Свіжі овочі для містян та закордонні пристрасті на екранах: яким був Кременчук 12 липня 1966 року

12 липня 2026 р. 11:14

12 липня 2026 р. 11:14

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 12 липня 1966 року.

З висоти 2026 року старі десятиліття часто здаються нам монохромними та статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається жива, динамічна і надзвичайно строката реальність. Щоб відчути справжній пульс міста, ми зазирнули в один звичайний літній день — у вівторок, 12 липня 1966 року.

Провідником у цей день для нас стала газета «Кременчуцька зоря» — головне на той час суспільно-політичне видання міста. Її свіжий тогочасний номер вартістю всього 2 копійки зберіг для нас справжній дух епохи. Оригінальні репортажі, гучні цифри та побутові деталі доводять: Кременчук шістдесят років тому так самовирував колосальною енергією, масштабними проєктами та щирими людськими історіями.

Промисловий ритм

У промисловому секторі Кременчука головною темою літа стало впровадження нових умов господарювання та масштабної економічної реформи. Підприємства вчилися працювати з урахуванням внутрішнього госпрозрахунку, підвищуючи ефективність виробництва. Чудовим прикладом роботи на благо містян став Кременчуцький деревообробний комбінат. Фотокореспондент К. Крючевський зафіксував у цеху комбінату роботу майстринь Олександри Шерстюк, Ніни Чернишової та Марії Небесько, які виконували фінішну обробку та оббивку сучасних кухонних гарнітурів. Ці меблі користувалися шаленим попитом на місцевому ринку.

Паралельно газета розповідає про кадрове поповнення Ремонтно-експериментального заводу комунального обладнання, куди після демобілізації з лав армії прийшов працювати тракторист Михайло Володимирович Луценко. Старший майстер цеху І. Канівець охарактеризував його як зразкового, скромного та надзвичайно працьовитого робітника, якому колектив сміливо доручає найвідповідальніші та найскладніші ділянки виробництва.

Пора овочева, пора гаряча

Центральний розворот газети цілком присвячений гострій і актуальній сезонній проблемі — забезпеченню міста свіжими овочами та фруктами. Спеціальна рейдова бригада «Кременчуцької зорі» провела контрольну перевірку магазинів та баз міськхарчоторгу. На центральній овочевій базі робота дійсно кипіла: туди масово завозили ранній маніок, картоплю, капусту, свіжі огірки, кабачки та перші партії томатного соку для промислової переробки.

Проте ситуація в роздрібній торгівлі виявилася неоднозначною. На Крюківській стороні, у магазині № 83, покупцям не могли запропонувати нічого, окрім зів'ялої капусти та дрібної картоплі, через що люди були змушені йти на ринок. На противагу цьому, у магазині № 84 в районі Костроми овочевий відділ працював бездоганно, завжди маючи в асортименті свіжу зелень, капусту та огірки. У центрі міста, в магазинах № 11 та № 65, овочі хоч і постачалися, але швидко псувалися прямо на прилавках через відсутність критих павільйонів та вентиляції. Справжнім прикладом для наслідування став продавець ятки № 24 на вулиці Леніна  (зараз вулиці Соборна) Т. Висоцький, який перетворив торгівлю кавунами та динями на зразкове та культурне обслуговування.

На варті здоров’я містян

Окрему увагу на шпальтах газети приділено самовідданій праці місцевих медичних працівників, чий щоденний внесок у здоров'я громади важко переоцінити. Видання публікує світлину фотокореспондента В. Пшеничного, яка переносить читача безпосередньо до операційної Першої міської лікарні.

На знімку зафіксовано момент підготовки до оперативного втручання: відомий у місті хірург-уролог Григорій Іванович Ємельяненко та медична сестра Олександра Іллівна Минаєва. Як зазначає редакція, Григорій Іванович — це фахівець із великої літери, який уже повернув здоров'я та працездатність сотням жителів Кременчука, а цей фотокартковий кадр є свідченням напруженої, але такої шляхетної праці кременчуцьких лікарів.

Дворовий футбол, «Вогник телевізора» та канікули молоді

Спортивне життя Кременчука цього літа вирувало не лише на великих стадіонах, а й прямо у житлових кварталах. На стадіоні заводу шляхових машин імені Германа Титова, що був розташований у центрі міста, проходили запеклі матчі дворових команд. Величезний внесок у дозвілля молоді зробила звичайна кременчуцька пенсіонерка Марина Олександрівна Криштальова, яка стала справжнім тренером для місцевих хлопчаків. Її футбольна команда «Кристал» складалася з 15 юних ентузіастів, серед яких найкращими гравцями сезону визнали воротаря Валентина Шпіленка, захисника Толю Лисенка та нападників Сашка Вакулова і Фелікса Ідзінського. Завдяки наполегливості свого тренера, «Кристал» виборов першість міста серед дворових колективів.

Для тих містян, хто проводив затишні літні вечори вдома, рубрика «Вогник телевізора» публікувала детальну програму передач. Того вівторка телеглядачі могли подивитися телевізійний журнал «Мистецтво», щоденник чемпіонату світу з фехтування, концерт естрадного співака О. Чернея, а пізно ввечері, о 23:30, на екрани виходила пряма трансляція змагань з футболу між збірними Угорщини та Португалії.

Світові шедеври та психологічні драми

Культурне дозвілля Кременчука 12 липня 1966 року пропонувало містянам дивовижно глибокий та різноманітний репертуар, де серйозна світова класика сусідила з радянськими кінострічками.

Справжньою перлиною кінопрокату став показ гучної американської екранізації славетної п'єси Юджина О'Ніла «Кохання під в'язами» (сеанси: 10:15, 12:10, 14:05, 16:00, 17:55, 19:50, 21:45). Ця важка, пристрасна психологічна драма переносила кременчуцького глядача на віддалену ферму Нової Англії XIX століття. Сюжет тримався на суворому протистоянні навколо спадкоємності землі між деспотичним літнім батьком, його молодою амбітною дружиною та ображеним сином. Те, що голлівудська картина такого глибокого філософського рівня демонструвалася у Кременчуці з ранку до пізнього вечора, свідчить про високий художній запит і готовність тогочасної аудиторії до серйозного європейського та американського кінематографа. Перед цими сеансами, о 8:50, глядачам також пропонували легкий художній альманах «Літні розповіді».

Для тих, хто прагнув легшого, але повчального видовища, у малому залі о 11:00, 13:00 та 15:00 демонструвалася комедійна стрічка «Півень», а кінотеатр «Дніпро» запрошував на сеанси о 14:20, 16:00, 17:40, 19:20 та 21:00, де крутили стрічку «Посмішка в розпалі літа».

Архівні сторінки «Кременчуцької зорі» від 12 липня 1966 року залишаються унікальним документом своєї епохи. Вони зафіксували повсякденний ритм Кременчука в усій його строкатості — від галасливих рейдів по овочевих базах та підготовки шкільних класів до футбольних емоцій на залізничних околицях і вечірніх аншлагів у літніх кінотеатрах.

Саме з таких дрібних, але живих деталей і складається справжня, невигадана історія нашого міста...

Із Кременчука до Києва літаком: яким був день 7 липня у Кременчуці 60 років тому

Валерія Макряшина

ФОТО: архів газети "Кременчуцька зоря"

Полтавські