Стримував наступ росіян в Українську: після май...

30 липня 2026 р. 16:38

30 липня 2026 р. 16:38

Після майже двох років невідомості родина отримала найболючішу звістку. Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Олександра Іщенка.

30 липня Піщанська громада повідомила про загибель воїна, який тривалий час вважався зниклим безвісти. Олександр Іщенко повертається на щиті після довгих пошуків.

Олександр Іщенко народився 27 листопада 1985 року. До лав Збройних Сил України його призвали 5 червня 2024 року. Захисник мужньо боронив Україну, залишаючись вірним військовій присязі.

З 3 вересня 2024 року військовий вважався зниклим безвісти. Він зник під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області.

Станом на 3 вересня 2024 року на Сили оборони України стримували ворожі штурми поблизу міста Українськ та сусідніх населених пунктів, де російські війська концентрували значні зусилля для просування. Тоді на На Курахівському напрямку Сили оборони зупинили 39 атак противника поблизу Українська, Георгіївки, Костянтинівки, Галицинівки та Красногорівки.

Сам Українськ тоді перебував під контролем ЗСУ, проте вже за кілька тижнів, 24 вересня 2024 року ворог окупував це місто.

Згодом результати ДНК-експертизи підтвердили найтрагічніше – Олександр Іщенко загинув у бою. У воїна залишилися дружина, син, брат, рідні та близькі.

Церемонія прощання та чин поховання відбудуться 31 липня о 10:00 у селі Максимівка біля Максимівського сільського будинку культури. Жителів громади просять гідно зустріти полеглого воїна, утворивши живий коридор.

Світла пам'ять герою!

Згадаймо імена полеглих захисників з Полтавщини

Сергій Слинько після створення Об'єднаної штурмової бригади «Лють» пройшов найгарячіші точки фронту, а з травня 2026 року став командиром взводу в батальйоні «Полтава». За свою службу захисник був нагороджений нагрудною відзнакою «Командира штурмової бригади «Лють» та «За оборону України». Виконуючи бойове завдання на Донеччині 27 липня 2026 року життя Сергія Слинька обірвалося внаслідок вибухової травми.

У червні 2024 року Микола Калінка став на захист України. Солдат ніс службу на посаді стрільця стрілецької роти стрілецького батальйону у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. Восени 2024 року зв’язок із захисником обірвався. Майже два роки рідні та близькі жили в невідомості, допоки ДНК–експертиза не підтвердила загибель військового. Микола Калінка загинув 1 вересня 2024 року поблизу міста Новогродівка на Донеччині.

Богдан Черевань мешкав у Кременчуці, навчався у місцевій гімназії, а згодом закінчив Вище професійне училище. До лав Збройних сил України  Богдана Череваня мобілізували 30 жовтня 2025 року. Захисник служив на посаді майстра третього відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Воїн загинув 18 липня під час виконання бойового завдання поблизу села Христофорівка на Дніпропетровщині.

• війна
• воїна упізнали за ДНК
• ДНК-експертиза
• за ДНК упізнали воїна
• загинув воїн
• загинув воїн з Полтавщини
• загинув герой
• загинув за україну
• Загинув на війні
• загинув на Донеччині

Полтавські