У Кременчуці попрощалися з лікарем, який понад 30 років очолював опікове відділення: місто втратило Захара Гольберта

25 серпня 2026 р. 14:03

25 серпня 2026 р. 14:03

Пряма мова.

Сьогодні на території Кременчуцької лікарні планового лікування, колишньої Кременчуцької центральної районної лікарні, відбулося прощання з відомим кременчуцьким лікарем-комбустіологом, завідувачем опікового відділення Захаром Олексійовичем Гольбертом.

Провести медика в останню путь прийшли його колеги, пацієнти, представники медичної галузі міста та області, друзі й сотні кременчужан. На прощанні були директорка лікарні «Кременчуцька» Оксана Корлякова із заступником Костянтином Манаєнковим, завідувач хірургічного відділення Юрій Русенюк із колегами, директор Кременчуцького шпиталю для інвалідів війни Микола Литвиненко, начальник станції екстреної медичної допомоги №2 Кременчука Юрій Малинка, заступниця директора департаменту охорони здоров’я Людмила Пономаренко, голова Полтавської обласної організації профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України Ольга Курінько та багато інших.

43 роки в медицині

Захар Гольберт присвятив медицині 43 роки життя.

Його професійний шлях розпочався ще у 1976 році, після закінчення Кременчуцького медичного училища. Тоді він почав працювати черговим фельдшером Кременчуцької станції швидкої медичної допомоги.

Згодом вступив до Полтавського медико-стоматологічного інституту, який закінчив у 1984 році.

У 1985 році Захар Олексійович розпочав викладати хірургію у Кременчуцькому медичному училищі. А з 1988 року працював лікарем-хірургом опікового відділення Кременчуцької районної лікарні.

У липні 1994 року він очолив опікове відділення і відтоді багато років залишався його незмінним керівником та одним із провідних лікарів-комбустіологів Полтавської області.

Колеги згадують його як медика, до якого можна було звернутися у будь-який час — удень чи вночі.

Єдине в області спеціалізоване опікове відділення

Опікове відділення, яке очолював Захар Гольберт, було відомим далеко за межами Кременчука. Саме тут надавали спеціалізовану допомогу пацієнтам із термічними травмами.

Як обласний лікар-комбустіолог, Захар Олексійович консультував пацієнтів із Кременчука та інших районів області, допомагав колегам у складних випадках і займався методичною роботою.

Він був автором методичних рекомендацій щодо лікування пацієнтів із термічними та електротравмами, брав участь у з’їздах хірургів України та міжнародних конференціях із комбустіології та військової травми.

За його ініціативи опікове відділення стало базою для практичної підготовки студентів Кременчуцького медичного фахового коледжу. Тут також підвищували кваліфікацію лікарі хірургічного профілю та проводили виїзні цикли тематичного удосконалення за участю фахівців кафедри комбустіології та пластичної хірургії Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика.

За професійну діяльність Захар Гольберт отримував подяки Міністерства охорони здоров’я України та департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, численні грамоти й відзнаки.

Але сьогодні колеги говорили не стільки про нагороди, скільки про людину.

«Лікарня осиротіла»

Директорка лікарні планового лікування Людмила Мигаль під час прощання зізналася, що ще кілька днів тому ніхто не міг подумати, що вони збиратимуться на такій церемонії.

«Я не думала, що на цьому тижні ми будемо проводити в останню путь нашого колегу, з яким у четвер ми бачилися, у п’ятницю ми говорили, але в суботу сталася прикра подія, пов’язана зі здоров’ям», — сказала вона.

За її словами, Захар Гольберт був не просто професійним лікарем, а людиною, яка жила своєю роботою.

«Це був професіонал, це була людина своєї справи, яка любила медицину, яка жила медициною. Ми, звичайно, лікарня, я вам скажу, осиротіла, тому що це був дуже висококласний організатор», — розповіла Людмила Мигаль журналістам.

Вона згадує, що знала Захара Олексійовича близько 20 років. За цей час неодноразово зверталася до нього щодо пацієнтів.

«Подзвонив до нього хоч серед ночі — він завжди надасть консультативну допомогу. Хворих, яких ми переправляли з іншого закладу тоді в ЦРБ, завжди приймав. І в нічний час, і вдень. Ніколи не було відмови», — згадує вона.

За словами Людмили Мигаль, сьогодні у відділенні працюють лікарі, однак спеціаліста такого рівня, як Захар Гольберт, наразі замінити нікому.

«Будемо готувати, будемо підбирати, будемо шукати», — сказала вона.

«Він просто згорів заради тих, хто мав продовжити життя»

Велика втрата для міста — так смерть лікаря назвала голова Полтавської обласної організації профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України Ольга Курінько.

Вона розповіла, що Захар Гольберт багато допомагав людям, які постраждали внаслідок російських атак, і працював із військовими.

«Ми живемо у важкій зоні, де часті прильоти від рашистів. І він завжди був з нами поруч — серцем і руками. Лікував, стояв по 20 годин біля операційного столу. Він не зважав на своє здоров’я», — сказала Ольга Курінько.

За її словами, Захар Олексійович міг провести у лікарні добу, а потім знову продовжувати операції.

«Це та людина, яка просто згоріла заради тих, які б продовжили життя», — сказала вона.

Ольга Курінько також згадала, як разом із громадою передавала до лікарні допомогу для пацієнтів та військових.

За її словами, Захар Гольберт щиро радів навіть невеликим подарункам для хворих, бо сприймав їх як знак того, що суспільство не забуває про людей, які перебувають у лікарні.

«Керівник, який на вагу золота»

Колеги також згадували, що Захар Гольберт був не лише лікарем, а й керівником, який намагався створити належні умови для роботи відділення.

Один із його колег розповів, що працював із ним ще з 1991 року.

За його словами, Захар Олексійович багато зробив для самого опікового відділення: займався ремонтами, домагався необхідних медикаментів та залучав волонтерську допомогу.

Особливо багато такої підтримки знадобилося після початку повномасштабної війни, коли до лікарні почали надходити військові.

«Керівник, який на вагу золота», — так колега охарактеризував померлого лікаря.

«До нього завжди можна було звернутися»

Директор Кременчуцького шпиталю Микола Литвиненко також говорив про людяність Захара Гольберта.

«Ми втратили людину, у якої була висока планка людяності — любити людей. Він ніколи не відмовляв нікому. До нього завжди можна було звернутися. І професіонал високого ґатунку також », — сказав він.

«Захаро, нам тебе буде не вистачати», — додав Микола Литвиненко.

Колишня директорка Кременчуцької ЦРЛ Марія Ігнатенко розповіла, що їхні професійні шляхи перетиналися протягом 33 років.

«Складна випала, вибрав він собі складну професію, складна в нього була робота, але він її не боявся і не цурався. Працювали, дискутували. Все було в нашому житті, але були результати лікування. Були вилікувані пацієнти, врятовані життя», — згадувала вона.

І додала: «Захар Олексійовичу, низький тобі уклін за всю твою трудову діяльність. Прости, друже, і прощай».

Сотні квітів і велелюдне прощання

Промови під час прощання тривали довго. Медики згадували конкретні випадки, пацієнтів, спільну роботу та телефонні дзвінки, на які Захар Олексійович завжди знаходив час.

Для журналістів «Кременчуцької газети» він також був людиною, яка ніколи не відмовляла у коментарі чи професійній консультації.

Після церемонії прощання до труни поклали сотні квітів.

Захара Олексійовича Гольберта поховали на Свіштовському кладовищі.

Світла пам’ять лікарю, який понад чотири десятиліття присвятив медицині, рятував людей, навчав молодих фахівців і залишив по собі добру пам’ять у колег та пацієнтів. Щирі співчуття рідним і близьким Захара Олексійовича.

Нагадаємо, Кременчук втратив відомого лікаря (Доповнено)

Завтра у Кременчуці попрощаються із Захисником Богданом Хилимендиком

Олег Булашев

Відео Максима Полтавця

Полтавські