Проти танків із пляшками запалювальної суміші: 85 років тому кременчуцькі ополченці стримували наступ на Кременчук

10 серпня 2026 р. 20:23

10 серпня 2026 р. 20:23

Історія рідного міста.

У 2026 році виповнюється 85 років подіям серпня 1941 року, коли бійці народного ополчення стали на захист рідного Кременчука на Деївській горі.

За кілька кілометрів від міста, серед широкого білецьківського степу, височіє курган Гостра Могила. Місцеві жителі кажуть, що це найвища точка Правобережжя: звідси видно Кременчук та Горішні Плавні, а за ясної погоди — навіть дальні навколишні села.

Саме такий панорамний краєвид відкривався з Деївської гори й у серпні 1941 року, коли на захист Кременчука від нацистських загарбників вийшли погано озброєні цивільні добровольці. На той момент у місті практично не залишилося регулярних частин — уся оборона покладалася на Кременчуцьку дивізію народного ополчення. До речі, на той час вона була єдиною в Україні.

Формування дивізії розпочалося наприкінці липня 1941 року під керівництвом Кременчуцького міського комітету КП(б)У. Завдяки високій самоорганізації дивізію зібрали всього за десять днів із добровольців — робітників, службовців, студентів та учнів технікумів. Загалом вона нараховувала 3840 бійців і командирів.

Три полки, сформовані на лівому березі Дніпра, називалися Кременчуцькими, а четвертий, сформований на правобережжі, — Крюківським.

Командував з'єднанням полковник А. С. Платухін, начальником штабу став А. М. Мачула. Командирами та політпрацівниками підрозділів дивізії призначалися робітники, інженерно-технічні працівники, вчителі. Серед них — працівники вагонобудівного заводу І. Н. Корякін, М. І. Зорько, О. П. Шаршайкін, Г. Ю. Андрієнко, викладачі учительського інституту В. М. Шутовський, І. С. Мужайло, а також директор школи І. Д. Коваленко.

Озброєння ополченців було слабким: бракувало кулеметів, гранат і мін, не вистачало навіть гвинтівок. Аби мати бодай якусь зброю проти німецьких танків, робітники міських підприємств власноруч виготовили кількасот пляшок із запалювальною сумішшю.

Особовий склад дивізії також був залучений до будівництва захисних споруд. Ополченці готували рубежі для майбутньої оборони міста. Бійці та командири будували бліндажі, протитанкові перешкоди, встановлювали дротяні загородження та мінні поля, облаштовували окопи, позиції та інше.

На початку серпня 1941 року передові частини 6-ї та 17-ї німецьких армій прорвалися в Онуфріївський район Кіровоградської області й почали просуватися до Крюкова. Гітлерівці планували з ходу форсувати Дніпро й захопити Кременчук. Оскільки регулярних військ у районі Крюкова не було, першу лінію оборони прийняли ополченці.

У перших числах серпня біля села Маламівки, Деївського лісу та Гострої Могили з’явився ворожий розвідувальний загін. Піднятий по тривозі 3-й Крюківський полк під командуванням П. С. Воробйова, до якого входили робітники та службовці Крюківського вагонобудівного заводу, першим прийняв бій. За добу на допомогу йому підійшли 1-й і 2-й полки.

Дивізія тримала смугу завдовжки 20 км по фронту і 2–3 км углиб. Основні сили зосередили в центрі — на 6-кілометровій ділянці Крюківського полку, де проходили дві основні дороги: до міста і до пристані на Дніпрі.

Наткнувшись на шалений опір, німці змушені були відступити. Наступні два дні ворог перегруповувався та готував новий штурм.

На світанку 9 серпня, після артилерійської підготовки та авіаударів, противник знову пішов у наступ. Ополченці відбивали атаку за атакою, вражаючи ворожі танки пляшками з горючою сумішшю та протитанковими гранатами. Найбільш пекельні бої розгорнулися на підступах до мосту через Дніпро. Криваві зіткнення та виснажлива переправа коштували тисяч людських життів.

Завдяки надзвичайній мужності та ціною власних життів кременчуцькі ополченці зірвали плани нацистів з ходу форсувати Дніпро і захопити Кременчук. Це сталося лише через місяць — 9 вересня 1941 року.

У 1946 році на кургані Гостра Могила на вшанування загиблих встановили гранітний обеліск. У більшості джерел зазначено, що пам’ятний знак встановлений на місці братської могили ополченців, тому офіційно він носить назву «Братська могила воїнів-ополченців міста Кременчука». Але існує й думка, що монумент розташований просто на одному з рубежів оборони Крюкова.

Монумент являє собою встановлений на вершині кургану гранітний обеліск заввишки 4 метри з написом: «Вічна слава бійцям Кременчуцької дивізії народного ополчення, які загинули при обороні міста 9 серпня 1941 року».

До вершини кургану ведуть бетонні сходи, біля підніжжя яких розміщено пам’ятний камінь зі словами: «Пам’ятаймо вічно і поіменно бійців Кременчуцької дивізії народного ополчення, які захищали рідний Кременчук у серпні – вересні 1941 року. Схилімо голови, люди!»

До 70-річчя бою навколо обеліска встановили меморіальні плити з викарбуваними прізвищами загиблих.

Досі точно невідомо, скільки саме ополченців і червоноармійців полягло поблизу Гострої Могили та де саме розташовані всі їхні поховання. Але їхній подвиг назавжди вписаний в історію Кременчука.

За матеріалами Кременчуцька Цбс Для Дорослих

Полтавські