Каністерапія і торжество солідарності: третій день міжнародної зустрічі проєкту Erasmus+ «TRUST» у Полтавській політехніці

21 вересня 2026 р. 18:25

21 вересня 2026 р. 18:25

У Полтавській політехніці підсумували практичну програму четвертої міжнародної зустрічі в межах проєкту Erasmus+ «TRUST». Кульмінацією заключного третього дня став унікальний сеанс каністерапії із сертифікованими собаками-терапевтами, масштабний фінальний арт-перформанс «Журавлі миру та надії» та зворушливе коло рефлексії на честь незламності України.

03 вересня 2026 року в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» відбувся завершальний день практичної програми четвертої міжнародної транснаціональної зустрічі консорціуму масштабного європейського проєкту Erasmus+ KA220-ADU «TRUST» («Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims», грантова угода № 2024-1-BE01-KA220-ADU-000257527). Авторитетна ініціатива, що реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу, спрямована на спільний пошук, апробацію та впровадження інноваційних психотерапевтичних і мистецьких методик для реабілітації дітей і дорослих, які пережили травматичний досвід російсько-української війни.

Назва проєкту «TRUST» – це акронім, що складається з перших літер ключових слів.

T – Trauma (Травма)

R – Refugees (Біженці)

U – Ukraine (Україна)

S – Solidarity (Солідарність)

T – Therapy (Терапія)

Проєкт реалізується під орудою Центру нейропсихіатрії Сен-Мартен ( Centre Neuro Psychiatrique St-Martin ) (Бельгія) у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), LEKAMA DEVELOPPEMENT (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).

Участь у практичних заходах у Полтаві взяла авторитетна міжнародна делегація у складі провідних науковців, клініцистів та арт-терапевтів:

Ранок третього дня розпочався в безпечному укритті корпусу А Полтавської політехніки (аудиторія № 1). Доцентка Марина Тесленко провела організаційний брифінг, озвучила деталі денного розкладу та нагадала правила безпеки. За технічну підтримку процесу відповідав Ярослав Передерій.

О 10:00 стартував практичний тренінг із каністерапії від запрошеної фахівчині, сертифікованої тренерки Ельвіри Попової. Участь у занятті взяли спеціально підготовлені й протестовані собаки-терапевти. Каністерапія як науково доведений метод зоотерапії базується на прямому тактильному та емоційному контакті людини з твариною. В умовах хронічного дистресу й травматизації війною собака виступає нейтральним, безпечним та безумовно приймаючим медіатором.

Під час тренінгу учасники проєкту опановували прийоми соматичного заземлення: синхронізацію власного дихання з біоритмами тварини, вправи на подолання м’язових спазмів через погладжування, а також практики відновлення базового почуття безпеки. Європейські фахівці особисто відчули потужний антистресовий ефект терапії, відзначивши різке зниження тривожності, активацію вироблення окситоцину та появу щирих усмішок у всіх членів міжнародної групи. Цей досвід став наочною ілюстрацією: як собаки допомагають розкривати замкнуті емоції людей, які втратили здатність вербалізувати власний біль.

Після кава-брейку об 11:30 в укритті, в аудиторії № 2, фокус уваги змістився на підготовку ключової кульмінації всього візиту – фінального арт-перформансу. З 12:00 ауд. 302-Ц перетворилася на творчу майстерню. Координатори Гліб Кудряшов, Марина Тесленко, Леся Клевака, Вікторія Шевчук та Олена Кривенко разом із студентами-волонтерами розподіляли ролі, узгоджували сценарний таймінг, перевіряли музичне оформлення та мікрофони.

Особливу увагу приділили концептуальному реквізиту: автентичним глиняним вазам із піском, гілкам червоної калини як символу України, суцвіттям шавлії, мольберту із графічним силуетом величного журавля. Головними ж елементами інсталяції стали артефакти, створені власноруч учасниками консорціуму протягом трьох днів: прикрашені розписом керамічні журавлики, свічки з вощини; текстильні крила з клаптиків полотна, виготовлені під час майстер-класу Ольги Пілюгіної.

Після натхненної репетиції учасники вирушили на обід, де відповідальна за гостинність Анастасія Ведюк подбала про комфортне розташування делегації та врахування вегетаріанського меню.

О 14:00 розпочався фінальний монтаж художньої інсталяції та саундчек. А вже о 15:00 ведучий заходу, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Гліб Кудряшов дав старт фінальному арт-перформансу «Журавлі миру та надії».

Дійство об’єднало майже півсотню людей: іноземних гостей із Бельгії та Португалії, викладачів Полтавської політехніки, практикуючих психологів і студентів факультету філології, психології та педагогіки.

Особливого емоційного звучання фінальному перформансу надали виступи студентської молоді, для якої проєкт TRUST став не лише можливістю долучитися до міжнародного діалогу, а й простором особистого осмислення війни, втрати, надії та сили мистецтва. Важливо, що учасниці творчої частини вже були безпосередньо залучені до попередніх міжнародних етапів проєкту, що проходили в Італії, Португалії та Греції. Тому їхні виступи стали своєрідним емоційним продовженням спільного шляху, пройденого разом із партнерами TRUST у різних країнах Європи, а тепер символічно завершеного в Україні.

Єва Рум’янцева майстерно виконала пісню «Моя Україна», наповнивши простір особливим відчуттям любові до рідної землі та духовного зв’язку з нею. Анна Онопрієнко прочитала щемливий вірш про українців, яких війна розкидала різними країнами й континентами, але не змогла позбавити відчуття Батьківщини. Крізь образи Парижа, Лондона, Берліна, Ніагари та Середземного моря у поезії раз у раз проглядалися Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпро, Вінниця й Азовське море. Чужі міста можуть бути красивими й безпечними, проте пам’ять незмінно повертає людину до знайомих вулиць, доріг і місць, які називаються домом. Особливо проникливо прозвучала спільна мрія мільйонів українців – почути довгоочікувані слова про мир і можливість назавжди повернутися додому.

Мовою танцю цю емоційну розповідь продовжили Анастасія Гриб та Анастасія Колодяжна. У хореографічній композиції вони передали крихкість миру, біль зраненої війною землі, переживання втрати й водночас незламне прагнення до відродження та життя. Так пісня, поезія і танець об’єдналися в єдину мистецьку сповідь про Україну та українців, а особистий досвід молодих учасниць міжнародних етапів TRUST набув нового звучання вже на рідній землі.

Перформанс став глибинним синтезом хореографії, живої музики, поетичного слова та інтерактивного візуального мистецтва. Проникливий танець символізував крихкість миру й водночас незламну, непереможну віру в торжество життя.

Кульмінаційним моментом перформансу стало спільнотворення символічного «Дерева життя», до якого долучилися всі учасники міжнародної зустрічі: європейські партнери, науковці, викладачі та студенти. Саме тут остаточно виформувалася мистецька ідея, ініційована під час попереднього дня зустрічі. Тоді кожен учасник власноруч створив неповторний листок, обираючи кольори й відтінки та залишаючи в ньому частинку своєї особистої історії. Різні за формою, кольором і настроєм, ці листочки символізували унікальність людських доль, досвідів, країн і життєвих шляхів.

Під час фінального перформансу те, що напередодні існувало як безліч окремих маленьких історій, уперше стало єдиним цілим. Один за одним учасники прикріплювали створені власноруч листочки до гілок «Дерева життя», поступово наповнюючи його крону кольором і символічно об’єднуючи особисті історії у спільному художньому просторі. Так ожила закладена на майстер-класі метафора: дереву не потрібно, щоб його листя було однаковим, аби утворити одну крону, так само і людям не потрібно втрачати власну унікальність, щоб відчувати зв’язок і бути частиною чогось більшого.

А далі серед різнобарвного листя з’явилися білі птахи. Кожен учасник додав до спільної композиції силует свого птаха. І поступово «Дерево життя» перетворилося на образ, сповнений руху та надії. Білі птахи, що здіймалися над його кроною, стали вісниками миру, свободи й духовного зцілення. І водночас символом дороги додому для мільйонів українців, яких війна розкидала різними країнами світу. У цьому спільному жесті особисте поєдналося з колективним, різні культури й життєві історії зустрілися в єдиному колі, а створене разом дерево стало символом довіри, солідарності, незламності та віри у повернення до мирного життя.

Поряд розквітала жива інсталяція з яскраво-червоними кетягами калини – споконвічного символу незламної України. На символічний калиновий кущ учасники проєкту з трепетом розвішували власноруч розписаних глиняних журавликів. Під мерехтіння воскових свічок біля підніжжя композиції та звуки проникливої мелодії ця спільна дія перетворилася на справжнє таїнство єднання, коли мистецтво стало дієвим інструментом зцілення зранених душ і тріумфом міжнародної солідарності. Європейські колеги не стримували сліз, коли завершальна композиція засяяла вогнями, об’єднавши серця присутніх у спільному прагненні до перемоги світла над темрявою. Перформанс наочно довів, що мова мистецтва не потребує перекладу, коли йдеться про співдружність і людське співпереживання.

Завершальним акордом міжнародної зустрічі стала урочиста церемонія вручення сертифікатів, що засвідчили участь представників країн-партнерів у міжнародній програмі ATP 4, проведеній в Україні в межах проєкту Erasmus+ TRUST. Сертифікати учасникам вручила проректорка з наукової роботи Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», докторка технічних наук, професорка Олена Валеріївна Степова. Ця урочиста мить стала символічним підсумком трьох насичених днів спільної роботи, творчості, професійного діалогу та міжкультурної взаємодії. Та водночас засвідчила ще один важливий етап міжнародної співпраці, об’єднаної навколо спільної мети, – у пошуку дієвих шляхів психологічної підтримки, відновлення та зцілення засобами мистецтва.

Завершився український етап TRUST у невимушеній атмосфері святкової вечері. Вона була присвячена підбиттю підсумків триденного перебування делегації на гостинній полтавській землі, обговоренню майбутніх кроків у межах робочих пакетів проєкту та щирому обміну емоціями.

Апогеєм вечора стало хвилююче психологічне коло рефлексії, під час якого кожен із присутніх завершував сповнену глибинних сенсів фразу: «Для мене Україна сьогодні – це…» . Без зайвого пафосу, з відкритим серцем і неудаваними емоціями європейські гості та українські колеги ділилися особистими відчуттями, які назавжди змінили їхнє світосприйняття за дні перебування в Полтаві.

У щирих роздумах іноземних партнерів сучасна Україна постала як невичерпне джерело мужності, людської гідності та незламного духу. Зарубіжні фахівці з особливим трепетом говорили про дивовижну силу української культури, яка в умовах жорстокої війни не просто живе й зберігає коріння, а має колосальну цілющу силу – лікує зранені серця, надихає всю Європу та повертає віру в майбутнє. Гості зізнавалися, що були вражені грандіозністю підготовки полтавського етапу проєкту «TRUST», гостинністю, душевним теплом і здатністю українців проявляти щиру турботу одне про одного навіть за повітряних тривог і звуків сирен. Для міжнародної делегації Україна стала прикладом дієвої солідарності, непереможної любові до життя та простором незламного світла, у якого весь світ повинен повсякчас учитися стійкості, людяності й захисту найвищих цінностей свободи.

Координаторка міжнародної діяльності Полтавської політехніки Анна Павельєва у своєму зверненні підкреслила історичну значущість проведеної роботи: «Сьогодні ми успішно завершили триденну практичну сесію, яка назавжди залишиться в наших серцях. Ми продемонстрували, що навіть у час найбільших випробувань університет залишається осередком освіти, науки, культури та психологічної підтримки. Наша безмежна вдячність партнерам із Бельгії – Клаудіо Маркесу, Джослану Делуає, Ганні Самойленко, Олені Тіпцовій, та друзям із Португалії – Рубієлсону Медейросу, Джоао Алвесу Нето, Галині Ілюк і Франсіско Діасу Олівейрі. Ваша присутність тут, у серці України, – це безцінний акт солідарності.

Щиро дякую нашому надійному колективу: Марині Тесленко, Глібу Кудряшову, Лесі Клеваці, Вікторії Шевчук, Олені Кривенко, Анастасії Ведюк, Ярославу Передерію, Олені Острогляд, Олександру Хадарцеву, Дар’ї Катренко, Юлії Ніколенко, тренерці Ельвірі Поповій, а також нашим студентам і волонтерам.

Особливу шану та безмежну вдячність висловлюю президенту нашого університету, професору Володимиру Олександровичу Онищенку. Його потужне стратегічне лідерство і непохитна віра в європейське майбутнє нашої альма-матер стали тим міцним фундаментом, на якому розбудовується міжнародний авторитет Полтавської політехніки. Ми щиро дякуємо Володимиру Олександровичу за його особисту ініціативу й патронат масштабних міжнародних грантових ініціатив, зокрема проєкту «TRUST», та за чітке розуміння того, що ментальне здоров’я, психоемоційне відновлення та реабілітація українців є питанням національної безпеки й стійкості всієї держави. Завдяки його щоденній титанічній праці щодо модернізації матеріально-технічної бази та створення надсучасної, безпечної й інноваційної інфраструктури наш заклад навіть у найважчі часи повномасштабної війни здатен приймати міжнародні делегації на найвищому дипломатичному та академічному рівні. Його невичерпна життєва енергія, вміння мислити масштабно, випереджати час і власним прикладом надихати колектив на амбітні міжнародні звершення викликають щире захоплення та глибоку повагу всієї університетської родини.

Окремі найтепліші слова безмежної вдячності адресую ректорці університету, доцентці Олені Миколаївні Філонич. Її особистий патронат проєкту «TRUST», управлінська далекоглядність та щира турбота про людей стали тим міцним крилом, під яким формувався весь цей візит. Ми безмежно вдячні Олені Миколаївні за колосальну щоденну підтримку проєкту, за чуйне й глибоке розуміння надважливості психоемоційного відновлення українців у часи війни, за всебічне сприяння впровадженню інноваційних арт-терапевтичних практик та створення надсучасних і безпечних умов для перебування європейської делегації в стінах нашого кампусу. Її вміння надихати команду, згуртовувати університетську родину навколо цінностей емпатії, милосердя й солідарності та наповнювати кожен проєкт живим людським теплом викликають захоплення. Завдяки її невтомній праці та небайдужому серцю Полтавська політехніка сьогодні звучить на весь світ як форпост незламності та відкритий європейський простір, де зцілюються зранені душі.

Разом ми заклали міцний фундамент для наступних етапів проєкту «TRUST», які неодмінно принесуть користь усім, хто потребує психологічного зцілення».

День завершився вечірньою прогулянкою затишним центром Полтави та організованим трансфером до готелю «Гоголь». Попереду на гостей чекали день зборів та повернення додому. Одначе дух єдності, виплеканий у стінах Полтавської політехніки , відтепер міцно пов’язав Україну, Бельгію та Португалію у спільній шляхетній справі зцілення людських сердець.

Синтез мистецтва, тілесно-орієнтованої терапії та європейської солідарності засвідчив: творчість здатна вигоювати травми війни й прокладати шлях до відновлення ментального здоров’я.

Медіацентр Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

Полтавські