Два роки чекала сина, який зник під Вугледаром:...

07 вересня 2026 р. 13:04

07 вересня 2026 р. 13:04


Після двох років очікування та невідомості ДНК-експертиза підтвердила загибель Руслана Ончукова. Військовий загинув у вересні 2024 року під час бою поблизу Вугледара.

Руслан Ончуков захищав найгарячіші напрямки Донеччини. Про те, що його загибель підтвердили за допомогою ДНК-експертизи, 7 вересня повідомили в Оржицькій громаді.

Життєвий та бойовий шлях захисника

Руслан Ончуков народився 18 червня 1995 року в Лисичанську Луганської області. Там минули його дитинство, шкільні роки та юність. Після закінчення дев’ятого класу він вступив до Лисичанського гірничого технікуму, де здобув спеціальність техніка-технолога вугільної промисловості.

Після навчання Руслан Ончуков деякий час працював за фахом на шахті імені Мельникова в Лисичанську. У 2016 році, щойно досягнувши повноліття, він підписав трирічний контракт із Збройними силами України.

Вже наступного року Руслан Ончуков отримав статус учасника бойових дій. Після завершення контракту він повернувся до Лисичанська та знову працював на шахті.

Після початку повномасштабної війни родина Руслана Ончукова була змушена залишити Лисичанськ. На той час місто опинилося під окупацією. Родина переїхала до Оржиці, де проживала бабуся воїна, а з 2014 року жили його тітки зі своїми сім’ями.

В Оржиці чоловік став на військовий облік і чекав призову. Перед мобілізацією він короткий час працював у відділенні «Нової пошти». 10 вересня 2022 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.

Руслан Ончуков служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Військовий брав участь у боях на найгарячіших напрямках Донеччини. За час служби він тричі отримував поранення, проходив лікування та щоразу повертався до своїх побратимів.

За мужність і відданість військовій службі Руслан Ончуков був нагороджений відзнаками «Потом і кров’ю» та «За оборону Вугледара». Останній бій старший солдат, старший стрілець-оператор Руслан Ончуков прийняв 26 вересня 2024 року поблизу Вугледара на Донеччині.

Після цього зв’язок із військовим зник. Захисник тривалий час вважався зниклим безвісти. Його мама два роки чекала на звістку про сина та сподівалася, що він живий і зможе повернутися додому. Остаточну відповідь про долю військового дала ДНК-експертиза – вона підтвердила його загибель.

Захисникові було 29 років. Він не встиг здійснити свої мрії – зокрема придбати будинок в Оржиці, створити власну сім’ю та побачити дітей. Рідні згадують Руслана Ончукова як добру, щиру та світлу людину. За їхніми словами, він не вживав алкоголю та не курив, завжди усміхався і залишався оптимістом навіть у складних обставинах. Близьким він часто казав: «Усе добре», навіть коли ситуація була зовсім іншою.

У Руслана залишилися мама, батько, тітки Світлана та Ірина, друзі та побратими. Про повернення Руслана Ончукова до Оржиці «на щиті» та дату й час його поховання повідомлять додатково.

Світла пам’ять герою!

Два роки чекала сина, який зник під Вугледаром:...

Джерело: zmist.pl.ua