«Війна — у кожній кременчуцькій родині»: у музеї вручили відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» родинам полеглих воїнів

25 червня 2026 р. 13:59

25 червня 2026 р. 13:59

«Ми пам’ятаємо для того, щоб перемагати».

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулося урочисте вручення почесних відзнак «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно). Нагороди передали родинам воїнів, які віддали життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України та загинули у 2024 році.

Почесну відзнаку в Кременчуцькій міській територіальній громаді заснували для вшанування пам’яті земляків — захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за свободу та незалежність держави.

Її мета — зберегти пам’ять про подвиг Героїв, які пожертвували власним життям заради майбутнього України.

Під час церемонії міський голова Кременчука Віталій Малецький від імені громади висловив слова вдячності родинам полеглих Захисників та Захисниць.

«Я розумію, що вам важко знову згадувати хлопців, своїх близьких, своїх рідних. Ви згадуєте їх щодня. Згадувати їх сьогодні в цьому публічному просторі ми повинні, тому що це пам’ять, яка має жити не лише у ваших родинах, не лише серед близьких родичів. Вона має жити в місті, має жити в громаді. Усі ті люди, які зараз радіють життю на вулицях, повинні пам’ятати, що хтось за це поклав своє життя. Тому ми проводимо цей захід, запрошуємо сюди засоби масової інформації, запрошуємо журналістів для того, щоб ще раз згадати наших Героїв, наших Захисників, щоб ще раз нагадати суспільству, що війна не десь там, за 250 кілометрів, на лінії фронту. Вона — у кожній кременчуцькій родині, у кожній оселі. Тому що є сотні родин, які втратили найдорожче — своїх близьких, своїх рідних. І повернути їх, на жаль, неможливо.Ми маємо робити все для того, щоб їхня самопожертва, їхня втрата не були даремними. Щоб пам’ять про них жила, щоб заходи, які проводяться, ще раз гуртували родини, гуртували громаду, гуртували сім’ї. Щоб громада оточила турботою родичів, дітей загиблих Героїв, робила все для того, щоб місто пам’ятало своїх Героїв, своїх Захисників», — сказав Віталій Малецький.

Цього дня почесні відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» були вручені рідним загиблих воїнів. Для кожної родини це не лише нагорода, а й свідчення того, що громада пам’ятає своїх Героїв та цінує їхню жертовність.

Відзнаки отримали родини:

• старшого сержанта Глущенка Антона Ігоровича, який загинув 21 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Чорнобаївка Херсонської області;
• солдата Козаревського Владислава Сергійовича , який загинув 25 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області;
• молодшого лейтенанта Чеха Романа Владиславовича , який загинув 25 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Орлівка Донецької області;
• сержанта Корчака Андрія Станіславовича, який загинув 26 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Синьківка Харківської області;
• молодшого сержанта Жаркова Анатолія Станіславовича , який загинув 28 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Орлівка Донецької області;
• солдата Самолюкова Володимира Валентиновича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та помер від отриманих поранень 1 березня 2024 року;
• молодшого сержанта Бордюга Ярослава Юрійовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та помер від отриманих поранень 4 березня 2024 року;
• солдата Заболотного Андрія Васильовича, який загинув 8 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тоненьке Донецької області;
• солдата Нагорного Володимира Володимировича , який загинув 11 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Перечистівка Донецької області;
• старшого сержанта Тамілова Олега Володимировича, який загинув 14 березня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Орлівка Донецької області;
• старшого солдата Артикульного Романа Михайловича , який загинув 14 березня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Шевченкове Донецької області;
• старшого солдата Рудченка Андрія Івановича , який загинув 23 березня 2024 року під час виконання службово-бойових завдань у районі населеного пункту Роботине Запорізької області;
• сержанта Лавріненка Олега Миколайовича , який загинув 5 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Урожайне Донецької області.

Безсмертний подвиг Захисників назавжди закарбований у пам’яті кременчужан. Їхня мужність стала фундаментом, на якому тримається сьогодення міста та віра в майбутнє. Кожне ім’я — це історія відданості, любові до України та ціни свободи, яку заплатили найкращі її сини й доньки.

До родичів загиблих Захисників звернувся директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса.

« Сьогодні ми з вами творимо цю історію Кременчука. Ми тут для того, щоб пам’ятати. Ми щиро вдячні, що ви прийшли, особливо тим, хто прийшов із дітьми. Адже саме для них ми все це робимо. Ми пам’ятаємо для того, щоб перемагати. Тому що саме це відрізняє нас від росіян: для нас усі вони — справжні Герої, і це справжні людські життя.

Власне, їхнє життя було покладене для того, щоб жили ми.Сьогодні ми запрошуємо всіх вас відвідати експозицію, присвячену сучасній війні. Також запрошуємо всіх, хто має якісь історії та хоче ними поділитися. Стіни Кременчуцького краєзнавчого музею саме для цього і існують.Приносьте експонати, приносьте цікаві речі — ми будемо їх зберігати. А особливо сьогодні запрошуємо всіх побачити експозицію про сучасну війну.Пам’ятаємо. Перемагаємо. Дякуємо! » — сказав Артем Ряса.

Та попри офіційні промови і відзнаки, найважчими цього дня були слова матерів, які втратили своїх синів.

«Хочу побажати всім родинам загиблих воїнів, а також усім, чиї рідні зараз перебувають у полоні, щоб вони дочекалися своїх дітей. Усім, чиї близькі вважаються безвісти зниклими, бажаю дочекатися їхнього повернення.Усім, хто сьогодні захищає наші родини, нашу державу, бажаю міцного здоров’я, сили духу. І щоб кожен із нас дочекався того дня, коли настануть перемога і мир в Україні.Мій син у 2014 році сказав: "Якщо не я, то хто?" Він говорив, що має захищати свою родину, свою доньку, свою сім’ю, свою Україну. З 2014 року він став на захист держави. На жаль, у 2024 році загинув на Херсонському напрямку, поблизу Чорнобаївки.У нього залишилися донька та дружина. Усім вам бажаю здоров’я», — говорить мама загиблого бійця Антона Глущенка Тамара.

Кожна історія, озвучена цього дня, була історією подвигу, мужності та любові до України.

«Він сам пішов. Його ніхто не змушував. Першого разу він пішов до військкомату, але його не взяли, тому що мав проблеми зі здоров’ям: поганий зір і пластину в коліні.Через деякий час він знову пішов і тоді його направили на навчання. Спочатку проходив підготовку, а потім уже повернувся сюди на службу.Служив у піхоті, потім працював із дронами. Останнім часом запускав безпілотники.Востаннє ми спілкувалися 8 березня. Він привітав мене зі святом. Це було наше останнє спілкування...» — говорить мама загиблого бійця Андрія Заболотного Ольга.

Церемонія вручення вкотре нагадала: за кожним іменем у списку нагороджених стоїть не лише військовий шлях, а й чиїсь мрії, плани, родина, дитинство, любов і майбутнє, яке забрала війна.

І поки у Кременчуці звучать імена полеглих Захисників, поки їхні діти приходять до музею разом із матерями та дружинами, поки громада збирається, щоб сказати «дякуємо», — Герої залишаються поруч. У пам’яті міста. У своїх родинах. У серцях тих, заради кого вони віддали найдорожче — власне життя.

Олена Ліпошко

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські