“Де взялася та клята війна” — Кременчук попрощався із Захисником України Геннадієм Батуріним

26 червня 2026 р. 13:17

26 червня 2026 р. 13:17

Місто провело воїна в останню путь.

Сьогодні Кременчук перебуває в глибокій жалобі. Містяни проводжали в останню путь воїна, який віддав життя за територіальну цілісність України в умовах збройної агресії російської федерації.

Геннадій Батурін повернувся додому на щиті.

Рідні, друзі, колеги зібралися у Міському палаці культури, аби попрощатися із захисником. Особливо важким моментом стала скорбота матері, яка втратила найдорожче — свого сина.

«Де взялась та клята війна, чому забрала мою дитину», — крізь сльози повторювала вона біля труни, вкритої жовто-блакитним стягом.

«Сьогодні відбувається поховання Батуріна Геннадія Вікторовича, який народився 31 березня 1975 року. Був призваний на військову службу під час мобілізації у званні старшого солдата та проходив службу на посаді номера обслуги мінометного розрахунку.

На жаль, 11 червня 2026 року він помер у лікарні від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області.

Геннадій Батурін народився у селі Вільна Терешківка, проживав у місті Кременчуці. Навчався у Вільній Терешківці, закінчив ПТУ №11. Працював керівником служби безпеки УТРК «Галактика». Був розлучений, мав двох дітей.

Сьогодні у скорботі вся громада. Вічна пам’ять загиблому. Слава Україні!» — повідомив офіцер відділення ЦВС, лейтенант Віталій Іванчиков.

Тадиційно промову біля труни вмголосила майор Анна Тарасова, начальниця відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК та СП.

«Геннадій Батурин закінчив загальноосвітню школу у селі Вільна Терешківка, після чого навчався у ПТУ №11. Працював керівником служби безпеки у торговельно-розважальному комплексі "Галактика". Був люблячим сином Олександра та Володимира.У цей складний для країни час Геннадій долучився до лав Збройних сил України. У січні 2026 року був мобілізований та проходив службу на посаді номера обслуги мінометного розрахунку. Виконував бойові завдання в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області, де отримав тяжке поранення під час виконання військового обов’язку в боях за Україну, її свободу та незалежність.Захисника евакуювали з поля бою до лікарні в Києві, де, на жаль, 12 червня 2026 року він помер від отриманих поранень. Його загибель є непоправною втратою для військової частини, громади та всієї України. Немає таких слів, які могли б загоїти біль втрати рідної людини. На жаль, ми не можемо повернути Геннадія родині, але в наших силах у цей трагічний час бути поруч і підтримати сім’ю загиблого не лише сьогодні, а й надалі. Низько схиляємо голови перед вашим горем і висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Геннадія Вікторовича», — сказала Анна Тарасова.

Побратими згадують Геннадія як відповідального та надійного воїна.

«Геннадій служив у 116-й окремій механізованій бригаді на посаді номера обслуги мінометного взводу. Він був дуже хорошою людиною. Для нас це велика втрата. Геннадій розповідав про себе, про свою роботу, про родину. Дуже любив маму і своїх двох синів. До мобілізації працював у торговельно-розважальному комплексі. Ми познайомилися п'ять місяців тому. Разом проходили базову загальновійськову підготовку в Чернігові. Після навчання повернулися до підрозділу, і Геннадій вирушив виконувати бойове завдання з облаштування позицій.

Під час виконання завдання він отримав поранення. Побратими евакуювали його, доправили до медиків, де йому надали першу допомогу. Потім його перевезли до Харкова, а звідти — до Києва. На службі він був активним, відповідальним, усе сприймав близько до серця», — розповів військовослужбовець із позивним «Форд».

Не стримують сліз і колеги з цивільного життя.

«Геннадій у житті був щирою, доброю людиною. Він працював охоронцем. Коли приходиш на роботу і бачиш, що на зміні Геннадій, — це було справжнє сонечко. Він завжди зустрічав усіх із посмішкою. Завжди пожартує, скаже щось добре, і одразу ставало якось тепло на душі. Він був дуже відповідальною людиною.

Ми знали: якщо на зміні Геннадій, то в "Галактиці" буде порядок. Ви ж розумієте, люди бувають різні. Іноді приходили відвідувачі напідпитку, але Геннадію навіть не потрібно було підвищувати голос. Він тихенько, спокійно стежив за тим, щоб усе було добре. Нам дуже не вистачатиме його — його посмішки, його щирості, його безпосередності. Він був надзвичайно доброю і світлою людиною" , - говорить жінка

Прощання відбулося у Свято-Миколаївському соборі Свято-Миколаївський собор.

Після відспівування траурна процесія вирушила до місця останнього спочинку. Захисника поховали на Свіштовському кладовищі Свіштовське кладовище у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Ця втрата ще раз нагадує, якою ціною виборюється свобода. Кременчук знову схиляє голову перед своїм Героєм. Пам’ять про Геннадія Батуріна залишиться в серцях тих, хто його знав, працював поруч і стояв у строю.

Олена Ліпошко

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські