вологість:
тиск:
вітер:
«Понад усе любив рибалку, тишу, життя»: у Кременчуці провели в останню путь Захисника Сергія Доценка
29 липня 2026 р. 14:35
29 липня 2026 р. 14:35
Вічна пам'ять!
Під склепінням Свято-Миколаївського собору сьогодні панувала особлива, важка тиша, розрізана хіба що тихим плачем та шелестом квітів. Містяни зібралися разом, аби віддати останню шану й провести у вічність воїна, чиє життя обірвалося на полі бою, — Сергія Олександровича Доценка.
Як повідомив офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков,Сергій народився 1 липня 1975 року. Зростав у рідному Кременчуці, навчався у гімназії №28, згодом здобув фах у ПТУ №22. Багато років працював зварювальником — людиною трударської долі, чиї руки створювали й міцно тримали життя.
У 2024 році його викликав обов’язок — Сергій був призваний за мобілізацією та став до лав Збройних Сил України. Служив у званні солдата, обіймав посаду гранатометника. Він чесно й мужньо тримав свій щит над рідною землею.
Його останній бій відбувся 26 січня 2025 року біля населеного пункту Ямполівка, що на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, Сергій поліг за свободу України. З того пекельного дня родина жила між вірою та відчаєм — захисник вважався зниклим безвісти. Але дива не сталося... Тільки тепер воїн повернувся додому, щоб знайти свій останній спочинок.
З болем і теплом згадує Сергія його двоюрідний брат Костянтин:
«У дитинстві він завжди захищав мене, бо був трохи старшим... Говорити зараз дуже важко. Він був дуже доброю людиною, понад усе любив рибалку, тишу, життя. А ось так вийшло, що опинився на війні і загинув…»
Захисника не дочекалися з війни найрідніші: зболені мати й батько, сестра, а також син, для якого батько назавжди залишиться прикладом справжньої мужності.
Поховали воїна на Свіштовському кладовищі у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Пам’ять про Сергія Доценка житиме у серцях кожного, кого він захищав.
Світла пам’ять! Слава Україні!
Валерія Макряшина
Фото Мирослави Ковальчук
Джерело: kg.ua
