Від значків із історією Кременчука до прапорів, вишитих пам’яттю: у Краєзнавчому музеї відкрили виставки до Дня Незалежності

20 серпня 2026 р. 17:31

20 серпня 2026 р. 17:31

Від металевої історії міста до вишитих прапорів.

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відкрили виставки, присвячені одному з найголовніших свят для нашої держави — Дню Незалежності України. Експозиції поєднали історію Кременчука, колекціонування та сучасне мистецтво, а також особисті історії людей, для яких Україна та її незалежність мають особливе значення.

Під час відкриття ведуча Марія Коваленко нагадала про історичне значення 24 серпня.

«24 серпня 1991 року був ухвалений Закон про проголошення незалежності України, а 1 грудня того ж року український народ на Всеукраїнському референдумі підтвердив свій вибір. Проте незалежність — це не лише історична дата.

Це багатовікове прагнення українців до свободи, права мати свою власну державу, зберігати свою мову, культуру, традиції та самостійно визначати своє майбутнє. Прагнення до свободи передавалося від покоління до покоління і зрештою стало однією з основ становлення незалежної України», — сказала ведуча Марія Коваленко.

Значки як металевий літопис Кременчука

Перша виставка присвячена містянину Валерію Анатолійовичу Домбровському. Він — підполковник у відставці, людина, значна частина життя якої була присвячена службі та захисту Вітчизни. Його захоплення фалеристикою розпочалося ще у далекому 1984 році після знайомства з кременчуцьким краєзнавцем і колекціонером Петром Сергійовичем Потапенком.

«Саме він подарував Валерію Анатолійовичу перші предмети його колекції і зацікавив історією, яку можна пізнавати через невеликі металеві знаки. Нині колекція Валерія Домбровського налічує близько 600 одиниць і майже повністю присвячена нашому місту.

Кожен значок може розповісти про певну подію, підприємство, установу, постать чи сторінку історії нашого міста. Разом вони створюють своєрідний металевий літопис Кременчука», — повідомила Марія Коваленко.

На виставку прийшли колишні товариші по службі, однокласники, друзі колекціонера

Довідково. Валерій Домбровський народився 28 квітня 1958 року в Кременчуці. Навчався у загальноосвітній школі №11, у 1973 році вступив до ПТУ №19 та отримав спеціальність «Слюсар контрольно-вимірювальних приладів та автоматики».

У 1976 році він прийняв рішення присвятити своє життя справі захисту Вітчизни. Загалом 18 років служив у війську. Був у житті майбутнього колекціонера і дещо екзотичний факт: три роки він перебував у спеціалізованій у латиноамериканській країні Перу, де передавав досвід обслуговування та експлуатації військової техніки у 1982–1985 роках.

У 1994 році звільнився зі служби та повернувся у рідне місто. Ще у 1984 році, приїхавши у відпустку, майже випадково відвідав у Кременчуці клуб колекціонерів. Перші предмети, які з’явилися у його зібранні, подарував йому Петро Сергійович Потапенко — заслужений філателіст України, краєзнавець, вірний друг і почесний член Кременчуцького краєзнавчого музею.Саме він розкрив Валерію Домбровському глибини колекціонування та прищепив любов до вивчення історії Кременчука через маленькі металеві витвори мистецтва — значки і пам’ятні жетони, а також медалі та інші відзнаки — все те, що називається одним словом «фалеристика».

Після виходу на пенсію Валерій Анатолійович працював на тютюновій фабриці, у фірмі «Кленовий лист», а з 1999 по 2004 роки був головним спеціалістом відділу планування Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.Власник колекції має дружину Галину Павлівну, двох доньок — Оксану та Дарину і п’ятьох онуків.Валерій Домбровський полюбляє відпочинок на природі та подорожі мальовничими куточками України. Мандрівки дарують йому незабутні емоції, яскраві спогади, внутрішню свободу та перезавантаження від повсякденної рутини.Але колекціонування залишається головним захопленням нашого земляка, доброго і щедрого душею чоловіка — підполковника у відставці Валерія Анатолійовича Домбровського.

Вишиті стрічками прапори — як оберіг

Друга частина виставки — державні прапори України, вишиті стрічками Мирославою Олексіївною Климович.

« Мирослава Олексіївна з дитинства захоплювалася рукоділлям, а у 2006 році вона відкрила для себе нову техніку — вишивку стрічками. Відтоді створює рушники, одяг, сумки та інші авторські роботи. З 2022 року особливе місце у її творчості посіли саме українські прапори. Для Мирослави це не просто творчість — це спосіб висловити любов до рідної країни і зберегти пам’ять. У 2026 році пані Мирослава стала лауреаткою Всеукраїнського фотоконкурсу «Вишиванка і Україна» у рамках Національного фестивалю «Код Нації». У своїй роботі вона поєднала українські строї та прапори з вишитою стрічками картою України. Особливе місце серед цих представлених робіт займає прапор, присвячений братові — Герою України Роману Зеленському, який загинув 22 серпня 2024 року. Це вже не просто мистецька робота, а особиста пам’ять про її рідну людину.Так у межах однієї виставки зустрічається металева історія Кременчука та історія сучасної України», — розповіла ведуча.

Довідково

Мирослава Климович народилася на Київщині, у 1975 році з батьками переїхала до Кременчука, де закінчила школу. У 1988 році вступила до Кременчуцького педагогічного училища імені А.С. Макаренка. Вищу педагогічну освіту здобула у Полтавському педагогічному інституті.

З дитинства захоплювалася рукоділлям — шила, в’язала спицями та гачком, вишивала. Навчаючись у школі, відвідувала гурток ручної вишивки при Палаці культури ім. Котлова, нині — Палац культури і творчості. Також закінчила дворічні курси шиття та крою. Працювала за професією, але не полишала улюблене рукоділля, в якому досягала все більш помітних успіхів. Регулярно публікувалася в українському журналі «Дуплет», який є заочною школою рукоділля та здебільшого спеціалізується на в’язанні гачком та авторських схемах.Саме завдяки виданню «Дуплет» у 2006 році Мирослава відкрила для себе старовинну європейську вишивку стрічками. Відтоді, самотужки опанувавши цю техніку, багато вишивала стрічками — рушники, одяг, особливо любила дитячі сорочки, а також шила та вишивала сумки.Прапори почала вишивати з 2022 року, після повномасштабного вторгнення.

Далі слово взяв директор музею Артем Ряса.

«Чим цікава сьогоднішня виставка? Тут ми з вами можемо побачити як історію нашого Кременчука, так і історію наших кременчуцьких підприємств. Ми дуже дякуємо автору виставки за те, що він поділився своєю частичкою серця і знань, тому що завдяки цьому ми можемо побачити: от є Україна.

Так що це таке — Україна? Ми можемо побачити її через власне значки. Також ми можемо побачити тут такі от цікаві прапори. Чим вони є цікаві? Бо ви знаєте, я завжди, як проходжу, це є дуже цікавим. І особливо цей прапор, який ми тут бачимо зверху.Шановне панство, ви придивіться, як автор дуже символічно побачив наш рідний Кременчук і нашу столицю. І особливо, я думаю, вам буде цікаво, чому цей прапор присвячено Герою України Роману Зеленському. Тому що тут і показано, де, на жаль, перервалося його життя.

Але це власне є настільки символічно, що як не в День Незалежності це побачити. Тому, шановне панство, ми справді маємо щиру вдячність нашим краєзнавцям і колекціонерам Кременчука. Також ми анонсуємо майбутній скверик — музейний. Будується щодня дуже шаленими темпами, нам це дуже подобається. Чому ми власне теж при оказії виставки маємо це сказати? Тому що в майбутньому ми плануємо, щоб колекціонери, які збираються в Міському палаці культури, щоб один із днів збиралися в нашому музейному сквері. Ми разом будемо обговорювати нашу з вами спільну історію.Тому власне маю надію, що в наступному році ми з вами зустрінемося і навіть, можливо, восени ми з вами зустрінемося вже в оновленому сквері. Він щодня оновлюється», — сказав Артем Ряса.

Валерій Домбровський повідомив, що має колекцію значків, яка не розміститься зараз у музейних залах, та висловив сподівання, що музей відкриють після реставрації.

Майстриня Мирослава Климович, чиї вишиті стрічками прапори представлені на виставці, нагадала, що один із них присвячений її загиблому брату Роману Зеленському. Він загинув два роки тому — 22 серпня 2024 року.

На виставці поєдналися два різні способи зберігати пам’ять — маленькі металеві знаки, що розповідають історію Кременчука, та вишиті стрічками прапори, у яких живуть особисті історії українців. За кожним експонатом стоять люди, їхні долі, любов до рідного міста та країни. І саме тому ця експозиція до Дня Незалежності — не просто про минуле, а про пам’ять, яку ми передаємо далі.

Олена Ліпошко

Фото Мирослави Ковальчук

Полтавські