Сльози, сум і невимовна туга: у Кременчуці родинам загиблих воїнів вручили відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука»

24 вересня 2026 р. 14:22

24 вересня 2026 р. 14:22

У Кременчуцькому краєзнавчому музеї вшанували полеглих земляків.

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулося урочисте вручення почесних відзнак «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно). Нагороди передали родинам воїнів, які віддали життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України та загинули у 2024 році й на початку 2025-го.

Сльози, сум і невимовна туга рідних заполонили експозиційну залу на першому поверсі музею.

Під час церемонії ведучий заходу, директор Міського палацу культури Сергій Ситник, повідомив, що почесну відзнаку в Кременчуцькій міській територіальній громаді заснували для вшанування пам’яті земляків — захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за свободу та незалежність держави.

Її мета — зберегти пам’ять про подвиг Героїв, які віддали власні життя за майбутнє України.

Під час церемонії міський голова Кременчука Віталій Малецький від імені громади висловив слова вдячності родинам полеглих Захисників та Захисниць.

Він зазначив, що нині суспільство ніби розділилося на тих, кого безпосередньо торкнулася війна, і тих, хто продовжує жити так, ніби нічого не відбувається.

«Це ж не важко — зупинитися, коли містом їде похоронний кортеж, коли на щиті повертається черговий наш захисник. Важко говорити, тому що люди ніби розділилися на тих, хто живе війною, кого вона безпосередньо стосується, і тих, хто вважає, що війна десь далеко і його не зачепить.

Але останніх стає дедалі менше, тому що війна, як ви бачите, доходить і до західних областей, і до відносно спокійних регіонів, де люди ці чотири чи п’ять років війни провели у відносній, скажімо так, безпеці. Хоча так не можна говорити.

І ми зараз повинні говорити про тих, хто віддав життя, захищаючи їх і даючи ці роки для того, щоб зібратися, згуртуватися, об’єднатися та допомогти Збройним силам відстояти Україну.

Сьогодні ми хочемо подякувати вам за ваших близьких, які зробили можливою сьогоднішню зустріч і наше сьогоднішнє життя. Вшанувати їхню пам’ять і вручити родинам нагороди від нашої кременчуцької громади, яка пам’ятає, знає, піклується і надалі піклуватиметься про кожну родину, про кожного рідного — кожну дитину, матір, батька, дружину, сестру чи брата загиблих захисників» , — сказав мер.

Цього дня почесні відзнаки «Захисник України — Герой Кременчука» були вручені рідним загиблих воїнів.

• Солдата Дубова Святослава Володимировича загинув 09 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Солодке, Донецької області.
• Старшого солдата Сурєва Олександра Сергійовича  загинув 07 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоселівське, Луганської області.
• Солдата Чукіна Руслана Володимировича загинув 02 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Піщане, Харківської області.
• Старшого солдата Братка Артема Дмитровича  загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Миропільське, Сумської області.
• Солдата Маркова Дмитра Сергійовича  загинув 22 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій противника біля населеного пункту Цукурине, Донецької області.
• Солдата Ведмедя Сергія Юрійовича, який брав безпосередню участь у бойових діях із російським агресором,  помер 25 жовтня 2024 року внаслідок хвороби.
• Солдата Брянського Сергія Вікторовича загинув 28 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Черкаська Конопелька, Курської області.
• Старшого солдата Пустовіта Володимира Віталійовича загинув 30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Любимівка, Курської області.
• Солдата Помогайба Максима Борисовича загинув 26 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дар’їно, Курської області.
• Молодшого сержанта Бабака Сергія Петровича  загинув 09 грудня 2024 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Рублене, Харківської області.
• Солдат Солов'я Євгенія Олександровича  загинув 10 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в результаті штурмових дій противника поблизу населеного пункту Погребки, Курської області.
• Солдата Гречки Сергія Григоровича  загинув 15 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Даченське, Донецької області.
• Старшого сержанта Шевченка Віктора Миколайовича, який брав безпосередню участь у бойових діях із російським агресором, помер 29 грудня 2024 року внаслідок хвороби.
• Солдата Сушка Данили Миколайовича  загинув 05 січня 2025 року під час виконання бойового завдання біля околиць населеного пункту Єлизаветівка, Донецької області.
• Солдата Квітченка Олександра Сергійовича загинув 06 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стара Сорочинка, Курської області.
• Солдата Комара Станіслава Сергійовича  загинув 10 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка, Донецької області.
• Солдата Сушка Івана Івановича загинув 11 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Орлівка, Курської області.
• Солдата Косогора Сергія Валерійовича, який брав участь у бойових діях із російським агресором, помер 17 січня 2025 року внаслідок хвороби в населеному пункті Гончарівське, Чернігівської області.
• Старшого сержанта Черкаського Сергія Михайловича загинув 29 січня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Гуєво, Курської області.
• Молодшого сержанта Багна Олександра Володимировича  загинув 31 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Фиголівка, Харківської області.

Для кожної родини це не лише нагорода, а й свідчення того, що громада пам’ятає своїх Героїв та цінує їхню жертовність.

Безсмертний подвиг захисників назавжди закарбований у пам’яті кременчужан. Їхня мужність стала фундаментом, на якому тримаються сьогодення міста та віра в майбутнє. Кожне ім’я — це історія відданості, любові до України та ціни свободи, яку заплатили найкращі її сини й доньки.

Одну нагороду передали в Кременчуцький краєзнавчий музей, адже немає нікого з рідних загиблого захисника, хто мав змогу забрати нагороду. Це відзнака солдата Возного Сергія Володимировича, який брав участь у бойових діях із російським агресором, помер 03 січня 2025 року внаслідок хвороби.

До родичів загиблих Захисників звернувся директор Кременчуцького краєзнавчого музею Артем Ряса. Він запросив усіх присутніх відвідати експозицію сучасної війни.

Мати загиблого Олександра Квітченка Олена розповіла, що її син загинув у Курській області. Жінка зізнається, що дуже сумує за ним і згадує Олександра як добру людину, яку всі в родині дуже любили.

«Син Квітченко Олександр Сергійович загинув у Курській області. Дуже сумуємо за ним. Він був доброю дитиною, ми його всі дуже любили, працював. Найрідніший мій син на землі. Він пішов служити у  24-му, а  у 25-му загинув», — говорить Олена, мати загиблого Олександра Квітченка.

Мати загиблого Віктора Шевченка Лідія Василівна розповідає, що має двох синів. Обидва пов’язали своє життя із захистом України.

«У мене два сини — це Андрюша, а Вітаська погиб на фронті. Сам пішов. І обидва, і Андрюша теж — він на фронті, ну, воєнний. У 24-му пішов на війну», — говорить Лідія Василівна, мати загиблого Віктора Шевченка.

Його брат Андрій додає, що Віктор був для нього не просто братом, а фактично батьком. Разом вони боронили Україну від навали ворога.

«Так сталося, мусимо. Зараз такі часи», — чоловік був небагатослівним.

Кожна історія про загиблого Захисника, озвучена цього дня рідними, була історією подвигу, мужності та любові до України. Адже важкою ціною зараз виборюється свобода України.

Як завжди, неймовірні артисти «Скрипок Кременчука» зробили цей захід ще більш чуттєвим та проникливим. Їхня музика додала церемонії особливої атмосфери, підкресливши біль втрати та шану до полеглих Захисників. У залі звучала музика, яка разом із хвилинами мовчання та словами рідних створювала особливо емоційний момент.

Олена Ліпошко

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські