«Коли потрібно було рятувати хлопців – він їхав»: Кременчук попрощався із сержантом Володимиром Баличевим із позивним «Балу»

06 липня 2026 р. 13:23

06 липня 2026 р. 13:23

Вивозив поранених з Авдіївки та не відмовлявся від жодного завдання.

Сьогодні Кременчук у скорботі. В останню путь містяни проводжають відданого захисника Батьківщини Володимира Баличева.

Біля Свято-Миколаївського собору, де проходили церемонія прощання та відспівування, зібралися рідні, друзі військового, а також численні побратими з окремого зведеного штурмового загону «Одін».

«Сьогодні відбувається поховання Баличева Володимира Акимовича, який народився 15 липня 1972 року. У листопаді 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації. Служив у званні сержанта на посаді санітара. Брав участь в антитерористичній операції. На жаль, 30 червня 2026 року помер у лікарні міста Кременчука.

Володимир Баличев народився і проживав у Кременчуці, навчався у Кременчуцькій гімназії №18, закінчив ПТУ №20. Одруженим не був, дітей не мав. У скорботі за Володимиром залишилися мати та брат», – повідомив офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков.

«Балу» – таким був позивний Володимира Баличева. Добряк, оптиміст і людина, яка вміла заряджати інших своєю енергією. Саме таким його згадують побратими та друзі.

«Він був водієм у медичному екіпажі. Все, що його попросиш: "Вово, треба зробити, давай будемо "швидку" ремонтувати" , – він одразу брався до роботи. Завжди був веселим, завжди на позитиві. Сам позитивний і всім піднімав настрій.

Він був дуже відважним і безстрашним. Коли потрібно було в Авдіївці вивозити хлопців, він це робив. Коли потрібно було забирати речі – теж усе виконував. Усе, що було необхідно, усе, що наказували, він робив. Ніколи не відмовлявся.

Як друг, як побратим, як людина – це була дуже світла людина. Дуже любив маму. Йому було важливо зателефонувати їй зранку і ввечері, він хвилювався, якщо такої можливості не було. У побуті був веселим і завжди готовим допомогти. Світла людина, світлій душі нехай буде там спокій» , – говорить Вікторія Пишненко, старший бойовий медик штурмового загону «Одін».

Жінка зазначає, що разом із Володимиром вони служили на Чернігівщині, Сумщині та Покровському напрямку.

«З Балу я познайомився вже під час повномасштабної війни. Ми зустрілися безпосередньо на фронті й стали побратимами. Наші ліжка стояли поруч, ми дуже підтримували один одного, багато спілкувалися. Я добре його знав.Він був у нашому евакуаційному підрозділі, вивозив поранених хлопців. Служив у штурмовому загоні "Одін" з перших днів війни. Разом ми були на Бахмутському напрямку, під Авдіївкою, на Лиманському напрямку та на кордоні. Він дуже себе проявив – мужній, гідний, надзвичайно веселий хлопець. Любив життя, і життя любило його, але, на жаль, він не зміг подолати хворобу, яка його забрала.Нам дуже боляче, ми дуже сумуємо. Це був чудовий хлопець. Царство йому Небесне і вічна пам’ять.Ми знали його як Балу – добру, щиру й веселу людину. Він завжди усміхався, нічого не боявся, завжди був відкритим і життєрадісним. На жаль, так сталося, що хвороба виявилася сильнішою», – говорить побратим із позивним «Квадрат», військовослужбовець штурмової роти «Одін».

Через усе своє життя Володимир Баличев ніс позитив, людяність і добру енергетику.

«Ми дружили з ним із юності. Він завжди був добрим, веселим, позитивним, завжди підтримував близьких і друзів. У нашій пам'яті він назавжди залишиться добряком Балу. Саме таким ми його запам'ятаємо і будемо пам'ятати все своє життя. Дякуємо йому за захист нашої Батьківщини. Дуже сумно, що такі молоді, добрі та світлі люди йдуть із життя. Він завжди підтримував, приходив на допомогу, був щирим і завжди знаходив слова підтримки у важку хвилину», – говорить подруга.

Побратими пригадують і випадок, який яскраво характеризує Володимира як мужнього та самовідданого воїна.

«Евакуаційна броньована машина підірвалася. Він тоді був у другій евакуаційній групі. Після підриву на місці залишилися і поранені, і члени евакуаційного екіпажу. Він знайшов якийсь пікап і поїхав туди, куди інші не наважувалися їхати. Зумів дістатися до місця та вивезти групу разом із пораненими», – говорить побратим Сергій.

Вічний спочинок Захисник знайде на Новоміському кладовищі.

Та для рідних, друзів і побратимів Володимир Баличев назавжди залишиться усміхненим «Балу» – людиною, яка не боялася труднощів, підтримувала інших навіть у найважчі моменти та до останнього залишалася вірною своєму обов’язку. Світла пам’ять про нього житиме у серцях тих, хто його знав, любив і з ким він пройшов непрості дороги війни.

Олена Ліпошко

Фото Максима Полтавця

Полтавські