«Нікого не підводив»: у Кременчуці попрощалися із сапером Олександром Шварцом

14 серпня 2026 р. 12:32

14 серпня 2026 р. 12:32

Світлий слід залишив загиблий Герой в пам'яті земляків.

Сьогодні Кременчук у жалобі. Містяни прийшли провести в останню путь Захисника України Олександра Шварца, який віддав своє життя за незалежність та свободу нашої держави.

Люблячий син і батько, товариш, вірний і відданий друг — людина, яка любила життя і намагалася брати від нього максимум. Саме таким Олександра згадують рідні, друзі та колеги.

Люди з квітами йшли до Міського палацу культури, де проходила церемонія прощання. Героя зустрічали та проводжали, стоячи на колінах, утворивши живий коридор.

Під час церемонії офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант ЗСУ Віталій Іванчиков повідомив, що Олександр Шварц народився 21 липня 1983 року. Він був призваний на військову службу під час мобілізації у званні солдата на посаду сапера інженерно-саперного відділення.

«Сьогодні відбувається поховання Шварца Олександра Сергійовича, що народився 21 липня 1983 року. Був призваний на військову службу під час мобілізації у званні солдата на посаду сапера інженерно-саперного відділення. Помер, на жаль, 23 липня 2026 року в реанімаційному відділенні внаслідок отриманих поранень. Навчався в Кременчуцькій гімназії №31, закінчив ПТУ №19.Був розлучений, мав сина. Це дуже болісна втрата для родини, громади і країни в цілому. Ми приєднуємося у скорботі до матері, батька, сина і сестри Олександра.Славна пам'ять померлому, слава Україні!» — повідомив офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант ЗСУ Віталій Іванчиков.

Попрощатися з Олександром прийшли його друзі. Хтось знав його по спільних риболовлях, хтось — по роботі. Та всі говорили про нього як про людину, яка вміла підтримати, знайти спільну мову з іншими та залишити по собі світлі спогади.

Один із друзів, Володимир, згадує, як вони разом проводили час на риболовлі та відпочивали разом.

«Він завжди з другом приїжджав сюди на рибалку. Він завжди приходив на ті луки, ми тут відпочивали. Ми познайомилися по роботі. Плиточник, електрик — гарно робив, радився.Він казав: «А в мене син». Про дружину не знаю. Я в їхню сім'ю не влажу, в сім'ї інших людей я не втручаюся. Я кажу просто: він позитивна, гарна людина, гарна родина. Він завжди знаходив підхід. От ми могли з ним у чомусь розходитися, але таких велтких розбіжностей ніколи не було. Він завжди для людей був" , - говорить Володимир.

Найбільше він пригадує, що в Олекандра була дача на Самусіївці, він там розводив кіз і пригощав друзів сиром.

Двоє Олександрів, які прийшли провести друга в останню путь, також познайомилися завдяки роботі.

«Олександр був гарним хлопцем. Він завжди працював, дуже багато їздив по всій країні. Бачилися ми останнього часу не дуже часто, але, як мій друг сказав, то він був дуже гарною людиною, нікого не підводив. На жаль, що ми мало часу проводили разом. Людина була гарна, і дуже жаль, що так все трапилось, що він загинув. Що можна ще додати? Дуже жаль», — говорить Олександр.

Ще один друг, Володимир, розповів, що знав Олександра багато років.

«Я знайомий з ним давно.Гарну людину втратили», — говорить чоловік.

Після церемонії прощання Героя відспівали у Свято-Миколаївському соборі ПЦУ. Останню шану Олександру віддали рідні, побратими, колеги, друзі та земляки.

Вічний спокій Захисник знайшов на рідній кременчуцькій землі. Олександра Шварца поховали на Свіштовському кладовищі — у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Він віддав найдорожче — своє життя — заради України та кожного з нас. Пам’ять про Олександра Шварца назавжди залишиться у серцях його рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав цього чоловіка.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські