Драма із загубленою зарплатою, угорські крани-гіганти та модний прорив взуттєвиків: яким був Кременчук 21 липня 1966 року

21 липня 2026 р. 11:01

21 липня 2026 р. 11:01

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 21 липня 1966 року.

З висоти 2026 року старі десятиліття часто здаються нам монохромними та статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається жива, динамічна і надзвичайно строката реальність. Щоб відчути справжній пульс міста, ми зазирнули в один звичайний літній день — у четвер, 21 липня 1966 року.

Провідником у цей день для нас стала газета «Кременчуцька зоря» — головне на той час суспільно-політичне видання міста. Її свіжий тогочасний номер вартістю всього 2 копійки зберіг для нас справжній дух епохи. Оригінальні репортажі, гучні цифри та побутові деталі доводять: Кременчук шістдесят років тому так само вирував колосальною енергією, масштабними проєктами та людськими історіями.

Заслужений лікар: історія Василя Маневського

На третій шпальті газети опубліковано великий нарис про людину, чиє ім'я знав чи не кожен тогочасний кременчужанин, — завідуючого неврологічним відділенням першої міської лікарні Василя Сергійовича Маневського. Свій шлях він розпочав сином робітника, закінчив престижні медичні інститути, а з 1940 року пов'язав своє життя з Кременчуком.

Найбільш вражаюча частина його біографії припадає на роки нацистської окупації. Працюючи лікарем, Василь Сергійович ризикував власним життям: коли до його відділення потрапляли люди, яким загрожувала смерть або відправка до Німеччини, він знаходив способи «переправити їх через лінію фронту». Кожна така операція вимагала залізних нервів та неймовірної обережності, адже найменша помилка означала катування та смерть у фашистських катівнях.

У повоєнні роки лікар брався за найважчих пацієнтів із запаленням мозкових оболонок та травмами хребта, буквально повертаючи їх до життя. За свою самовіддану працю Василь Маневський цими днями отримав почесне звання Заслуженого лікаря УРСР.

Мода по-кременчуцьки

Виявляється, у 1966 році Кременчук диктував взуттєву моду. На місцевій взуттєвій фабриці працювало всього три модельєри, а головним творцем взуття був Василь Кирилович Гальчук — чоловік привітний, творчий, який віддав фабриці сім років життя.

Саме під його керівництвом фабрика підготувала справжній прорив: на затвердження Республіканської художньої ради кременчужани представили 57 зразків взуття, з яких 40 отримали оцінку «добре» і були запущені у виробництво. Серед новинок сезону: чорні чоловічі напівботинки за ціною — 10 карбованців 60 копійок, жіночі чув'яки з кольоровою окантовкою від модельєра Віри Омельченко, дитячі сандалети та хлопчачі туфлі, розроблені Катериною Осипенко. Сам Василь Гальчук за свою роботу днями був нагороджений орденом «Знак пошани».

Будні кременчуцьких гірників та залізна дисципліна

Поки одні шили взуття, інші підкорювали надра. Напередодні Дня металурга гірники Кременчуцького залізорудного кар'єру відзвітували про дострокове виконання плану. Екіпаж екскаватора №6 під керівництвом Едуарда Карловича Рейзера виконав норму на 120,3%. Гірники готували масовий вибух на 142 свердловини, який мав дати понад 50 тисяч кубометрів руди.

Технологічні дива: дельфінячі квартири у Криму

У традиційній рубриці «У світі цікавого» газета розповідала кременчужанам про дивовижні наукові дослідження. Радянські вчені заявили, що дельфіни є «найрозумнішими істотами на землі після людини».

Для вивчення цих тварин на Південному березі Криму побудували спеціальну базу з басейном, який планували розширити ще двома штучними водоймами. У ці дельфінячі «квартири» трубопроводами безперервно подавали чисту морську воду, а самі дослідження проводилися за допомогою новітньої гідроакустичної та кіноапаратури.

Побутові драми: загублена зарплата та «дріжджовий бунт»

Не менше пристрастей вирувало і на вулицях міста. У рубриці «З редакційної пошти» столяр хлібозаводу П. Горохов поділився щемливою історією: у магазині № 23 міськхарчоторгу він випадково залишив на прилавку гаманець, у якому лежали всі його гроші — 33 карбованці 40 копійок. Схаменувшись лише через дві години й подумки розпрощавшись із заробітком, чоловік повернувся назад — і чесні продавчині Л. С. Житнєва та П. Ю. Третьякова повернули йому все до копійки!

А от пенсіонерка Н. Гутвич розповіла про свою нічну пригоду: таксисти відмовилися везти її за вказаною адресою на вулиці Житлобудівській, і на допомогу прийшли чуйні працівники міліції, які пізно ввечері доправили жінку додому на службовому авто.

Проте не всі новини з «хлібного фронту» були позитивними. Покупці влаштували справжній бунт через погіршення якості випічки в місті. Кременчужани А. Ванжула та Є. Смелянська відкрито звинуватили хлібозавод у халтурі: круглий хліб за 26 копійок став настільки низької якості, що «через міру пахнув дріжджами», викликаючи обурення у чергах.

Індустріальні рекорди та залізні швачки

На кременчуцьких підприємствах вирувала робота. У річковому порту готувалися до технологічного стрибка: головний інженер М. Любушко повідомив, що невдовзі до двох потужних угорських кранів додасться новенький п'ятитонний портальний кран вітчизняного виробництва. Монтаж гігантської машини розпочала бригада під керівництвом товариша Тростянця, що дозволить довести переробку вантажів у порту до вражаючих 1,5 мільйона тонн на рік.

На Нафтопереробному заводі також ставили рекорди: бригада ізолювальників Марії Макагон у червні виконала план на 171 відсоток . На полях району тим часом розгорнулася запекла битва за врожай — екіпаж комбайна Анатолія Чубука з колгоспу імені Калініна виборов перехідний червоний вимпел за швидкісний обмолот валків.

На трикотажній фабриці також святкували перемогу: за багаторічну сумлінну працю та високу продуктивність швачку Валентину Олександрівну Федорович було нагороджено престижним орденом Трудового Червоного Прапора.

Технологічна магія

Кременчуцькі раціоналізатори дивували своїми ідеями. Головний інженер шпалопросочувального заводу В. Шаповалов розповів про успішне впровадження нового методу зміцнення дерев’яних шпал гвинтами з берези або бука, що дозволило підприємству зекономити 2232 карбованці на рік.

Водночас у міському Будинку техніки відкрилася унікальна виставка досягнень народного господарства СРСР, присвячена пресованій деревині та деревопластикам. Інженер Н. Блувштейн у своїй статті доводив, що оброблене під високим тиском і температурою дерево (береза, вільха, осика) здатне замінити дорогі кольорові метали — бронзу, баббіт і латунь. Такі дерев'яні деталі виходили у 6–7 разів дешевшими за металеві та у 5 разів міцнішими за звичайну деревину.

На спортивних аренах

Спортивне життя Кременчука переживало неймовірне піднесення. Місцевий футбольний клуб «Дніпро» на рідному стадіоні приймав гостей — команду «Хімік» із Сєвєродонецька. Попри гострі атаки гостей, на 20-й хвилині Віктор Ступак зрівняв рахунок (1:1). А вже у другому таймі, на 23-й хвилині, Валерій Семенов забив блискучий гол, вирвавши для «Дніпра» перемогу з рахунком 2:1!

Тим часом у Львові завершилися республіканські змагання з легкої атлетики серед школярів. У складі збірної Полтавщини виступали шестеро кременчужан: Надія Ткаченко, Лідія Рядова, Віталій Москаленко, Олександр Шахматов, Валерій Шевченко та Леонід Крамаренко. Особливо відзначилася Надія Ткаченко, яка у п'ятиборстві виконала другий спортивний розряд і принесла команді понад 20 очок. Загалом кременчуцькі спортсмени здобули більше 50 залікових очок, допомігши області посісти 16-те місце серед 27 команд.

Світові новини та вечірні кіноафіші

Поки кременчужани раділи теплим літнім дням та читали про красу Будапешта на міжнародних сторінках, світ здригався від примх погоди. Газета повідомляла про неймовірну спеку в США. У Нью-Йорку стовпчики термометрів протягом двох тижнів не опускалися нижче 32 градусів Цельсія, що викликало високу смертність серед людей похилого віку та осіб із хворим серцем.

Завершити цей насичений день газета пропонувала у прохолодних кінозалах міста, де біля афіш традиційно збиралися черги. Кінотеатри підготували чудову програму. Кінотеатр «Більшовик»: запрошував на пригодницьку стрічку «Тайговий десант» (сеанси о 10:50, 14:25, 18:00, 21:40) та детектив «Чуже ім'я». У малому залі демонстрували драму «Гадюка» (о 10:00, 11:50, 13:30). А кінотеатр «Дніпро» пропонував зануритися в українську героїко-романтичну атмосферу на показах фільму «Кармелюк» (о 16:00, 17:40, 19:20, 21:00).

Архівні сторінки «Кременчуцької зорі» залишаються унікальним документом своєї епохи.

Вони зафіксували повсякденний ритм Кременчука в усій його строкатості — від запаху свіжого трикотажу та екологічних суперечок до футбольних емоцій на «Дніпрі» та вечірніх кіносеансів під літнім небом. Саме з таких дрібних, але живих деталей і складається справжня, невигадана історія нашого міста...

Із Кременчука до Києва літаком: як

Свіжі овочі для містян та закордонні пристрасті на екранах: яким був Кременчук 12 липня 1966 року

Валерія Макряшина

ФОТО: архів газети "Кременчуцька зоря"

Полтавські