«Сашко був дуже позитивною, сміливою та інтелігентною людиною»: у Кременчуці в останню путь провели Захисника Олександра Шкапенка

16 червня 2026 р. 17:14

16 червня 2026 р. 17:14

Вічна пам'ять!

Сьогодні у Міському палаці культури відбулося прощання з воїном, який віддав життя за свободу України — Олександром Сергійовичем Шкапенком.

Коли до будівлі під'їхав автомобіль із тілом захисника, десятки людей, які прийшли з квітами, безмовно встали на коліна прямо біля палацу культури. Труну зустрічали в глибокій, важкій тиші. Сліз не стримував ніхто: плакали рідні, друзі, побратими та колеги.

Про життєвий шлях та військову службу Олександра присутнім розповіла майор Анна Тарасова — начальниця відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК та СП.

Вона зазначила, що Олександр був корінним мешканцем Кременчука. Тут він зростав, навчався у 29-й гімназії, а згодом здобув професію у ПТУ №16. Своє трудове життя чоловік пов’язав із місцевим сталеливарним заводом. У рідному місті Олександр будував плани, саме тут народилися його діти — син та донька.

Проте повномасштабна війна змінила все. У березні 2025 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Він служив на посаді старшого водія штурмового відділення і разом із побратимами стримував ворога на одному з найважчих напрямків. Свій останній бій солдат прийняв на Запоріжжі, поблизу села Широке Пологівського району.

29 травня 2026 року життя бійця обірвав удар ворожого FPV-дрона.

Анна Тарасова підкреслила, що Олександр до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та віддав за свободу країни найдорожче — власне життя.

«Мужньо виконавши свій обов'язок перед Україною, захищаючи її свободу та незалежність, Олександр віддав найцінніше — своє життя. Його загибель є непоправною втратою для родини, військової частини, громади та всієї України. Немає таких слів, які могли б загоїти рани від втрати рідної людини. На жаль, ми не можемо повернути Олександра, але в наших силах у цей трагічний час бути поруч, щоб підтримати його сім'ю — не лише сьогодні, а й у подальшому житті. Низько схиляємо голови перед вашим великим горем. Розділяємо цей біль і висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Спочивай з миром, наш захиснику. Вічна слава Герою!», - сказала Тарасова.

Як розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва лейтенант Віталій Іванчиков, Олександр Шкапенко народився 16 серпня 1979 року. Невдовзі йому мало б виповнитися 47 років. Військову службу він проходив у званні солдата. У скорботі за ним залишилися мати, син та донька.

Теплими та щемливими спогадами про Олександра поділився Олексій Попов, який багато років працював разом із ним на сталеливарному заводі.

«Я працював із ним разом, зовсім поруч на заводі. Він був братом дружини мого кума. Знаєте, Сашко був дуже позитивною, сміливою та інтелігентною людиною. На виробництві ми робили спільну справу: він клепав "державку" до балки, а я йому їх привозив. Ми багато років віддали заводу, працювали ще до того, як вороги забрали у нас Крим і почалися проблеми з виробництвом через сертифікати, бо продукція йшла на росію....»

Коли Олександр потрапив на фронт, про службу розповідав мало й неохоче. Скоріш за все, як зазначає Олексій, просто беріг близьких від зайвих хвилювань, або ж давалася взнаки психологічна важкість війни. За словами колеги, це було вже не перше відрядження бійця на передову — раніше Олександр дістав серйозне поранення ноги, довго лікувався в госпіталі, але попри проблеми зі здоров’ям усе одно прийняв рішення повернутися на фронт.

На жаль, Запорізький напрямок став для нього останнім. Олексій додає, що війна забирає найкращих, і Олександр назавжди залишиться в пам'яті колег чудовим чоловіком і справжнім, відданим захисником.

Панахиду за полеглим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Після прощання траурна процесія вирушила до місця останнього спочинку Героя — свій вічний спокій Олександр знайшов на Деївському кладовищі.

Світла пам'ять про його подвиг житиме у наших серцях доти, доки б'ються самі серця.

Валерія Макряшина

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські