вологість:
тиск:
вітер:
«Буду битися до кінця. Маю честь бути українцем»: у Кременчуці вручили відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно)
09 липня 2026 р. 15:22
09 липня 2026 р. 15:22
Пам'ятаємо. Перемагаємо...
Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулося урочисте вручення почесних відзнак «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно). Нагороди передали родинам воїнів, які віддали свої життя, захищаючи свободу, незалежність і територіальну цілісність України, та загинули у 2024 році.
Почесну відзнаку Кременчуцької міської територіальної громади заснували для вшанування пам'яті земляків — захисників і захисниць України, які полягли у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність держави.
Її головна мета — зберегти пам'ять про подвиг Героїв, які пожертвували власним життям заради майбутнього України.
Під час церемонії міський голова Кременчука Віталій Малецький від імені громади подякував родинам полеглих Захисників і Захисниць та наголосив, що пам'ять про них має жити не лише у словах, а й у щоденній підтримці їхніх сімей.
«Я хочу, щоб люди пам'ятали, завдяки кому вони сьогодні можуть жити, гуляти вулицями, займатися своїми справами, любити й радіти життю. Щоб пам'ятали: хтось заплатив за це власним життям, хтось пішов на війну, взяв до рук зброю, щоб захистити себе, свою родину і всіх нас.
Коли ми разом із громадською організацією, яка об'єднує родини загиблих Захисників, працювали над цією нагородою, то говорили саме про головне: громада повинна пам'ятати, підтримувати родини Захисників і допомагати їм у всьому — в освіті дітей, лікуванні старших людей, соціальному захисті та соціальному забезпеченні.
Це має бути не одноразова допомога, а постійна й системна робота. Саме тому ми зараз співпрацюємо з низкою громадських організацій, які об'єднують родини загиблих військових. Хочемо, щоб ви також долучалися до цієї роботи», — звернувся до присутніх міський голова Кременчука Віталій Малецький.
Цього дня почесні відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» отримали рідні 17 полеглих воїнів.
Для кожної родини ця відзнака стала не лише нагородою, а й підтвердженням того, що громада пам'ятає своїх Героїв і цінує їхній подвиг.
Почесні відзнаки «ЗАХИСНИК УКРАЇНИ – ГЕРОЙ КРЕМЕНЧУКА» вручили рідним
- солдата Го́птара Олександра Івановича, який загинув 11 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок отримання поранень не сумісних з життям в районі населеного пункту Новомихайлівка, Донецької області;
- молодшого сержанта Сіпка Миколи Івановича, який загинув 28 березня 2024 року під час виконання бойових завдань в результаті штурмових дій противника в районі населеного пункту Новодарівка, Запорізької області;
- солдата Власю́ги Богдана Сергійовича, який загинув 25 квітня 2024 року під час виконання бойових завдань внаслідок артилерійського обстрілу позицій у районі населеного пункту Григорівка, Донецької області;
- старшого солдата Медве́дєва Романа Вячеславовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер 06 червня 2024 року поблизу населеного пункту Федорівка, Донецької області;
- солдата Пушкарьо́ва Михайла Олександровича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер 01 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Петропавлівка, Харківської області;
- старшого лейтенанта Зеле́нського Романа Миколайовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер від отриманих бойових поранень 22 серпня 2024 року у місті Суми;
- солдата Каплу́на Віталія Володимировича, який загинув 03 вересня 2024 року під час ракетного обстрілу в місті Полтава;
- молодшого сержанта Ко́валя Олександра Миколайовича, який загинув 07 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ольгівка, Курської області;
- рядового Дері́я Анатолія Анатолійовича, який загинув 08 вересня 2024 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Синьківка, Харківської області;
- солдата До́вбиша Владислава Васильовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер 29 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Плішивець, Полтавської області;
- молодшого сержанта Подлєга́єва Віталія Володимировича, який загинув 04 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника неподалік населеного пункту Торське, Донецької області;
- солдата Пацю́ка Артема Вікторовича, який загинув 06 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Павлівка, Сумської області;
- солдата Чугу́я Володимира Васильовича, який загинув 07 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу противником в районі населеного пункту Білогорівка, Луганської області.;
- солдата Папіро́вича Вадима Вікторовича, який загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нью-Йорк, Донецької області;
- солдата Ма́рченка Юрія Анатолійовича, який загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок скиду боєприпаса з дрону противника біля населеного пункту Желанне Друге, Донецької області;
- старшого солдата Попо́вича Сергія Миколайовича, який загинув 12 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Липці, Харківської області;
- молодшого сержанта Мальо́ваного Олексія Івановича, який загинув 16 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вікторівка, Курської області.
Серед тих, кого посмертно відзначили почесною відзнакою, — Герой України Роман Зеленський. До Кременчуцького краєзнавчого музею, щоб отримати нагороду, прийшла його велика родина.
Мати Героя Віра Петрівна не стримувала емоцій.
«Дуже символічно, що вручення нагороди "Герой Кременчука" відбувається саме сьогодні. Тиждень тому я отримала нагороду від Президента України. Ми, рідні, знайомі, побратими, не сумнівалися, що ця нагорода буде. Він заслужив її.
Шкода лише, що він не зміг отримати її за життя, що не потримає її в руках. Це водночас велика гордість і дуже великий сум. Дуже боляче, неймовірно боляче.
Колись в одному зі своїх повідомлень він написав: "Я зробив свій вибір. Буду битися до кінця. Маю честь бути українцем". Ці слова викарбувані на його пам'ятнику.
Я дуже горда, що маю такого сина. Горда бути його мамою», — говорить Віра Петрівна.
Своїми спогадами про сина поділилася й мати загиблого Захисника Романа Медвєдєва — Тетяна Молявко. Вона розповіла, що Роман свідомо обрав військову службу ще задовго до початку повномасштабного вторгнення.
«Мій син врятував дуже багато людей — і мирних, і військових. Уже сьогодні багато хто знає, що таке РЕБ і наскільки важливою є його робота.
Він загинув біля Бахмута — міста, де зустрів війну і де, на жаль, завершив свій бойовий шлях.
Він служив в армії, служив у Національній поліції України. У нього завжди було свідоме ставлення до захисту України. Саме тому, коли почалася повномасштабна війна, він пішов добровольцем», — говорить Тетяна Молявко.
До родин загиблих звернувся й директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса. Він наголосив, що пам'ять про нинішню війну необхідно зберегти для майбутніх поколінь.
«Сьогодні ми маємо важливу місію — пам'ятати. Пам'ятати для того, щоб передати наступним поколінням славу наших Героїв і зробити все, аби життя в Україні тривало. Сьогодні Україна бореться за своє майбутнє і за право бути вільною.
Ми щиро вдячні всім, хто сьогодні прийшов, особливо тим, хто прийшов із дітьми. Саме вони мають знати цю історію. Ми повинні її зберегти.
Сьогодні ви можете побачити в цій залі форму Романа Зеленського, який також захищав Україну. Ми вдячні родині, яка передала її до Кременчуцького краєзнавчого музею, щоб ця історія зберігалася для майбутніх поколінь.
Запрошуємо всіх після заходу оглянути експозицію. Це наша історія сьогодення, історія цієї війни. Пам'ятаємо. Перемагаємо!» — сказав Артем Ряса.
Сьогодні в музейній залі звучали слова вдячності, болю та гордості. Для когось ця нагорода стала ще одним нагадуванням про непоправну втрату, для когось — підтвердженням, що подвиг рідної людини не забутий.
Але найважливіше — щоб пам'ять про цих Героїв жила не лише в музейних експозиціях чи на урочистих церемоніях. Вона має жити у наших вчинках, у підтримці їхніх родин, у розповідях дітям і в щоденній вдячності тим, завдяки кому Україна продовжує жити.
Бо поки ми пам'ятаємо своїх Героїв — вони залишаються з нами.
Олена Ліпошко, фото авторки
Відео Мирослави Ковальчук
Джерело: kg.ua
