«Батьки вперше за 13 років змогли побути удвох»: історії першого інклюзивного табору в Кременчуці

28 липня 2026 р. 14:16

28 липня 2026 р. 14:16

Пряма мова.

Сьогодні у Кременчуці побував заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Євгеній Кончаковський. Разом із начальником Кременчуцької районної військової адміністрації Олександром Аленіним та першим віцемером Кременчука Володимиром Пелипенком він відвідав перший у місті інклюзивний літній «Космотабір» — проєкт, який уже дев'ятий рік реалізується в Україні для дітей з інвалідністю та їхніх однолітків. Гості привезли дітям солодкі подарунки, поспілкувалися з організаторами, волонтерами та учасниками табору, а також обговорили перспективи розвитку інклюзивних програм у Кременчуці та на Полтавщині.

«Космотабір» цього року вперше проходить у Кременчуці й став пілотним не лише для міста, а й для всієї Полтавської області.

Голова громадської організації «Інклюзія без обмежень» Ганна Андрієнко розповіла, що ідею запропонувала київська громадська організація «Бачити серцем».

— Вони звернулися до нас із пропозицією проводити такий табір у Кременчуці. Ми обговорили це командою і вирішили спробувати. Сьогодні бачимо, що це було правильне рішення, — зазначила вона.

За її словами, з дітьми працюють професійні куратори та хелпери.

Кураторами є педагоги, а хелперами — студенти, волонтери та викладачі, які допомагають дітям під час усіх активностей.

Керівниця Центру адаптації підлітків з інвалідністю Алла Жмеренецька розповіла, що на момент візиту гостей табір працював уже сьомий день.

— Це наш перший подібний проєкт у Кременчуці. Для Полтавської області він також став першим. І вже зараз ми бачимо чудові результати. Діти, які ніколи не були у таборах, знайшли друзів, спілкуються між собою, листуються у соцмережах. У нас навіть утворилися дві підліткові пари. Тут немає діагнозів — є просто діти, — говорить вона.

За словами Алли Жмеренецької, головне завдання табору — не навчання, а соціалізація.

Діти малюють, виготовляють поробки, танцюють, займаються творчістю, беруть участь у спортивних іграх та просто відпочивають.

— Це не корекційний табір. Це місце, де дитина може бути щасливою, відпочити й навчитися жити у суспільстві , — пояснює вона.

Організатори особливо пишаються тим, що до табору приїжджають навіть діти з найважчими формами інвалідності.

Загалом цього року його відвідують 35 дітей, із яких 21 має інвалідність, а 18 — паліативний статус.

— Це діти, які взагалі ніколи не були у таборах. Багато хто з них майже не виходить із дому. Ми забрали їх без батьків, організували підвезення, і для багатьох сімей це стало справжнім відкриттям, — розповідає Алла Жмеренецька.

Вона наводить приклад одного повідомлення від матері.

— Мама написала: «Вперше за тринадцять років ми з чоловіком змогли просто разом випити кави». Їхня дитина дуже важка, і вони ніколи не залишали її без себе. Це, мабуть, одна з найкращих подяк, які ми отримували.

За словами організаторів, саме можливість хоча б ненадовго перепочити стала величезною підтримкою і для батьків дітей з інвалідністю.

Під час зустрічі Євгеній Кончаковський поцікавився, чи планують поширювати цей досвід на інші громади області.

Ганна Андрієнко відповіла, що це цілком реально.

— Якщо громади звертатимуться до організації «Бачити серцем», вони допоможуть із навчанням і запуском таких таборів. Крім того, ми подали грантову заявку, щоб створити у Кременчуці навчальний хаб для громад Полтавської області з упровадження послуги денного догляду дітей з інвалідністю, — сказала вона.

Почувши це, Євгеній Кончаковський констатував:

— Кременчук стає містом хабів. Уже є кулінарний, буде ветеранський, тепер ще й інклюзивний.

Водночас посадовець подякував міській владі за підтримку цієї ініціативи.

Окрему увагу під час зустрічі приділили сучасним підходам до інклюзивної освіти.

Ганна Андрієнко, яка нині завершує дисертацію про психолого-педагогічний супровід дітей з аутизмом, наголосила, що головною фігурою в інклюзії має бути сама дитина.

— Ми не ставимо зараз за мету академічні знання. Спочатку потрібна соціальна адаптація. На жаль, багато педагогів досі не до кінця розуміють, що таке справжня інклюзія, — зазначила вона.

Особливу дискусію викликала тема асистентів дітей.

Організатори переконані, що батьки не повинні виконувати цю роль.

— Якщо мама постійно поруч із дитиною, про яку соціалізацію можна говорити? Саме тому потрібні професійні тьютори. Це один із найбільших викликів сучасної інклюзії, — пояснила Андрієнко.

Євгеній Кончаковський визнав, що для нього така позиція стала відкриттям.

— Відверто кажучи, я вперше почув таку думку. Ми звикли, що асистентами часто стають саме батьки. Але ваші аргументи справді переконливі. Сподіваюся, результати вашої дисертації матимуть практичне застосування і ми зможемо масштабувати цей досвід, — сказав він.

Перший віцемер Кременчука Володимир Пелипенко зазначив, що вже втретє відвідує табір і щоразу бачить щасливих дітей.

— Дуже приємно, що цей позитивний настрій зберігається. Ми будемо й надалі підтримувати цей проєкт. У нього є майбутнє. Головне, щоб у команди не закінчилася енергія, з якою вони це все роблять. Я впевнений, що все вийде, — підсумував він.

Організатори вже будують плани на наступний рік. Якщо нині табір прийняв 35 дітей, то наступного літа вони хочуть збільшити кількість учасників майже утричі — до ста дітей з інвалідністю, що зробить Кременчук одним із найбільших центрів розвитку інклюзивного дитячого відпочинку в Україні.

Нагадаємо, «Усі діти рівні»: у Кременчуці відкрили перший інклюзивний «Космотабір»

Мистецтво, ігри та дружба без меж: у Кременчуці влітку стартує інклюзивний «Космотабір»

Олег Булашев

Відео Максима Полтавця

Полтавські