«Герої не вмирають, поки їх пам'ятають»: у Кременчуці родинам полеглих воїнів вручили почесні відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука»

06 серпня 2026 р. 15:05

06 серпня 2026 р. 15:05

Місто вшанувує полеглих Захисників України.

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулося урочисте вручення почесних відзнак «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно). Нагороди передали родинам воїнів, які віддали свої життя, захищаючи свободу, незалежність і територіальну цілісність України, та загинули у 2024 році.

Почесну відзнаку Кременчуцької міської територіальної громади заснували для вшанування пам'яті земляків — захисників і захисниць України, які полягли у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність держави.

Її головна мета — зберегти пам'ять про подвиг Героїв, які пожертвували власним життям заради майбутнього України.

Міський голова Кременчука Віталій Малецький звернувся до родин полеглих захисників України, подякувавши їм за жертовність їхніх рідних.

«Сьогодні ми майже щодня ховаємо наших захисників, які тривалий час вважалися зниклими безвісти. Дуже велику ціну платить і громада Кременчука, і весь український народ...Я розумію, що все це не полегшить страждань і не поверне непоправної втрати. Але ми маємо робити все для того, щоб наші хлопці, які загинули, бачили з небес, що їхня самопожертва не була марною, що люди цінують, пам'ятають і живуть завдяки їм. Кременчук пам'ятає своїх Героїв і ніколи не дозволить, щоб їхній подвиг був забутий. Вічна слава захисникам і захисницям України», — сказав Віталій Малецький.

Цього дня посмертні почесні відзнаки  «ЗАХИСНИК УКРАЇНИ – ГЕРОЙ КРЕМЕНЧУКА» були вручені 18 кременчуцьким родинам:

• Молодшого сержанта Беркелі Юрія Володимировича, який загинув 06 листопада 2023 року підчас виконання бойового завдання в місті Авдіївка, Донецької області.
• Рядового Малюгіна Юрія Юрійовича, який загинув 23 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Роботине, Запорізької області.
• Молодшого сержанта Войтка Михайла Борисовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, та помер від отриманих поранень 24 квітня 2024 року.
• Солдата Перестенка Євгена Миколайовича, який загинув 18 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Синьківка, Харківської області.
• Солдата Назарова Дмитра Анатолійовича, який загинув 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни, Донецької області.
• Солдата Ті́мченка Євгена Юрійовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер у жовтні листопаді 2024 року перебуваючи у полоні на території російської федерації.
• Солдата Онуфрієнка Артема Сергійовича, який загинув 22 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій з боку противника поблизу населеного пункту Залізнянське, Донецької області.
• Старшого сержанта Бассараба Кирила Олександровича, який загинув 24 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Веселе, Курської області.
• Солдата Сергієва Костянтина Олександровича, який загинув 26 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Журавлівка, Бєлгородської області.
• Солдата Шустова Юрія Володимировича, який загинув 29 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Катеринівка, Донецької області.
• Старшого солдата Манька Віталія Сергійовича, який загинув 03 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Вишневе, Донецької області.
• Сержанта Лісняка Андрія Вікторовича, який загинув 09 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту 1й Княжий, Курської області.
• Солдата Колфи Антона Олександровича, який загинув 16 грудня 2024 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Макіївка, Луганської області.
• Солдата Буличова Віталія Віталійовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, помер 17 грудня 2024 року.
• Солдата Кучерявого Дмитра Юрійовича, який загинув 17 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мартинівка, Курської області.
• Солдата Чижика Максима Олеговича, який загинув 18 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоандріївка, Запорізької області.
• Молодшого сержанта Вовка Антона Сергійовича, який загинув 28 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки, Курської області.
• Капітана В’юна Тараса Анатолійовича, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та помер 06 грудня 2025 року.

Після вручення державної нагороди матері полеглого захисника Тараса В'юна — Тетяні В'юн — жінка згадала про військовий шлях свого сина, його свідомий вибір стати на захист України та останню мрію — повернутися на фронт після важкого поранення.

«Нагороду я отримала за свого сина — В'юна Тараса Анатолійовича. Хочу трошки про нього розповісти.З 2014 року, коли він потрапив у третю хвилю мобілізації, не задумуючись став на захист Батьківщини. Це був його свідомий вибір. Як ми його не вмовляли, що, можливо, не потрібно, бо дитині було лише півтора року, він усе одно сказав: "Мамо, якщо мене призвали, я повинен іти". І з 2014 року він стояв на захисті Батьківщини. Спочатку просто виконував військові обов'язки, потім був командиром взводу снайперів, командиром роти розвідників. Повний кавалер ордена "За мужність". У 2022 році він отримав надважке поранення. Його буквально вибило з лав бійців. Звичайно, він дуже хотів повернутися знову на фронт. Це була його мрія — тільки трохи поправитися і знову стати до строю. Але втрата надважливих для життя органів не дала йому такої можливості.І, на жаль, дуже символічно, саме в День Збройних сил України — 6 грудня — його серце зупинилося. Телефон розривався від привітань, а відповідати вже було нікому. Дуже боляче, дуже важко. Але ми продовжуємо жити, тому що чітко знаємо: Герої не вмирають, поки їх пам'ятають. І ми будемо тримати стрій, щоб він там, на хмаринці, радів за нас. Дякую», — сказала Тетяна В'юн, мати загиблого захисника Тараса В'юна.

Для кожної родини ця відзнака стала не лише нагородою, а й підтвердженням того, що громада пам'ятає своїх Героїв і цінує їхній подвиг.

До присутніх також звернувся директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса. Він наголосив на важливості збереження пам'яті про захисників України та запросив родини полеглих воїнів долучатися до створення експозиції, присвяченої сучасній російсько-українській війні.

«Якщо ви маєте історії своїх воїнів або хочете передати до Кременчуцького краєзнавчого музею їхні особисті речі чи просто розповісти їхні історії, ми зробимо це разом, щоб пам'ятали. Щоб майбутні покоління знали, за що було покладено життя. А покладено його заради перемоги українців. Пам'ятаємо. Перемагаємо. Дякую» , — сказав директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса.

Цього дня у музейній залі було багато сліз, але ще більше — вдячності та шани. Кожне ім'я, озвучене під час церемонії, нагадало, якою високою ціною Україна продовжує виборювати свою свободу. Для рідних ці відзнаки не замінять найдорожчих людей, але вони стали ще одним свідченням того, що подвиг їхніх синів, чоловіків, батьків і братів назавжди залишиться в пам'яті громади. Поки ми пам'ятаємо своїх Героїв, вони продовжують жити у наших серцях, справах і вільній українській землі. Вічна слава захисникам і захисницям України та світла пам'ять кожному, хто віддав життя за наше майбутнє.

Нагадаємо, «Буду битися до кінця. Маю честь бути українцем»: у Кременчуці вручили відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно)

«Щоб громада пам’ятала»: у Кременчуці родинам 17 полеглих воїнів вручили відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно)

Олена Ліпошко

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські