«Щоб громада пам’ятала»: у Кременчуці родинам 17 полеглих воїнів вручили відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно)

02 липня 2026 р. 15:10

02 липня 2026 р. 15:10

Традиція нашої громади.

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулося урочисте вручення почесних відзнак «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно). Нагороди передали родинам воїнів, які віддали свої життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України та загинули у 2024 році.

Почесну відзнаку Кременчуцької міської територіальної громади заснували для вшанування пам’яті земляків — захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність держави.

Її мета — зберегти пам’ять про подвиг Героїв, які пожертвували власним життям заради майбутнього України.

Під час церемонії міський голова Кременчука Віталій Малецький від імені громади висловив слова вдячності родинам полеглих Захисників та Захисниць.

«Завдяки вашим близьким і родичам, які пішли воювати, які поклали найдорожче, що є, своє життя на вівтар для того, щоб хтось міг радіти життю. На жаль, так сталося, що Кременчук втрачає постійно. Втрачає кожен тиждень. І ми на наших сесійних засіданнях згадуємо загиблих земляків. Повірте, за останні два тижні не було ще жодної сесії, коли б згадували менше десяти полеглих. На жаль, війна триває. Ви бачили, що сьогодні було в Києві, бачили, що сьогодні було в Дніпрі, у Запоріжжі. Навіть удень ворог не зупиняється.

Але ми маємо робити все для того, щоб жертва ваших близьких була недаремною. Щоб Україна вистояла, Україна перемогла і зупинила того супостата. Щоб більше не було жертв. І ці заходи теж допомагають. Вони допомагають тим людям, які думають, що війна десь далеко, ще раз замислитися, завдяки кому вони зараз живуть. Завдяки кому вони можуть будувати своє життя, будувати своє майбутнє.І ми робимо все для того, щоб пам'ять про наших загиблих героїв, про наших захисників була постійною. Щоб громада пам’ятала, громада знала і громада підтримувала», – звернувся мер.

Цього дня почесні відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» були вручені рідним 17 загиблих воїнів. Для кожної родини це не лише нагорода, а й свідчення того, що громада пам’ятає своїх Героїв та цінує їхню жертовність.

Почесні відзнаки «ЗАХИСНИК УКРАЇНИ – ГЕРОЙ КРЕМЕНЧУКА» вручили рідним

- старшого солдата Ле́бедя Миколи Івановича , який загинув 20 лютого 2021 року під час проходження військової служби в районі населеного пункту Водяне, Донецької області;

- капітана Кусенко́ва Руслана Анатолійовича , який загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок отримання поранень не сумісних з життям в районі населеного пункту Катеринівка, Донецької області;

- рядового Ганжі Геннадія Михайловича, який загинув 18 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій противником біля міста Авдіївка, Донецької області;

- старшого солдата Коси́х Валерія Миколайовича , який загинув 08 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Васюківка, Донецької області;

- солдата Гошка Юрія Антоновича , який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер внаслідок хвороби 09 квітня 2024 року в Березанській районній лікарні, Миколаївської області;

- солдата Ма́ркова Олексія Миколайовича , який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер внаслідок хвороби 23 квітня 2024 року в місті Київ;

- молодшого сержанта Іллічо́ва Олександра Вікторовича, який  загинув 26 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на околиці населеного пункту Нетайлове, Донецької області;

- солдата Литви́на Івана Івановича, який загинув 18 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вовчанськ, Харківської області;

- молодшого сержанта Бо́рща Володимира Володимировича ,  який загинув 01 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Токмачка, Запорізької області;

- рядового Гу́рова Юрія Володимировича , який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер 23 липня 2024 року поблизу населеного пункту Мирноград, Донецької області;

- солдата Лі́скіна Романа Михайловича, який загинув 24 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сергіївка, Донецької області;

- солдата Рогового Тараса Анатолійовича , який загинув 07 серпня 2024 року на полі бою під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свердликово, Курської області;

- солдата Ковале́нка Віталія Сергійовича , який  загинув 16 серпня 2024 року під час пошуково - ударних дій в районі населеного пункту Ольгівка, Курської області;

- солдата Чо́пового Олександра Олександровича , який  брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер від отриманих бойових поранень 18 серпня 2024 року у Національному військово - медичному клінічному центрі міста Київ;

- лейтенанта Білоу́сова Максима Дмитровича , який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер від отриманих бойових поранень 23 серпня 2024 року в 5-й міській лікарні міста Запоріжжя;

- солдата Па́влова Володимира Геннадійовича, який  брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер 31 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Гонтарівка, Харківської області;

- солдата Гаражаі Євгенія Сергійовича , який загинув 01 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка, Донецької області.

Імена полеглих Захисників навічно вписані в історію Кременчука. Їхня незламність і самовідданість стали підґрунтям нашого сьогодення та віри у завтрашній день. За кожним іменем стоїть доля людини, яка без вагань стала на захист Батьківщини й заплатила найвищу ціну за свободу України.

«Максим Білоусов служив на Запорізькому напрямку. Йому було лише 22 роки. Він був командиром батареї, командиром взводу. Закінчив військову академію. З дитинства мріяв бути військовим. Навчання, спорт — це було його життя. Він був чемпіоном України з боксу. Дуже мріяв захищати Батьківщину, але, на жаль, його життя обірвалося у 22 роки. У серпні 2024 року під Малою Токмачкою, яку досі не можуть взяти, він отримав тяжке поранення, несумісне з життям. Помер у лікарні Запоріжжя. Я вже 12 років займаюся волонтерством і хотіла б звернутися до всіх, щоб у вас не було такої трагедії, щоб не довелося пережити подібне горе. Будь ласка, допомагайте, тому що нашим хлопцям дуже важко», – говорить бабуся загиблого Захисника Максима Білоусова Ганна Олексіївна.

«Наш син Олександр Чоповий служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді. З першого дня ми просили: "Синку, бережи себе". Він чудово ремонтував електромобілі, був хорошим айтішником. Можна було знайти спеціальність, де його знання й навички були б дуже корисними, але він сказав: "Я хочу бути тільки штурмовиком".

Служив у 81-й бригаді, мав позивний "Санич". Він не був кадровим військовим, але його звали Олександр Олександрович, тому й позивний був такий.

Під Білогорівкою він воював майже рік. Практично весь цей час 81-ша бригада тримала оборону на цьому напрямку в Луганській облас ті», – розповів батько загиблого Захисника Олександр Чоповий.

До родичів загиблих Захисників звернувся директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса.

«Приносьте експонати, приносьте цікаві речі — ми будемо їх зберігати» , – закликав він, запросивши всіх охочих відвідати музейну експозицію, присвячену сучасній російсько-українській війні.

Та попри офіційні промови й вручення відзнак, найважчими цього дня були слова рідних, які втратили своїх синів, чоловіків і батьків.

Ця церемонія стала ще одним нагадуванням про те, що за кожним прізвищем на нагороді стоїть людська доля. Це життя, сповнене мрій і надій, родини, які чекали, діти, що зростали поруч, і майбутнє, яке безжально обірвала війна.

Та доки у Кременчуці пам’ятають своїх Захисників, доки їхні рідні приходять на такі заходи, а громада схиляє голови у вдячності, їхній подвиг житиме. Він живе у пам’яті містян, у спогадах близьких, у кожному мирному дні, який вони вибороли для України ціною власного життя.

Читайте: «Війна — у кожній кременчуцькій родині»: у музеї вручили відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» родинам полеглих воїнів

Олена Ліпошко

Відео Максима Полтаввця

Полтавські