«Якщо перестанемо говорити про нашу спадщину — віддамо її ворогу»: у Кременчуці презентували мальопис «Стіни»

09 липня 2026 р. 16:22

09 липня 2026 р. 16:22

Культура, яку не змогла знищити війна.

Учора у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулася презентація українського мальопису «Стіни» — графічного роману, який розповідає про культурну спадщину, що продовжує жити попри війну, окупацію та руйнування.

На сторінках мальопису оживають три знакові пам'ятки Херсонщини: кам'яні вишиванки Нової Каховки, будинок Поліни Райко в Олешках та фортеця Тягинь.

Захід відбувся в межах проєкту «СТІНИ», що реалізується за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Під час презентації кременчужани мали можливість поспілкуватися з авторками та керівницями проєктів, об'єднаних у мальописі. Зустріч проходила у форматі відеоконференції, адже спікерки перебували в різних містах України.

Кураторка виставки, голова громадської організації «Центр культурного розвитку "Тотем"» Олена Афанасьєва розповіла, що всі організації, які працювали над проєктом, роками досліджували культурну спадщину Херсонщини.

«Ми понад 20 років працювали зі спадщиною Поліни Райко. Разом із колегами з Центру культурного розвитку "Тотем", організації "Україна – Литва", команди, яка досліджує фортецю Тягинь, та Новокаховського товариства охорони культурної спадщини ми займалися дослідженням і популяризацією цих пам'яток. Саме новокаховські дослідники відкрили для України і світу кам'яні вишиванки Нової Каховки. Вони їх не створили, але саме вони разом із громадою дали їм цю назву й повернули їх у культурний простір. До 24 лютого 2022 року всі три наші організації могли працювати зі своєю спадщиною: приїжджати на об'єкти, проводити дослідження, організовувати екскурсії, реставраційні роботи. Після початку повномасштабного вторгнення всі наші організації були змушені релокуватися. Ми втратили доступ до пам'яток, з якими працювали багато років», — розповіла Олена Афанасьєва.

Вона зазначила, що після початку повномасштабної війни команда не могла дозволити, щоб історії цих пам'яток були забуті. Саме тому було вирішено повернутися до формату мальопису.

«Ще у 2021 році ми запросили художників із півдня України до Херсона. Вони встигли побачити будинок Поліни Райко, і тоді ми створили мальопис про її історію та культурну спадщину. Через кілька років ми вирішили повернутися до цієї форми. Можна називати це коміксом, графічним романом або українським словом "мальопис"», — сказала вона.

Комікси, що увійшли до книги, відвідувачі можуть не лише перегорнути на її сторінках, а й побачити у великому форматі на стінах виставкової зали музею.

«Це повноцінний твір, який розповідає історію не лише словами, а й мовою ілюстрацій. У книзі — три історії про те, як ми зустрілися зі своєю спадщиною, як працювали з нею до 24 лютого 2022 року. Наш мальопис уже перекладений англійською мовою, зараз друкується англомовне видання. Це означає, що ми зможемо розповідати про нашу спадщину не лише в Україні, а й далеко за її межами», — наголосила Олена Афанасьєва.

Координаторка проєкту в Кременчуці Тетяна Гусар зізналася, що ця виставка для неї має особливе значення.

«Для мене це дуже близький і щемкий проєкт. Я не маю херсонського коріння — я з Кременчука, виросла в Крюкові. Але Крюків колись був частиною Херсонської губернії, і цей зв'язок для мене дуже відчутний. Мені дуже шкода, що свого часу я так і не встигла побувати на Херсонщині та побачити все це на власні очі. Дуже хочеться, щоб люди з Херсонщини, з півдня України та всі українці знали про нашу культурну спадщину, цінували її, берегли й не допускали її знищення. Ми маємо берегти й свою місцеву спадщину. Наприклад, після кожного обстрілу я переживаю, чи вцілів наш вітраж у Міському палаці культури, чи збереглися мозаїки. Архітектурної спадщини Кременчуччини залишилося зовсім небагато, тому дуже хочеться, щоб люди знали про неї та цінували її», — говорить Тетяна Гусар.

За її словами, виставка вже побувала в Херсоні — на деокупованій території, де презентацію проводили в укритті. Згодом проєкт показали в Охтирці, Павлограді, Львові, Тернополі та інших містах України.

«Надалі проєкт мандруватиме країною за підтримки громадської організації "Докуде" та в межах мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Оскільки цього року фестиваль не проходитиме у Кременчуці, ми дуже раді, що маємо можливість представити мальопис саме зараз» , — розповіла координаторка проєкту.

Що таке «кам'яні вишиванки»?

«Кам'яні вишиванки» — це унікальні різьблені орнаменти, які прикрашають фасади понад 200 будівель у Новій Каховці на Херсонщині. Їх створили у 1950-х роках за задумом художника-монументаліста Григорія Довженка. Візерунки, виконані вручну по сирій штукатурці, нагадують українську вишивку та містять традиційні рослинні й тваринні мотиви. До повномасштабної війни їх активно досліджували, реставрували й популяризували як унікальну пам'ятку українського монументального мистецтва. Нині Нова Каховка перебуває в тимчасовій окупації, а «кам'яні вишиванки» стали символом культурного спротиву та боротьби за збереження української спадщини.

Фортеця Тягинь: свідок середньовічної історії

Фортеця Тягинь — унікальна пам'ятка XIV–XVI століть, розташована на правому березі Дніпра поблизу села Тягинка на Херсонщині. Її збудував великий князь литовський Вітовт як важливий торговельний і митний центр. Під час археологічних досліджень тут знайшли середньовічні монети, зброю та залишки водогону. Після підриву Каховської ГЕС у 2023 році територію городища затопило, однак найцінніші археологічні знахідки вдалося врятувати.

Будинок Поліни Райко

—  унікальна пам'ятка українського наївного мистецтва

Вона розташована в місті Олешки

Херсонської області. Самобутня народна мисткиня, яка не мала художньої освіти, повністю розписала стіни, стелі, паркани та ворота власної оселі дивовижними фресками. У червні 2023 року через підрив російськими окупантами Каховської ГЕС будинок-музей опинився у зоні масштабного затоплення. Більшість унікальних внутрішніх настінних розписів було безповоротно знищено.

Виставка «Стіни» — це не лише розповідь про архітектурні пам'ятки, які сьогодні опинилися під окупацією або зазнали руйнувань. Це історія про людей, які не дозволяють зникнути пам'яті про них. Через ілюстрації, особисті спогади та документальні факти автори показують, що культурна спадщина продовжує жити доти, доки про неї говорять. І саме такі проєкти нагадують: захищати Україну — означає берегти не лише її землю, а й історію, культуру та пам'ять, які формують нашу ідентичність.

У мешканців Кременчука і гостей нашого міста є місяць, аби ознайомитичя із цією незвичайною виставкою.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські