Пам’ять, яку не можна втратити: у Кременчуці родинам полеглих воїнів вручили нагороди «Захисник України — Герой Кременчука»

20 серпня 2026 р. 14:29

20 серпня 2026 р. 14:29

Війна не десь далеко, а - поруч.

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї вчергове відбулося урочисте вручення почесних відзнак «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно). Нагороди передали родинам воїнів, які віддали життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України та загинули у 2024 році.

Почесну відзнаку в Кременчуцькій міській територіальній громаді заснували для вшанування пам’яті земляків — захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за свободу та незалежність держави. Її мета — зберегти пам’ять про подвиг Героїв, які пожертвували власним життям заради майбутнього України.

Під час церемонії міський голова Кременчука Віталій Малецький від імені громади висловив слова вдячності родинам полеглих Захисників та Захисниць.

«Сьогодні ми хочемо вручити вашим родинам нагороди наших Героїв — ваших близьких, ваших синів, ваших чоловіків, батьків, які віддали своє життя за Україну, за Кременчук, за кожного з нас. Не лише за свої родини і за своїх дітей.Кременчук щоденно отримує інформацію про втрати наших захисників. Зараз особливо багато інформації під час чергового обміну. Ми отримали підтвердження загибелі багатьох хлопців і маємо, на жаль, на цьому тижні вже три дні на тиждень по два похорони. Раніше був лише один день, зараз два на день.Війна забирає найкращих. Війна забирає вірних, чесних, порядних людей, які беруть до рук зброю і захищають країну. Наша нагорода, яка сьогодні буде вручена вашим родинам, — це подяка громади, подяка кожного кременчужанина. Це і нагадування для всіх кременчужан про те, що війна не закінчиться швидко. Війна не десь там — вона поруч. Вона — наша, вона — за нашу домівку» , — сказав мер.

Цього дня почесні відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» були вручені рідним загиблих воїнів. Для кожної родини це не лише нагорода, а й свідчення того, що громада пам’ятає своїх Героїв та цінує їхню жертовність.

Відзнаки отримали родини:

• солдата Дмитра Стовби, який загинув 24 травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новоєгорівка Луганської області;
• солдата Віталія Гнізділова, який загинув 29 травня 2024 року поблизу населеного пункту Невельське Донецької області;
• солдата Олексія Вавелюка, який загинув 30 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області;
• солдата Дмитра Авраменка, який загинув 10 червня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Степова Новоселівка Харківської області;
• солдата Миколи Федяєва, який загинув 13 червня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка Луганської області;
• сержанта Володимира Георгіци, який загинув 15 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вовчанськ Харківської області;
• старшого сержанта Олександра Бортника, який загинув 3 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Желанне Донецької області;
• солдата Михайла Ігнатенка, який загинув 31 липня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Горяне Харківської області;
• солдата Олексія Одейчука, який загинув 14 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Донецької області;
• солдата Євгенія Твердохліба, який загинув 30 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області;
• підполковника Володимира Артеменка, який загинув 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ольгівка Курської області;
• старшого солдата Ігоря Бутенка, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, помер від отриманих бойових поранень 17 вересня 2024 року;
• солдата Олександра Осадчука, який загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Піщане Харківської області;
• сержанта Назара Лагуновського, який загинув 6 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Катеринівка Донецької області;
• солдата Олександра Підорини, який загинув 10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Діброва Луганської області;
• старшого лейтенанта Євгенія Устенка, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та помер від отриманих бойових поранень 19 листопада 2024 року;
• старшого солдата Дмитра Корби, який брав безпосередню участь у бойових діях у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та помер 8 грудня 2024 року.

Безсмертний подвиг Захисників назавжди закарбований у пам’яті кременчужан. Їхня мужність стала фундаментом, на якому тримається сьогодення міста та віра в майбутнє. Кожне ім’я — це історія відданості, любові до України та ціни свободи, яку заплатили найкращі її сини й доньки.

До родичів загиблих Захисників звернувся директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса. Він закликав родичів загиблих Героїв передавати речі до музею та приходити, щоб розповідати історії, які зберігатимуться для нащадків.

Донька загиблого захисника Володимира Івановича Артеменка Анастасія розповіла, яким її батько залишиться в пам’яті родини. За її словами, він сам прийняв рішення піти на війну, а своїм близьким пояснював цей вибір словами: «А хто, якщо не я?».

«Ми прийшли отримувати нагороду за нашого папу, батька, любого чоловіка, найкращого в родині. Сам пішов на війну. Авжеж, перше, що він казав, коли йшов: «А хто, якщо не я? Так хто, якщо не я? Хто вас ще, як не я?»  Він пройшов: Авдіївка, Курахове, Сумський напрямок, загинув в Ольгівці. Ой, багато де він був — і Кліщіївці теж. У нього дуже великий цей список, де він воював. Для нас батько  — сама любима, любима людина на світі. Люблячий батько, самий найкращий, не так — люблячий чоловік, самий найкращий батько, дідусь і взагалі просто найкращий» , — говорить донька загиблого Артеменка Володимира Івановича Анастасія.

Пам’ять про Героїв живе не лише в офіційних нагородах та музейних експозиціях, а передусім у родинах, які щодня продовжують жити з їхніми іменами в серці. Для когось вони назавжди залишаться татом, чоловіком, сином, дідусем чи братом — найдорожчими людьми, яких уже не обійняти. Їхні історії мають звучати, щоб наступні покоління знали, якою ціною Україна виборює свободу. І поки ми пам’ятаємо кожного Захисника поіменно, вони залишаються з нами — у пам’яті Кременчука, у його історії та в майбутньому, заради якого вони віддали життя.

Нагадаємо, «Герої не вмирають, поки їх пам'ятають»: у Кременчуці родинам полеглих воїнів вручили почесні відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука»

Олена Ліпошко

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські