Олімпійський вогонь на Полтавщині пронесли 46 р...

13 липня 2026 р. 19:10

13 липня 2026 р. 19:10

Липень 1980 року для багатьох запам’ятався велелюдними урочистостями, причепуреними міськими вулицями та тисячами людей вздовж траси Київ—Харків, які вийшли привітати спортсменів. П’ятнадцятигодинна естафета з олімпійським вогнем через десятки населених пунктів Полтавщини залишила по собі сотні архівних світлин та яскраві спогади для земляків.

46 років тому Полтавщина стала одним із регіонів, через який спортсмени пронесли олімпійський вогонь. Перш ніж дістатися нашого краю та рушити далі на схід олімпійська естафета пронеслася дорогами трьох держав, а потім Чернівеччиною, Хмельниччиною, Вінниччиною, Житомирщиною та Київщиною. В українському етапі забігу естафетне полум’я, яке народилося 19 червня 1980 року на горі Олімп, від нашої області перехопила Харківщина. Загалом олімпійський вогонь промандрував 1180 кілометрами України.

Честь нести це полум’я дорогами Полтавщини отримали 211 жителів області. Серед них були як професійні спортсмени, так і звичайні робітники, вчителі, художники та люди інших професій. 12 липня о 8 годині 24 хвилини символічне полум’я прийняв Іван Бей у Лубнах на 194 кілометрі траси Київ–Харків. Містом факел несли Ігор Клюков та Іван Карпець. Після коротких урочистостей на центральній площі в Лубнах естафета попрямувала до Хорола. Далі свої дистанції впевнено здолали Василь Кузуб, Анатолій Крупа та Володимир Товстошкур.

Ввечері 12 липня о 18 годині 1 хвилині естафета перетнула межу Полтави на 334 кілометрі магістралі Київ–Харків. Тисячі полтавців та гостей міста спостерігали, як спортсмени Сергій Лисенко та Анатолій Іванов долають останні кілометри до стадіону «Колос» (зараз – «Ворскла»). На вщент заповненій 35 тисячами людей арені розгорнулося велике спортивно-театралізоване свято, на якому виступали заслужені народні артисти та академічні колективи. Шанс запалити вогонь у церемоніальній чаші на стадіоні випав полтавському студентові-факелоносцю – Михайлу Новікову.

Естафету відновили вже зранку 13 липня: о 8 годині олімпійський вогонь продовжив свою подорож. Далі до межі Полтавської та Харківської областей його пронесли Ольга Буравльова, Михайло Заїка, Віктор Матосов, Микола Григоренко.  Рівно о 12 годині 15 хвилин Микола Лазоренко передав олімпійський вогонь естафетникам Харківщини. Забіг із олімпійським полум’ям на Полтавщині тривав більше 15 годин. За цей час спортсмени подолали 240 кілометрів.

Полтавщина готувалася більше року, щоб гідно зустріти олімпійський вогонь. Вздовж магістралі Київ–Харків та на головних вулицях Полтави відремонтували інфраструктуру, оновили фасади будівель, пофарбували огорожі та розмістили олімпійську символіку. Найбільше доклалися до реконструкції стадіону «Колос»: його відновлення тривало з 1977 року. До ремонтних робіт долучилося понад 80 організацій та найбільші заводи міста (ГРЛ, турбомеханічний, автоагрегатний та інші). Тоді на реконструкцію стадіону, на якому відбулися масштабні урочистості, витратили 450 тисяч карбованців. 10 липня 1980 року всі ремонтні роботи завершили, а вже наступного дня провели генеральну репетицію свята.

Кастинг факелоносців на Полтавщині тривав два роки у чотири етапи. З-поміж 5 тисяч заявок відібрали 250 найкращих кандидатів: 211 стали безпосередніми учасниками, решта були резервом. Визначальним критерієм під час відбору була не лише швидкість, а й краса бігу.

Ця подія назавжди увійшла в історію краю й для тисяч жителів Полтавщини та гостей з інших регіонів стала святом, спогади про яке й сьогодні, через десятиліття, викликають теплу ностальгію за атмосферою єднання та грандіозного видовища.

• історія полтави
• історія Полтавщини
• новини Полтави
• новини полтавщини
• олімпійська естафета
• Олімпійські ігри 22
• Полтава
• полтавська область

Полтавські