Село Кукобівка та його околиці у ХVIII-ХХ століттях

11 липня 2026 р. 13:24

11 липня 2026 р. 13:24

На території села знаходиться два курганних могильника. Вони обстежувалися Іриною Мельниковою у 1987 році. Розкопки не проводилися. Нашими дослідженнями було з’ясовано, що село Коломак (колишня Кукобівська сільрада) згадується у Генеральному описі Лівобережної України 1765–1769 років, як хутір, який знаходився біля річки Голтва Ольхова. Входив він до складу маєтностей одного з найбагатших представників козацької старшини С. В. Кочубея. Ґрунтувалося право власності на основі, коли землі ділили і кожен поспішав чималу дещицю прихопити собі.

На хуторі знаходилося чимало орної землі. Так у Коломаці селян налічувалося 80 душ. Вони мали у власності 14 дес. орних земель, різну худобу, зокрема: волів старих — 30, молодих — 21, корів старих ялових — 44, молодих — 17, овець старих — 455, ярок — 109, свиней старих — 42, підсвинків — 23, коней старих — 8, молодих так само.

Окрім хутора Коломацького, у Генописі згадується неподалік від села Демидівка, між долинами Верхолина і Карнаухівка, хутір поблизу річки Голтва Ольхова, який відносився до Решетилівської сотні Полтавського полку і до 1760 року належав сотнику другої Полтавської сотні.

Згідно інших джерел, відомі хутірські поселення, які, ймовірно, об’єдналися під загальною назвою Кукобівка ще у ХVIII столітті. Цілком вірогідно, що засновником можна вважати козака Петра Кукобу, який в кінці ХVII — XVIII століть поселився на горбі, неподалік від шляху, що пов’язував два міста — Полтаву та Київ. Так, в Генописі у списках селищ Полтавського повіту, були зазначені хутори Кукобівські, але не всі.

Під час перепису 1859 року на козацьких хуторах при річці Говтва Вільхова налічувалося 125 дворів, 914 жителів, було й сільське управління. Кожен хутір мав окрему назву: Бойки, Громухи, Лютівка, Дігтярі, Іванівка, Климки, Ковальчики, Коломак, Коломійці, Кузьменки, Бордюги, Лобачі, Німці, Онанки, Худолії, Ясочин.

Вже за переписом 1883 року на Кукобівських та Худоліївських хуторах знаходимо такі поселення, як — Коломак, Бойки, Громухи, Климки, Лобачі, Німці, Петриги, Шкурупії, Ясочин, Кукобівка. Коломійці, Кузьменки, Люті, Онанки, Худолії. Тоді тут вже налічувалося 224 двори (козацьких — 190, селянських — 34); населення — 1 289 чоловік.

У кінці ХIХ c.т на кукобівських землях розташувалися два дрібнопомісних володіння. Так, на хуторі Дігтярівщина у дворянина генерал-майора Є. І. Райченка було 77 десятин землі, з них садибної — 5, орної — 68, під сінокосом — 3 та 1 вітряк. Сім’ї не мав. Помер у 1918 році. Похований в Одесі. Його сусід із того ж хутора П. В’язовський мав 88 десятин землі: садибної — 5, орної — 79, під сінокосом — 1.

Загалом, станом на 1910 рік на Кукобівських хуторах налічувалося 367 дворів, а населення становило 2 198 чоловік. Обробляли орної землі 1662 дес. Козацький стан завжди переважав над селянським: 286 на 81 двір.

За переказами старожилів, до революції 1917 року в Кукобівці були 24 господарства куркулів (заможних селян), які володіли найбільшою і найкращою частиною землі (від 40 до 280 дес. землі). Середняки становили ¼ населення села, решта — бідняки.

На хуторах було дві земських школи. Одна Долинська — була відкрита 1 вересня 1910 р. і розміщувалася в орендованому приміщенні. На 1914 р. кількість учнів становила 82 дітей. До речі, в 1913 р. у цій школі був найбільший бібліотечний фонд учительської бібліотеки Демидівської волості — рівно 1941 примірник.

Інша Кукобівська школа — з 11 листопада 1903 року розташовувалася в громадо-земському будинку, маючи також ½ дес. землі. У 1913 р. школу було розширено до 2-х комплектів. Окрім цих шкіл діяла ще й церковно-приходська школа на хуторі Коломак з 1890 р., в якій на той час навчалося 45 учнів. Була ще й школа грамоти на хуторі Кузьменки, станом на 1914 рік в ній навчався 31 учень.

Незважаючи на таку кількість шкіл, залишалася досить велика кількість неграмотних. Так, згідно статистичних даних 1883 року, на Кукобівських і Долинських хуторах Демидівської волості було грамотних лише 35 чол., із них 33 козака, а в с. Іванівка грамотних взагалі не було.

До революції 1917 р. на Кукобівських хуторах не було власної церкви, а тому селяни і козаки долали невеликі відстані до міста Решетилівка та села Демидівка.

Юрій КІСІЛЬ

Полтавські