Через 27 років після випуску: кременчуківка домоглася золотої медалі, але тепер наполягає на урочистому нагородженні

21 серпня 2026 р. 08:43

21 серпня 2026 р. 08:43

Пряма мова.

Випускниця Кременчуцької школи №3 Наталія Соколенко, яка закінчила навчання ще у 1999 році, понад два десятиліття доводила своє право на золоту медаль. У 2021 році суд зобов’язав замінити її звичайний атестат на документ про освіту з відзнакою, виготовити золоту медаль зразка 1999 року та вручити її жінці. Медаль і нові документи нарешті виготовили. Однак тепер виникла нова суперечка — Наталія наполягає, що медаль їй мають вручити урочисто, так само, як іншим медалістам Кременчука. Але про все по порядку.

Історія Наталії Соколенко почалася ще наприкінці 1990-х років. За її словами, вона навчалася на відмінно, щороку отримувала грамоти та була претенденткою на золоту медаль.

Однак у 1999 році, коли настав час випуску, замість медалі випускниця отримала звичайний атестат.

«Я була претендентом на золоту медаль, навчалася на відмінно, отримувала грамоти щороку, коли їх передбачено було видавати. І в 1999 році, коли в мене був випуск, мені взагалі нічого не видали — просто звичайний атестат», — розповіла Наталія «Кременчуцькій газеті».

Жінка не змирилася із ситуацією та почала відстоювати своє право в суді.

У 2021 році Наталія отримала рішення суду, яким, за її словами, зобов’язали виконати одразу кілька пунктів: замінити звичайний атестат на атестат з відзнакою, виготовити для неї золоту медаль зразка 1999 року та нагородити нею.

Однак, як стверджує жінка, рішення суду тривалий час не виконували.

«Я очікувала з 2021 року, що рішення суду буде Третьою школою виконано до цього часу. Коли я зрозуміла, що рішення не виконується, я вирішила законним способом вирішувати це питання — звернулася до судового виконавця», — пояснила Соколенко.

І ось через роки справа дійшла до виконавчої служби.

20 серпня Наталія Соколенко разом зі своїм адвокатом прийшла до Крюківського відділу Державної виконавчої служби у Кременчуці.

Судова виконавиця Наталія Захарченко запросила на зустріч не лише заявницю, а й нового директора гімназії №3 Андрія Подлужного та його заступника. Представники навчального закладу прийшли не з порожніми руками — вони принесли золоту медаль та нові документи для своєї випускниці 1999 року.

Здавалося б, питання вирішене. Але саме тут виникла нова суперечка.

Наталія Соколенко та її адвокат заявили, що не погоджуються просто отримати медаль у кабінеті державного виконавця. Вони просять, аби відбулося урочисте нагородження , адже саме «нагородити» — таке формулювання міститься у судовому рішенні, а не просто вручити медаль у кабінеті, де всі ледь помістилися.

Судова виконавиця Наталія Захарченко пояснила, що нині ситуація із золотими та срібними медалями змінилася. За її словами, такі медалі вже не передбачені чинним законодавством, а отже, немає нормативно встановленої процедури їх вручення.

Водночас представники виконавчої служби наголошували: державний виконавець не може самостійно вигадувати процедуру виконання судового рішення.

«Якщо вас цікавила конкретна процедура нагородження, вам потрібно було вимагати ще в суді, не в мене. Вам потрібно було вимагати конкретизувати процедуру нагородження. Та процедура, про яку говорите ви, нормативно ніяк не затверджена», — зазначила Наталія Захарченко.

Виконавча служба фактично опинилася між двома позиціями: з одного боку — є рішення суду, яке потрібно виконати, а з іншого — конкретний спосіб урочистого нагородження, на якому наполягає заявниця, нормативно не визначений.

Під час розмови представниця гімназії №3 також зазначила, що цьогоріч у Кременчуці медалістів нагороджували за ініціативою міського голови. За її словами, мер Віталій Малецький звернувся до Департаменту освіти та попросив надати списки випускників, яких необхідно нагородити.

«Я цікавилася у департаменті освіти з приводу нагородження цього року 130 випускників. Це ініціював особисто мер міста. Він звернувся до департаменту і тільки сказав: подайте мені списки», — розповіла представниця навчального закладу.

Учасники зустрічі зазначали, що в такій ситуації Наталія Соколенко може звернутися до міської влади з проханням ініціювати її урочисте нагородження.

Захисник Наталії Соколенко звернув увагу ще на один аспект ситуації — звичай.

Він послався на статтю 7 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість застосування звичаю як правила поведінки, що не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері.

На думку адвоката, у Кременчуці існує усталена практика, коли медалістів не просто нагороджують, а публічно та урочисто відзначають .

Тому, на його думку, питання полягає не лише в тому, чи передали Наталії медаль, а й у тому, чи отримала вона її на рівних умовах з іншими випускниками.

«Я не прошу нічого понад те, що отримують інші».

Саме це, схоже, є головним для Наталії Соколенко. Вона наголошує: її вимога — не отримати якусь додаткову нагороду чи привілеї. Вона хоче, щоб через 27 років після закінчення школи її досягнення визнали так само, як це роблять щодо інших медалістів.

« Я бачила, як щороку нагородження відбувається в нашому місті за звичаєм, всіх нагороджують. Я бачила, що цього року нагороджував мер міста медалістів. Минулого року також нагороджував» , — сказала вона.

За словами Наталії, для неї ця медаль має особливе значення саме тому, що вона її ніколи раніше не отримувала.

« Це медаль для мене. Я її не отримувала. Це не загублена медаль, це медаль, яку я буду отримувати вперше» , — наголосила жінка.

І вона хоче, щоб поруч були люди, які підтримували її протягом усіх цих років.

«Для мене дійсно важливі мої досягнення. Я б хотіла, щоб люди, які мене підтримували, теж прийшли на це нагородження. Я б хотіла звичайних речей: щоб вони за мене пораділи, привітали, щоб це було у святковій, урочистій обстановці, але так, як це відбувається з іншими медалістами. Тобто нічого зверху — просто так, як це відбувається з усіма», — пояснила Соколенко.

У підсумку ситуація виглядає доволі парадоксально: через 22 роки після випуску суд визнав необхідність відновити право Наталії на золоту медаль, а ще через кілька років медаль нарешті виготовили. Але тепер сторони сперечаються про те, як саме має бути виконана частина рішення суду щодо нагородження.

Для виконавчої служби головне — діяти виключно в межах рішення суду та чинного законодавства. Для Наталії та її адвоката — забезпечити законне й фактичне відновлення справедливості та рівність із тими, кого нагороджували медалями у Кременчуці в останні роки.

І, можливо, остаточну крапку в цій історії доведеться поставити не виконавчій службі, а міській владі — якщо вона вирішить підтримати урочисте нагородження жінки, яка чекала на свою золоту медаль 27 років .

Тож тепер справа за мером Кременчука Віталієм Малецьким. Як відомо, він часто нагороджує містян під час засідань виконкому, сесій міської ради та інших заходів.

Олег Булашев

Відео Максима Полтавця

Полтавські