Кава-глясе, «Пті-фур» і борщ Шевченка: у Кременчуці згадали гастрономічні смаки минулих століть

29 червня 2026 р. 17:15

29 червня 2026 р. 17:15

Цікаві історії із запасників музею.

Тож 28 червня в абонементі нашої філії на черговій зустрічі із циклу «Цікаві історії із запасників музею», головна хранителька фондів Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська повідала присутнім (а їх, не дивлячись на спеку зібралося чималенько) про гастрономічні вподобання кременчуківців, та й взагалі українців в різні історичні періоди.

Ресторани при готелях і знамениті кондитерські

У ХІХ – на початку ХХ століття Кременчук був жвавим торговельним містом, де перепліталися українські, єврейські, польські та німецькі кулінарні традиції. На столах містян можна було побачити борщ, капусняк, юшку, вареники, галушки, печене м'ясо, домашні ковбаси, багато рибних страв, адже наше місто розташоване на берегах Дніпра, холодці та різноманітні каші. До свят готували фаршировану птицю, запечену шинку, пироги й здобні паляниці.

Особливою гордістю були місцеві кондитерські та кав'ярні  серед яких особливо славилася кондитерська Силаєва меню якої відзначалося вишуканим різноманіттям. Тут продавали каву-глясе, каву по-східному, какао-десерт, гарячий шоколад, ніжні еклери, бісквітні та медові тістечка, безе, мигдалеві ласощі, шоколадні цукерки, марципани, фруктові желе, пряники та знамениті французькі тістечка «Пті-фур», торт «Захер» та «Естерхазі». Все це вже тоді було справжнім символом міської моди.

Алла Гайшинська розповіла, що не збереглося жодної фотографії кременчуцьких ресторанів, і припустила, що всі кременчуцькі ресторани розташовувалися при готелях. Бо окремий ресторан просто не був би рентабельним. А готелів в Кременчуці, та й в Крюкові було дуууже багато. Тільки на вулиці Херсонській, нині Лейтенанта Покладова, налічувалося 5 готелів. В ресторані було два меню - одне «європейське» з вишуканими стравами, інше місцеве.

Поговорили на зустрічі й про улюблені борщі  Тараса Шевченка: борщ затовчений салом і заправлений пшоном та борщ із сушеними дніпровськими карасями.Дізналися, що козаки ніколи не варили борщу, заправленого томатом, бо тоді просто ще в Україні не було помідорів.

Як це "ходити під мухою"

Сьогодні так говорять про людину, яка трохи напідпитку. А виник цей вислів ще кілька століть тому. У шинках відвідувачам часто наливали зовсім невелику чарку (таку чарочку ми сьогодні могли споглядати ви теж її можете побачити на одній із світлин) міцного напою - настільки маленьку, що її жартома називали «мухою». Випивши одну таку чарчину, людина була ще тверезою, але вже трохи веселішою. Звідси й народився вислів «бути під мухою» - тобто перебувати у легкому хмільному настрої.

Історія міста складається не лише з великих подій, а й зі смаків, ароматів, кулінарних традицій та цікавих мовних висловів. Саме такі, на перший погляд, дрібниці допомагають нам краще відчути атмосферу старого Кременчука і зрозуміти, як жили його мешканці понад століття тому.

"В цій статті ми ділимося з вами лише невеличкою частиною того, про що дізналися на зустрічі. Хочете знати більше - слідкуйте за нашими анонсами та приходьте на заходи, повірте, отримаєте надзвичайно цікаву інформацію подану пані Аллою у її неповторній, притаманній лише їй манері - легко, дотепно, емоційно та захопливо, адже вона вміє майстерно поєднати історичні факти з цікавими деталями, гумором і живими історіями.Дякуємо Кременчуцький краєзнавчий музей Кременчуцькому краєзнавчому музею, директору музею Артему Рясі, головній хранительниці фондів музею Аллі Гайшинській за співпрацю" , - повідомили біблотекарі.

За інформацією Бібліотека на Соборній Філія 2 м.Кременчу к

Полтавські