вологість:
тиск:
вітер:
«Пішов сам, добровольцем, аби допомогти хлопцям»: у Кременчуці в останню путь провели Захисника Сергія Горбунова
04 вересня 2026 р. 13:08
04 вересня 2026 р. 13:08
Вічна пам'ять!
Сьогодні Кременчук поринув у глибоку скорботу. У Свято-Миколаївському соборі містяни, рідні, побратими та бойові друзі провели в останню путь захисника України — старшину Сергія Горбунова.
Під склепінням храму лунала щира молитва за спокій душі Героя, який віддав власне життя за свободу та майбутнє рідної землі.
Сергій Горбунов народився 3 вересня 1975 року в Кременчуці. Навчався у місцевій школі №21, аго згодом здобув фах у ВПТУ №7. Своє життя він пов'язував із працею та строковою службою у флоті, але коли в країну прийшла велика війна, не зміг залишатися осторонь.
Як розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков, Сергій став до лав Збройних Сил України у складі військової частини А3321. Він служив на посаді кулеметника механізованого відділення. Усі пів року своєї служби воїн віддано виконував бойові завдання, захищаючи Батьківщину на найгарячіших напрямках.
Рішення піти на фронт Сергій прийняв свідомо та самостійно — він пішов добровольцем, аби підставити плече хлопцям на передовій. Для багатьох близьких його крок став несподіванкою, адже воїн не шукав слави чи виправдань, а просто виконував свій обов'язок.
Свій останній бій старшина Горбунов прийняв 24 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області. Виконуючи бойове завдання, воїн отримав смертельні поранення від вибуху гранати.
Тривалий час Сергій вважався зниклим безвісти, але, на жаль, найгірші побоювання підтвердилися.
Знайомі згадують Сергія як надійного та чуйного товариша й людину високої честі. Спогадами про спільні бойові дні на Сумщині та Донеччині поділився його побратим Євген.
«Я був з ним знайомий. На фронті він пробув біля пів року, пішов сам, добровольцем. Для мене він залишиться найкращою людиною... Я отримав поранення — наступив на міну-"пелюсток", а він загинув від вибуху гранати, отримавши поранення, несумісні з життям», - розповів Євген.
Зі сльозами на очах згадує свого вітчима і падчерка воїна Ілона. Вона розповіла, що Сергій прожив разом із її матір'ю понад вісім років і став для неї справжнім батьком:
«Він був для мене вітчимом вісім років, гарною, доброю людиною. Ми всі його пам'ятаємо, любимо... Про його рішення піти на війну спочатку ніхто навіть не знав — він пішов сам, добровольцем, сказавши, що повинен допомогти хлопцям. Провів його тільки мій брат. І ось, на жаль, перший же важкий вихід у жовтні 2024 року став для нього останнім...», - розповіла Ілона.
Поховали Сергія Горбунова на Свіштовському кладовищі, у Секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям загиблого.
Валерія Макряшина
Фото Мирослави Ковальчук
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
У ліцеї №11 спростували інформацію про подальшу роботу колишньої директорки Наталії Бикової
04 вересня 2026 р. 14:09
В Україні запроваджують жовтий та червоний рівень повітряних тривог
04 вересня 2026 р. 13:52
