«Він загинув на передовій, десь на Донецькому напрямку»: Кременчук провів в останню путь Олександра Веснянка

14 вересня 2026 р. 15:17

14 вересня 2026 р. 15:17

Пішов добровольцем на війну.

Сьогодні, у холодний осінній день, у Кременчуці прощаються із Захисником України Олександром Веснянком.

Здавалося, що сама природа оплакує загибель молодого Захисника, який віддав життя, захищаючи територіальну цілісність України.

Прощання з Олександром Веснянком проходило у Свято-Миколаївському соборі. Сюди прийшли рідні, друзі, знайомі.

Труну з тілом зустрічали під дощем. Люди під парасольками чекали, аби віддати останню шану Герою.

«Саша — це мій рідний молодший брат. Це дуже-дуже світла людина. У нього була справедливість. Він не міг змиритися з несправедливістю у світі, у державі. І тому сам захотів іти, уклав контракт і пішов захищати державу. Він служив у дронових військах, був дронщиком. Дуже талановита людина, дуже мудра людина, за натурою — філософ. Глибоко ставився до життя. Дуже гарний син, брат.

Він загинув на передовій, десь на Донецькому напрямку. Не пам’ятаю, як село називається. На завданні був, якраз на завданні.Із рідних залишилися батьки — мама і тато, я, сестра.У нас була різниця у віці 13 років, тому, звичайно, я йому була в якомусь сенсі як мати. Він народився, коли мені було 13 років, я його і няньчила. Він мені був як син, звичайно. У нас були особливі відносини: для нього я була і старшою сестрою, і, мабуть, у якійсь мірі — як мама», — говорить сестра Анна.

Майже два місяці Олександр Веснянко вважався безвісти зниклим.

«Сьогодні Кременчук прощається із загиблим Героєм Веснянком Олександром Олександровичем, який народився 16 грудня 1991 року в місті Кременчук, де й проживав.

Навчався в Кременчуцькій гімназії №26. Закінчив Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. Працював у товаристві «Голландські троянди» в місті Горішні Плавні. Неодружений, дітей не має.

Був призваний на військову службу за мобілізацією Подільським РТЦК у місті Києві. Служив у званні солдата на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 5-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 4-го батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4438. На жаль, загинув 20 червня 2026 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, її свободи та незалежності в районі населеного пункту Першомар’ївка Краматорського району Донецької області.

До цього часу вважався зниклим безвісти. У скорботі залишилися мати Веснянко Раїса Дмитрівна та батько Веснянко Олександр Миколайович...», — розповів офіцер відділу цивільно-військового співробітництва, старший лейтенант Костянтин Тригуб.

Земляки згадують, що Олександр сам вирішив піти на війну. Це був його свідомий вибір — він хотів служити саме у безпілотних військах і реалізувати себе в цій справі.

«Сам вирішив добровільно вже, напевно, на другому році війни. Побачив, що він хоче проявити себе в безпілотних військах. Це він дуже хотів, і він пішов на цю війну. Дуже шкода. У нього залишилися батьки, які вже в достойному віці. Зараз горе в сім’ї, горе для нас усіх, як його колег. Співчуваємо », — розповів колега В’ячеслав.

Колеги батька Олександра — Олександр та Євген — говорять, що для родини це дуже болюча втрата. Вони згадують загиблого Захисника як добру та надійну людину.

«Спокійний, добрий хлопець. Такий, що можна було завжди на нього покластися», — говорить Олександр.

Євген особисто із загиблим воїном знайомий не був, однак пишається його вчинком і тим, що він із перших днів пішов захищати Україну.

«Я пишаюся його вчинком. Він із перших днів пішов воювати. У мене брат якраз воював у той самий час. Ми один одного підтримували з його батьком. Ну, так... ситуація склалася», — говорить Євген.

Сьогодні рідні, друзі, знайомі та земляки провели Олександра Веснянка в останню путь. Для його близьких він назавжди залишиться світлою, доброю та мудрою людиною, яка мала власні переконання і зробила свій вибір — стати на захист України.

Пам’ять про Захисника Олександра Веснянка назавжди залишиться у серцях його рідних, друзів, колег та всіх, хто його знав.

Після відспівування у Свято-Миколаївському соборі свій вічний спокій оборонець знайшов поряд ззагиблими воїнами  – на Свіштовському кладовищі - у Секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські