«Хлопці йдуть і я йду, буду їх прикривати». ДНК...

17 липня 2026 р. 16:22

17 липня 2026 р. 16:22


Після 18 місяців болісного очікування ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. Олександр Семенець зник безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Після півтора року очікування та надії стало відомо про загибель захисника Олександра Семенця. Факт його смерті підтвердила ДНК-експертиза. Воїн вважався зниклим безвісти з грудня 2024 року після виконання бойового завдання на Донеччині, повідомили в Оржицькій громаді 17 липня.

Життєвий шлях воїна

Олександр Семенець народився 28 червня 1979 року в селищі Кегичівка Харківської області. Згодом разом із родиною переїхав до Оржиці, де минули його дитинство та юність. Після закінчення місцевої школи вступив до Лубенського СПТУ №12, де здобув фах телемайстра.

Тривалий час працював у місцевому телеательє, а після його закриття ремонтував побутову техніку для жителів громади. Згодом більшу частину трудового життя присвятив Оржицькій лікарні, де працював дезінфектором, майстром із ремонту медичної техніки, електриком, завгоспом, оператором котельні та різноробочим. Колеги згадують його як щиру, працьовиту й безвідмовну людину, а односельці – як майстра із «золотими руками».

За словами рідних, Олександр Семенець завжди був опорою для батьків, допомагав їм у господарстві та брав на себе найважчу роботу. Під час життя з цивільною дружиною також дбав про неї та її доньку.

До лав Збройних сил України Олександра Семенця мобілізували 5 березня 2023 року. Він служив стрільцем-помічником гранатометника стрілецького відділення. Захисник воював на найгарячіших напрямках Донеччини.

З листопада 2023 року протягом 65 днів тримав оборону на території Авдіївського коксохімічного заводу під безперервними обстрілами. За стійкість і виконання бойових завдань у квітні 2024 року його відзначили нагородою, а вже в травні військовий отримав почесну відзнаку Міністерства оборони України «Залізний хрест» за проявлену мужність, героїзм і високу бойову ефективність.

Під час боїв за Авдіївку Олександр Семенець зазнав поранення. Після лікування та короткої відпустки вдома добровільно повернувся до побратимів. Як згадує його мати Лариса Василівна, син тоді сказав: «Хлопці ідуть і я іду, буду їх прикривати».

23 грудня 2024 року він востаннє вийшов на зв'язок із матір'ю, повідомивши, що вирушає на бойове завдання на «нуль» і певний час буде без зв'язку. Після цього родина отримала сповіщення про те, що військовий зник безвісти. Протягом 18 місяців рідні чекали звістки та сподівалися, що Олександр Семенець живий.

Однак ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Офіційною датою загибелі визначили 31 грудня 2024 року. Свій останній бій солдат прийняв поблизу селища Велика Новосілка Волноваського району Донецької області.

Про дату та час зустрічі захисника та чин поховання в Оржиці повідомлять додатково.

Вічна пам’ять герою!

«Хлопці йдуть і я йду, буду їх прикривати». ДНК...

Джерело: zmist.pl.ua