Удар по полтавських текстильниках: чи витримає легка промисловість області вільну торгівлю з Туреччиною?

19 липня 2026 р. 12:40

19 липня 2026 р. 12:40

Верховна Рада ратифікувала Угоду про ЗВТ з Анкарою. Поки урядовці говорять про «нові можливості», місцеві виробники б’ють на сполох: без державної підтримки турецький імпорт може просто поховати українське виробництво.

14 липня Верховна Рада України прийняла закон про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною.

З боку уряду лунають виключно оптимістичні прогнози. Зокрема, віцепрем’єр-міністр Тарас Качка зазначив , що відтепер український бізнес отримує час і можливості для освоєння одного з найбільших ринків регіону. На думку урядовця, це дозволить Україні підійти до майбутнього членства в ЄС уже з солідним експортним досвідом, надійною логістикою та налагодженими партнерствами.

Категорично проти ратифікації виступив заступник голови Комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський. На своїй сторінці у Facebook він відверто назвав угоду кабальною для вітчизняної промисловості й заявив, що у середньостроковій перспективі це рішення коштуватиме Україні зниження ВВП на 1,5%:

«Яким галузям вигідна ця угода і які товари ми почнемо продавати більше в Туреччину — мені невідомо. Поки що я не знайшов жодного українського виробника, який би сказав: „Так, ця угода мені корисна“», — наголошує нардеп.

За словами Кисилевського, Туреччина показала «майстер-клас» із захисту власних інтересів. Тоді як Україна знижує свої ввізні мита для турецьких товарів майже до нуля, Анкара залишає для української продукції (особливо агропереробки) загороджувальні мита космічних масштабів.

Крім того, Туреччина зберегла право на експортні субсидії для своїх промислових товарів, а українські виробники в умовах війни не мають і десятої частини такої підтримки.

Полтавський бізнес: «Держава знищує робочі місця під час війни»

Під найбільшим ударом нової зони вільної торгівлі опинилася саме легка промисловість, яка для Полтавщини є далеко не останньою галуззю.

Своїм обуренням поділився засновник та керівник відомого полтавського підприємства «Premier Socks» Олег Хардін :

«З одного боку держава бореться за створення нових робочих місць, з іншого — через подібні голосування знищує існуючі. Ми говоримо про повернення українців з-за кордону. А що ми їм запропонуємо? Торгівлю турецькими товарами? Держава навіть китайців, які підтримують росію, ставить у привілейованіше становище за українського виробника, бо їм не треба сплачувати податки, відправляючи свої товари мільйонами посилок. І це все у війну… під ракетами, без світла, з постійними ризиками та викликами. То кому потрібен український виробник-підприємець, якщо він не потрібен власній країні?»

У коментарі для «Полтавщини» Олег Хардін також звернув увагу на колосальну різницю в умовах роботи. Туреччина є світовим гігантом у текстильній сфері саме тому, що держава системно її субсидує. Вартість електроенергії для промислових підприємств там суттєво нижча, ніж в українських реаліях. Крім того, турецька влада створює для своїх виробників спеціальні вільні економічні зони із податковими канікулами та активно інвестує в їхній розвиток. Українські ж фабрики змушені виживати самотужки під щоденними обстрілами та в умовах постійних блекаутів.

Окрім цього, за його словами:

«Однією з головних переваг Туреччини є фактично повний виробничий цикл. У країні вирощують бавовну, переробляють її на пряжу, з пряжі виготовляють тканини, трикотажне полотно, шкарпетки та іншу продукцію, а з тканин — готовий одяг. Також у Туреччині виробляють поліефірну, акрилову та інші види пряжі, барвники, гумки, етикетки, пакування і майже всю необхідну фурнітуру. Український виробник, навпаки, часто змушений оплачувати контейнер сировини заздалегідь, чекати його доставку, нести витрати на міжнародну логістику, митне оформлення, зберігання та одночасно брати на себе додаткові воєнні ризики — пошкодження вантажу, складів, підприємств або транспортної інфраструктури».

Що робити далі?

На думку Дмитра Кисилевського, якщо уникнути підписання угоди було неможливо з військово-політичних причин (як «вдячність» за підтримку Анкари), Кабмін зобов’язаний негайно ухвалити пакет компенсаторів для вітчизняного бізнесу.

Якщо уряд не зробить цього найближчим часом, дешевий та субсидований турецький імпорт може остаточно витіснити полтавських та загалом українських виробників навіть із внутрішнього ринку.

Ян ПРУГЛО , «Полтавщина»

Полтавські