«Він добився, щоб його взяли на фронт»: у Кременчуці поховали 33-річного Захисника Івана Таценюка

03 серпня 2026 р. 13:07

03 серпня 2026 р. 13:07

Квіти, сльози рідних і мовчазна шана містян...

Сьогодні Кременчук у жалобі. Місто провело в останню путь Захисника України Івана Таценюка, який добровільно став на захист держави, своєї родини та українського народу. Він віддав найдорожче — власне життя.

Церемонія прощання відбулася у Міському палаці культури. До труни воїна люди несли квіти, а поруч із нею не стримувала сліз мати, яка втратила молодшого сина.

Про життєвий шлях військового розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков.

«Сьогодні відбувається поховання Таценюка Івана Леонідовича, який народився 17 серпня 1992 року. Був призваний на військову службу 2 лютого 2024 року у званні солдата на посаду оператора безпілотних літальних апаратів. На жаль, загинув 14 липня 2026 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, мужньо виконавши військовий обов'язок, у районі населеного пункту Бугаївка Ізюмського району Харківської області.

Народився і проживав Іван у місті Кременчуці, навчався у Кременчуцькій гімназії №8, закінчив ПТУ №19. Не був одружений і дітей не мав. У скорботі залишилася тільки мати, батько помер», — повідомив Віталій Іванчиков.

Прощальні слова біля труни виголосила начальниця відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Анна Тарасова.

«Важкий і скорботний день. Ми проводжаємо в останню путь нашого Героя Таценюка Івана Леонідовича.

Іван народився і проживав у місті Кременчуці, навчався у Кременчуцькій гімназії №8, закінчив ПТУ №19. У цей складний для країни час Іван долучився до лав Збройних сил України у лютому 2024 року та проходив службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів.

Виконував бойові завдання в районі населеного пункту Бугаївка Ізюмського району Харківської області, де, на жаль, загинув 14 липня 2026 року, мужньо виконавши свій військовий обов'язок заради України, її свободи та незалежності.

У скорботі за Іваном залишилася мама Ірина Василівна. Низько схиляємо голови перед вашим горем і висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Таценюка Івана Леонідовича», — сказала майор Анна Тарасова.

Іван Таценюк понад два роки захищав Україну на посаді оператора безпілотних літальних апаратів. Рідні згадують, що він сам прагнув потрапити на фронт.

Біля труни зібралися зграйкою його племінники. Маленькі діти вже ніколи не побачать свого дядька. Поруч стояв старший брат Антон, який згадував, як Іван домагався права стати до лав українського війська.

«Іван рвався на війну, ходив сюди, у військкомат, коли він ще тут був. Пішов добровольцем. Довго його не брали, а потім якась бригада подзвонила, він добився цього. Пішов за дітей, за мене. Це шестеро племінників. У нього своїх дітей немає. Так склалося в житті, але він пішов захищати, як кажуть, свою родину, Україну. Загинув під час виконання бойового завдання», — розповів брат Захисника.

Антон також поділився тим, що йому відомо про останній бій Івана.

«Їх було шестеро, пішли на завдання. Виходить, що його FPV-дрон догнав. А знайшли його вже наступного дня. Одразу з поля бою вивезти було неможливо, тоді дрони літали», — сказав він.

Родичка Людмила говорить, що найбільший біль сьогодні переживає мати військового.

«Життя любив, дуже любив свою сім'ю. Любив дуже маму. Дуже тепло ставився до племінників, до брата, до мами. Завжди допомагав» , — сказала жінка.

Після церемонії прощання Івана Таценюка відспівали у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Захисника на Свіштовському кладовищі — у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Він добровільно обрав шлях воїна, захищаючи найдорожче — свою родину, рідне місто та Україну. Світла пам'ять Герою. Вічна слава і вдячність за його подвиг.

Олена Ліпошко

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські