«Війна скоро закінчиться, Україна переможе. Я знаю це»: у Кременчуці громада тепло зустріла звільненого з полону захисника

19 липня 2026 р. 19:31

19 липня 2026 р. 19:31

Пряма мова.

Сльози радості, обійми, квіти та синьо-жовті кульки — сьогодні у сквері імені Олега Бабаєва містяни зустрічали свого Героя. Додому, на рідну Полтавщину, після двох з половиною років ворожого полону повернувся захисник Едуард Оловянов, уродженець села Погреби Кременчуцького району.

У травні цього року чоловікові виповнилося 50 років — цей ювілей він, на жаль, зустрічав у неволі.

Проте сьогодні Едуард нарешті на рідній землі, усміхнений та незламний.

Захисник прийшов на зустріч разом із рідною сестрою. Каже: навіть не очікував, що Кременчук влаштує йому такий теплий прийом — із запашним короваєм на вишитому рушнику та щирою вдячністю від земляків.

«Я щасливий», — коротко, але з глибоким видихом каже Едуард, відповідаючи на запитання про свої емоції.

Попри пережите, в очах військового — абсолютна впевненість. Згадуючи про пережите, Едуард наголосив, що в неволі досі залишається багато наших хлопців, проте висловив тверду віру в майбутнє: «Війна скоро закінчиться, Україна переможе. Я знаю це».

Цю зворушливу зустріч організували представники родин безвісти зниклих та полонених захисників. Вони переконані: кожен воїн має відчути, що його повернення — це свято для всієї країни.

Організаторка заходу Юлія, дружина безвісти зниклого військовослужбовця, яка сама щодня виборює повернення свого чоловіка, розповіла про важливість таких митей:

«До нас звернулася сестра Едуарда й розповіла, що брат повернувся, і вони дуже хотіли, щоб його зустріли. Ми, як родини безвісти зниклих та полонених, вважаємо, що це надзвичайно важливо. На жаль, ми не маємо доступу до офіційних списків тих, кого звільняють, тому іноді доводиться діяти самотужки, коли родини виходять із нами на зв'язок. Вчора, наприклад, дзвонила дівчина й питала, як це організувати, бо її звільнений тато побачив відео зустрічі іншого бійця у Кременчуці й тихо запитав: "А чому мене так не зустрічали?". Тому ми просимо вибачення у тих хлопців, кого не змогли зустріти особисто — ми раді кожному і завжди готові йти на контакт!

Сьогодні у нас традиційно: кульки, квіти, каравай та рушник. Нам важливо показати хлопцям, що за них боролися, що на них чекали. По-перше, це можливість зігріти їхні серця. По-друге — це спосіб пробудити суспільство.

Тут, у сквері Бабаєва, завжди багато людей, багато діточок. Наше майбутнє покоління має бачити це, рости з цим і виховуватися у глибокій повазі до військових».

Сестра захисника, Алла, ледве стримувала емоції від масштабу підтримки, яку продемонстрували сьогодні містяни. Жінка переконана, що така увага та тепло — це найкращі ліки для тих, хто пройшов через пекло неволі.

«Після усіх цих страхіть, у них же голова зовсім іншим забита. А тут — стільки людей, квіти, діти приходять із прапорцями... Це просто не передати словами! Це супер. Дякую вам велике усім!» , - каже Алла.

Зустріч завершилася спілкуванням захисника з містянами та спільною фотографією на згадку. Попереду на Едуарда чекає процес реабілітації та адаптації в колі рідних.

Водночас кожен із присутніх сьогодні подумки молився за те, щоб тисячі інших українських сімей якнайшвидше так само з короваєм та сльозами щастя зустріли своїх рідних удома.

Слава Україні!

Нагадаємо, З обіймами, квітами та сльозами щастя: Кременчук зустрів оборонців «Азовсталі» після чотирьох років полону

Валерія Мкряшина

Фото авторки

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські