«Дуже хотілося вірити, що він повернеться»: у Кременчуці попрощалися з морським піхотинцем Павлом Стрижаком

23 червня 2026 р. 13:21

23 червня 2026 р. 13:21

Понад рік родина чекала на звістку.

Довгою була дорога захисника Павла Стрижака до рідного дому. Понад рік молодий воїн вважався безвісти зниклим, і рідні до останнього сподівалися на диво.

16 травня 2025 року Павло героїчно загинув, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності України під час російської агресії.

Вірного сина, люблячого батька, надійного колегу та щирого друга в останню путь прийшли провести рідні, друзі, побратими й небайдужі мешканці нашого міста.

Церемонія прощання розпочалася в Міському палаці культури. Побратими-морські піхотинці несли квіти та вінки, віддаючи останню шану товаришу.

«Сьогодні відбувається поховання Стрижака Павла Олександровича, 1989 року народження. Він був призваний на військову службу під час мобілізації у званні солдата на посаду розвідника-оператора.

На жаль, 16 травня 2025 року Павло загинув, виконуючи бойове завдання із захисту України, її свободи та незалежності в районі населеного пункту Стара Миколаївка Краматорського району Донецької області. Увесь цей час він вважався зниклим безвісти.

Павло народився і проживав у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії №20, закінчив ПТУ №26. Був розлучений, мав сина.

У скорботі залишилися мати, батько та син. Світла пам'ять загиблому. Слава Україні!» — розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков.

Коли жалобний кортеж прибув до Палацу культури, люди зустрічали Героя, ставши навколішки.

До труни несли великі букети троянд, жовті хризантеми, польові ромашки. На очах багатьох були сльози, а в пам'яті — спогади про Павла.

«Павло Стрижак народився у Кременчуці. Навчався у гімназії №20, згодом закінчив ПТУ №26. Найбільшим щастям у його житті стало народження сина.

У складний для країни час Павло долучився до лав Збройних сил України. У січні 2025 року проходив службу на посаді розвідника-оператора розвідувального відділення. Виконував бойові завдання в районі населених пунктів Зелений Кут та Стара Миколаївка Краматорського району Донецької області, де 16 травня 2025 року загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок із захисту України, її свободи та незалежності.

Його загибель — непоправна втрата для родини, військової частини, громади та України. Немає слів, які здатні загоїти рану втрати рідної людини. Ми не можемо повернути Павла його родині, але можемо в цей непростий час бути поруч і підтримувати сім’ю не лише сьогодні, а й надалі.

Низько схиляємо голови перед вашим горем і висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, — зазначила майор Анна Тарасова, начальниця відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК та СП », — розповіла майор Анна Тарасова, начальниця відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК та СП.

«Паша був дуже веселою людиною, дуже добрим, сміливим, відкритим і щирим. Коли ми зустрічалися по роботі, завжди сміялися. Він постійно усміхався, був у гарному настрої, завжди допомагав, якщо це було потрібно. До нього прислухалися, він був дуже гарною людиною. І дуже шкода, що так сталося. Неймовірно шкода», — говорять подруги Павла Олександра та Катерина.

Жінки розповідають, що про службу Павла дізналися вже після того, як він сам повідомив про це у соціальних мережах.

«Він якось написав про це у соцмережах. Потім ми вже дізналися, що він служить. Я бачила його в магазині “Нова лінія”, куди приїжджала по роботі. Він завжди радів зустрічі, допомагав, підказував, що краще вибрати. Ми завжди гарно спілкувалися.

Коли у 2025 році з’явилася інформація, що він, можливо, зник безвісти, ми дуже сподівалися, що він живий і його знайдуть. Дуже хотілося вірити, що він повернеться. Знаємо, що рідні весь цей час шукали будь-яку інформацію про нього», — згадують вони.

Лише добрі слова про Павла говорили й колеги із супермаркету «Нова лінія». Вони пам’ятають його як сумлінного працівника, відповідальну людину та колегу, який завжди був готовий підтримати інших.

Панахиду за полеглим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Після прощання траурна процесія вирушила до місця останнього спочинку Героя — поховали воїна на Свіштовському кладовищі у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Вічна пам'ять Герою і щирі співчуття його рідним та близьким.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські