій країни-терористки проти нашої держави. Відтоді волонтери й допомагають своїм захисникам — спочатку землякам у складі добробатів у зоні АТО, із 2022-го — захисникам, які боронять країну в лавах ЗСУ. У 2016 році у Максима Горобця виникла ідея зі стравами на вогні, її підтримав його брат — Вадим Гайдар, який на той момент очолював Потічанську сільську раду.

«Ми вирішили з ним започаткувати таку традицію — приготування страв на вогні. Бачили її в інших районах, в нас таке дуже не практикувалося. Якщо й готували, то переважно на великих ярмарках, на Решетилівській весні. По селах мало де готували страви на вогні. Закупили великі казани і вирішили на кожен день села у власній сільській раді готувати. Починали із юшки, плову і куліша», — розповідає Максим.

Меню поступово розширили, а з ним змінилася й географія кашоваріння. Починали із Потічанської сільської ради, потім кухарів із коронним капусняком почали запрошувати у інші громади — Колотії, Михнівку, М’якеньківку. Із 2016 року по 2022 рік працювали у навколишніх селах. Від початку повномасштабного вторгнення, до мобілізації Максима у 2023 році, почали більш активно займатися волонтерською діяльністю — готували страви на вогні на благодійних ярмарках у різних населених пунктах громади, а зібрані від продажу частування кошти передавали волонтерам громади. Проте навіть після того, як Максима мобілізували у січні 2023-го, польова кухня роботу не зупинила. У першу відпустку головний кухар прийшов через півроку після служби — і над пасічниківськими казанами знову піднявся димок. «У Пасічниках якраз проводили благодійний захід на підтримку ЗСУ, тож не могли не готувати», — посміхається Максим. До цивільного життя він повернувся у грудні 2024-го, після поранення. І взявся до звичної благодійної та волонтерської діяльності — увесь минулий рік варили смачне протягом всього сезону на різних благодійних заходах у рідній громаді.

Минулий рік був рекордним у плані запрошень — аж 10, їздили кулінарити і в дальні села громади.

Торік Пасічники зібрали понад 55 тисяч гривень для ЗСУ

Традиційно сезон страв просто неба починається у травні і триває до кінця жовтня. Цього року перший казан куліша Максим із командою зварив 10 травня — того дня в селі організували благодійний концерт і ярмарок з нагоди Дня матері. Вже встигли покашоварити у Михнівці та М’якеньківці. Готували смачний куліш у Шевченковому, у рідній школі Максима — вчителі разом із батьківським комітетом запросили приготувати частування для малечі, яка відпочиває у пришкільному таборі.

«У сільському клубі-філії цього року організовували вже два благодійні ярмарки. У липні буде День села і теж із благодійним ярмарком. Потім — на Покрови концерт і ярмарок. У останню суботу грудня з нагоди Різдва та новорічних свят теж запланований благодійний концерт із ярмарком», — розповідає про плани Максим Горобець.

До слова, торік у невеликих Пасічниках всього на 160 жителів на підтримку захисників на благодійних заходах зібрали майже 55 тисяч гривень. Найбільшу суму — 40 тисяч гривень — у 2025-му місцеві жителі задонатили під час благодійних заходів з нагоди відкриття сільського клубу після капітального ремонту, якому посприяли Решетилівська міська рада та староста Віталій Мищенко. І цього року сподіваються зібрати не меншу суму.

«Це не тільки моя заслуга, а й учасників любительського об’єднання „Вітамін“, які завжди допомагають і підтримують», — зауважує Максим Горобець. Зазвичай команда «Вітаміну» зносить продукти, шукає фінансову підтримку, допомагає із приготуваннями до ярмарку, тримати у чистоті прилеглий міні-парк. А ще місцеві небайдужі переробляють сезонні овочі — готують соління та вітамінні салати для ЗСУ, щовихідних готують смачну домашню випічку та інші страви домашньої кухні для бійців підрозділу ППО.

«Приємно підбивати загальну суму і знати, що ми також робимо свій посильний внесок у підтримку Збройних сил. Кошти використовуємо по-різному, залежно від пори року. У холодну пору переважно закуповуємо ліки, які або відправляємо підрозділам самостійно, або розподіляємо між волонтерами, які працюють на теренах громади. У магазині „Рибний рай“ у Решетилівці теж стоїть скринька для донатів. Звідти вже раз кошти використовували — придбали 500 сухих душів. Ми також регулярно донатимо із продавцями магазину. Кошти, які виручили 10 травня, розподілили між волонтерами — на них ті придбали продукти харчування і відправили на фронт та закупили різні види інструментів. У нас все прозоро, є чеки, фото та відеозвітність, всі кошти використовуємо за призначенням», — говорить Максим.

Чому не готують борщ на вогні

Найпопулярніша страва у виконанні Максима Горобця — капусняк. Це беззаперечний авторитет. Із перших страв також готують куліш, юшку, солянку. Цього року планують додати до меню нову першу страву. Задумувалися про борщ на відкритому вогні, але ця страва специфічна і для українців певною мірою претензійна — викликає купу претензій. Бо в кожної господині свій рецепт борщу, а всі інші — не канонічні. Це жарт, раптом що. Проте не до жартів буває у соцмережах: ледь не під кожним рецептом приготування борщу там у коментарях буквально розверзається пекло через суперечки, класти квасолю чи ні, як різати буряк (і чи різати), коли класти капусту й таке інше. Максим прийняв дипломатичне рішення — не сердити місцевих господинь, тому борщ не готуватимуть. Обирають між двома стравами, навіть опитування провели, проте думки мешканців села розділилися навпіл між бограчем і солянкою.

Продукти для приготування на відкритому вогні частково купують самі, а також знаходять спонсорів. У рідному старостаті осередок активно підтримують місцеві фермери, які орендують земляю у Пасічниках, зокрема родини Мовчанів та Гирок.

Найдорожчі — солянка з пловом

На запитання про вартість частування, Максим пояснює, що все залежить від страви. Найдорожча — солянка, яка готується із кількох видів м’яса, копченостей. «Орієнтовно приготування казана солянки на 80 літрів на сьогоднішні ціни обходиться (за умови, що половину продуктів купуємо, а половина — свої), десь у 1,5 тисячі гривень. Орієнтовна вартість порції солянки — 50 гривень. Друга вартісна страва — плов. Бо головний інгредієнт — це ошийок, а ціни на м’ясо зараз відчутно підскочили. Щоб плов був справжній, узбецький, потрібне гарне м’ясо і спеції — родзинки, барбарис. Плов любить як м’ясо, так і якісні спеції», — коментує кухар.

Найдешевший — капусняк. Бо доклад на нього є в кожного на городі — капуста, картопля, морква, зелень. Дві пачки пшона навіть попри нинішні ціни також по кишені боляче не вдарять. Ну й «м’ясна основа» теж у сільському дворі знайдеться. Головний по капусняках зауважує, що найсмачніша ця страва — саме на качиному бульйоні, так би мовити полтавський варіант автентичної страви. Дешева також у приготуванні і рибна юшка — тут кухарям допомагають місцеві рибалки. Максим наголошує, що всі вони — чоловіки відповідальні, тому вудять рибу вудками, а не сітками й роблять це, коли закінчується нерестова заборона. У топі економних для приготування — пшенична каша, проте смак артеківської із казана та з димком — це щось «на божественному». Хто куштував — той знає про що каже автор.

Хочете, аби ярмарок вдався — запросіть майстра із приготування на вогні

Частування від Горобця з командою на благодійних заходах буквально розмітають. Якщо щось і залишається, то кожен охочий може взяти додому у судочок чи каструльку. Стандартної ціни за порцію не має — кухарі вітають донат на ЗСУ. Страви на вогні від Максима Горобця розсмакували у багатьох громадах. Кашовар зізнається, що є палкі прихильники, які приїздять на кожен захід, де він із командою готує страви на вогні.

«Запам’ятався випадок, коли приїздили на ярмарок із 7-літровою каструлею. Людина за неї не вагаючись задонатила чималу суму у скарбничку. Сказав, що тиждень не готуватиме. І ця людина торік не пропустила жодного із 10 заходів, де ми готували», — додає Максим.

Запрошення приготувати частування на благодійних ярмарках (і не лише) Максим із командою приймають охоче, не відмовляють. Працюють на громадських засадах, тобто безкоштовно. Організаторам лише слід визначитися, які страви приготувати і скільки орієнтовно порцій потрібно. Максим скидає повний перелік продуктів, необхідних для приготування обраної страви. Єдина умова — кухарів разом із казанами потрібно забрати і потім доправити назад додому.

«Для нас такі ярмарки — нагода зробити добру справу й допомогти хлопцям на передовій. Стараємося хоч трохи наблизити нашу перемогу, — каже Максим Горобець. — Бо, повірте, хлопцям там набагато важче, ніж нам тут — я там був, знаю, як це, і фізично, і морально, і матеріально також. Але це найменше, що ми можемо зробити. Лиш би настав мир і закінчилася війна».

Настя ТОПОЛЯ , Решетилівщина.UA

Полтавські