Поранений захисник з Полтавщини помер у лікарні

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Поранений захисник з Полтавщини помер у лікарні

11 липня 2026 р. 10:57

11 липня 2026 р. 10:57

Володимир Купчак не зміг вижити після тяжких поранень внаслідок атаки ворожого дрона.

11 липня в Градизькій громаді прощаються із воїном Володимиром Купчаком. Його життя обірвалося в лікарні 9 липня 2026 року — медики кілька місяців боролися за його життя.

Володимир Купчак народився 21 квітня 1981 року, мешкав у селі Горби. Після школи опанував професію автослюсаря в Полтаві, працював на Крюківському вагонобудівному заводі та на місцевих СТО. У квітні 2025 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України, де він служив навідником-кулеметником. Поранення, що стало фатальним, солдат отримав 27 січня 2026 року поблизу Краматорська: ворожий дрон поцілив в автомобіль, яким Володимир доправляв побратимів на позиції. У бійця залишилися дружина та дві доньки.

Сьогодні траурний кортеж із тілом полеглого захисника пройде за таким маршрутом:

10:50 — Градизьк
11:30 — Кагамлик
11:40 — Пронозівка
11:45 — Мозоліївка
11:50 — Кирияківка
11:55 — Броварки/Петрашівка
12:10 — Бугаївка
12:15 — Тимошівка
12:25 — Гриньки
12:30 — Горби

Чин поховання Володимира Купчака розпочнеться у його рідному селі Горби за адресою вулиця Свободи, 15. Громаду закликають долучитися та віддати останню шану земляку.

Вічна пам’ять захиснику!

Згадаймо імена полеглих захисників з Полтавщини

Артем Мандич народився 27 грудня 1995 року в селі Колотії. Військовий шлях чоловіка розпочався у 2016 році зі строкової служби, а вже наступного року він підписав контракт. Протягом 2018–2019 років Артем брав участь в АТО на території Донецької області. Після завершення контракту в 2020 році повернувся до цивільного життя: одружився, у родині народилася донька, працював механіком. У 2024 році Артем Мандич вдруге взяв до рук зброю у складі Збройних Сил України. Боєць проходив службу на посаді гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти. 29 січня 2025 року старший солдат Артем Мандич загинув через ворожий артилерійський обстріл поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області. Довгі місяці родина та побратими сподівалися на добру звістку, проте нещодавно підтвердилась загибель захисника.

9 липня Артема Мандича поховали з усіма почестями на кладовищі села Колотії. В Артема Мандича залишилась дружина та донька.

Олександр Борисенко народився 13 квітня 1987 року, проживав у селі Мала Павлівка, що на Сумщині. Дитячі та шкільні роки провів у Малопавлівській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2005 році. До лав Збройних Сил України приєднався 17 січня 2025 року на посаді стрільця-снайпера аеромобільного відділення. Життя Олександра Борисенка обірвалося 9 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. 10 липня у Свято-Успенському соборі відбулося прощання з воїном.