“Комунальні метри” для обраних: 4 закритих аукціони, впливовий орендар та політичні домовленості навколо аптеки “Ветеран”

29 вересня 2026 р. 08:50

29 вересня 2026 р. 08:50

Останнім часом журналісти місцевих ЗМІ чудово демонструють читачам, як приміщення, що фактично належали громаді, опинилися у власності людей, наближених до влади. Комерційна привабливість, впливові зв’язки та схема здійснення «невід’ємних поліпшень» дозволяли приватизувати квадратні метри фактично за безцінь. І хоча з червня ринок малої приватизації зазнав суттєвих законодавчих змін, а схема викупу майна через «невід’ємні поліпшення» залишилася в минулому, апетити впливових орендарів нікуди не зникли. Власне, як і ласі приміщення, які з тих чи інших причин ще не встигли пустити з молотка.

Таємничий орендар і закриті аукціони

Одним із таких привабливих об’єктів, про який останнім часом доволі часто писали місцеві журналісти та згадували міські владники у своїх виступах, є громадська будівля колишньої аптеки «Ветеран» на вул. Небесної Сотні, 15. Відомо, що балансоутримувачем приміщення є Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтавафармація» і що воно перебуває у вкрай занедбаному й аварійному стані, перетворившись на захаращений символ обласної безгосподарності та недбальства. Попри це, обласне майно, яке поступово перетворюється на руїни, розташоване в самісінькому центрі Кременчука і має площу трохи більше ніж тисяча двісті квадратних метрів, що робить його потенційно привабливим і для забудовників, і для тих, хто прагне збільшити власний портфель комерційної нерухомості.

На початку місяця, під час чергової сесії обласної ради, віцемер Кременчука і за сумісництвом депутат облради Іван Москалик вкотре порушив питання жахливого стану аптечних складів, на що отримав відповідь від голови обласної ради Олександра Біленького. Очільник ради, реагуючи на проблему, буцімто не хотів ображати підприємство «Полтавафармація», яке здало це приміщення в оренду.

І ось що насправді цікаво. В усій цій публічній дискусії дивним чином майже не звучить одне ім’я — ім’я орендаря. Чому воліють не називати вголос підприємство або ж прізвища осіб, які навіть згідно з незмінними умовами договору оренди просто зобов’язані запобігати пошкодженню та псуванню майна, тримати його в порядку, підтримувати в належному стані, здійснювати його охорону тощо?

Нормативно дозволена анонімізація учасників аукціону з посиланням на правовий режим воєнного часу знеособлює будь-які персональні дані про суб’єктів, які змагаються за право оренди того чи іншого комунального майна. Аналогічна ситуація склалася і з аукціонами щодо приміщень колишньої аптеки «Ветеран».

Журналісти регіональних інформаційних видань, схоже, також не приділяли особливої уваги встановленню осіб таємничих орендарів. Можливо, тому, що ця будівля, хоч і територіально розташована в нашому місті, все ж перебуває на балансі «області».

Незважаючи на це, у відкритих джерелах мені вдалося знайти щонайменше три згадки про те, що переможцем чотирьох аукціонів і фактичним орендарем майнового комплексу колишньої аптеки «Ветеран» є київська компанія ТОВ «Анест Компані».

Для підтвердження цієї інформації ще 8 вересня я скерував три депутатські звернення до Полтавської ОВА, керівництва Полтавської обласної ради та комунального підприємства «Полтавафармація» з вимогою розкрити інформацію про те, хто саме є орендарем вищевказаного нерухомого майна.

Отримавши та проаналізувавши всі три відповіді на свої звернення, зазначу, що саме відповідь комунального підприємства «Полтавафармація» відкрила завісу таємничості щодо того, хто ж насправді тимчасово владарює над приміщенням у центрі Кременчука.

Дійсно, у відповіді на депутатське звернення КП «Полтавафармація» повідомляє, що орендарем нерухомого майна є ТОВ «Анест Компані», з яким у червні-липні 2025 року було укладено чотири договори оренди — № 47, № 48, № 59 та № 60.

«Полтавафармація» також повідомляє, що станом на вересень 2026 року в орендаря відсутня заборгованість з орендної плати та що він здійснює заходи з метою належного облаштування й утримання орендованих приміщень.

Останнє твердження, звичайно, є доволі суперечливим і викликає чимало запитань, зважаючи на реальний стан справ на території колишнього аптечного господарства. У цьому може переконатися кожен охочий, лише пройшовши повз.

Своєю чергою, аналіз корпоративних ланцюгів низки компаній та осіб, так чи інакше пов’язаних з ТОВ “Анест Компані”, дозволяє з упевненістю говорити про її зв’язок з доволі відомими і впливовими представниками обласного депутатського корпусу, що обіймають посади голів комісій та є лідерами регіональних осередків відомих політичних партій. Це також підтверджує і тезу про те, що традиційно доступ до розподілу майна, яке належить платникам податків, має доволі вузьке коло привілейованих осіб, а отже “простим смертним” годі сподіватися на шматок пирога зі столу політиків.

Корпоративний місток між “Анест Компані” та фінансовою імперією депутата облради Бєлашова

Підприємство-орендар ТОВ “Анест Компані” з мізерним статутним капіталом 100 гривень, зареєстроване в Києві у 2018 році. Основним видом діяльності зазначена діяльність у сфері права. Хоча серед інших видів діяльності бачимо і надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Кінцевою ж бенефіціарною власницею та засновницею зазначено Вікторію Володимирівну Ковтун.

Саме історія змін реєстраційної інформації цього підприємства разом з подальшим аналізом засновників і бенефіціарів низки інших пов’язаних між собою суб’єктів господарювання дозволяє відслідкувати корпоративні перетини даної компанії з бізнесово-сімейним колом родини депутата Полтавської обласної ради, голови фракції політичної партії ВО “Батьківщина” Сергія Бєлашова.

До всього іншого, ТОВ “Анест Компані” “б’ється” в реєстрах як така, що до початку повномасштабного вторгнення мала власників з російської федерації, але про все по-порядку.

Поряд із Вікторією Ковтун у переліку засновників і кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Анест Компані», принаймні до 2025 року, ми бачимо й такого собі Сергія Шандибу. Обоє мають стійкий корпоративний і медійний зв’язок, який виник задовго до оренди приміщень на вул. Небесної Сотні, 15, у Кременчуці.

Так, до червня 2023 року Вікторія Ковтун і Сергій Бєлашов одночасно були пов’язані з ТОВ «Діас Компані» як його засновники та кінцеві бенефіціарні власники. Сама ж компанія, в якій перетнулися ці двоє, зареєстрована в Києві за тією самою адресою, що й компанія, яка орендує аптечні склади. Доволі цікавим збігом є і інше, згідно відкритих реєстрів директором компанії є Босенко Анатолій Віталійович, який, скоріш за все, є чоловіком колеги по фракції Сергія Бєлашова депутатки обласної ради від політичної партії ВО “Батьківщина” Босенко Лариси Василівни. Саме людину з таким ПІБ остання зазначила в декларації як свого чоловіка.

Ще один корпоративний перетин між Вікторією Ковтун та Сергієм Бєлашовим знаходимо в реєстровій історії іншого підприємства ТОВ “НВП Компанія “Укргазінвест”.

В «Укргазінвесті» Вікторія Ковтун майже до кінця 2023 року була зазначена як бенефіціарна власниця. Того ж року Ліліану Бєлашову було додано до переліку засновників і бенефіціарних власників цього підприємства.

Ліліана Бєлашова є колишньою дружиною Сергія Бєлашова. Інформація про розірвання їхнього шлюбу з’явилася у ЗМІ декілька днів тому — після того, як у серпні 2026 року суд задовольнив позов депутата про розірвання шлюбу.

Не менш цікавою з погляду відстеження зв’язків компанії, що орендує приміщення колишньої аптеки «Ветеран», із фінансово-промисловою імперією Сергія Бєлашова є постать Сергія Шандиби.

Сергій Шандиба є депутатом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. До сільської ради він обирався від тієї ж політичної партії — ВО «Батьківщина».

У декларації про доходи за 2025 рік, яку депутат Шандиба подав у березні 2026 року, він прямо вказав, що у 2025 році володів 50% у ТОВ «Анест Компані». Згідно з історією змін корпоративних прав, його зв’язок із цією компанією простежується з 2019 року.

Водночас корпоративні зв’язки та згадки в регіональних інформаційних виданнях про його пов’язаність із Сергієм Бєлашовим мають значно довшу історію.

Так, бачимо історичний зв’язок Сергія Шандиби з родиною Бєлашових через приватне підприємство «Вибір». Вітчизняна платформа «Опендатабот» прямо фіксує цей зв’язок. Сам Шандиба у тій самій декларації про доходи за 2025 рік зазначив, що володіє половиною корпоративних прав приватного підприємства «Вибір», яким свого часу володів і Сергій Бєлашов.

Афілійованість Сергія Шандиби з родиною Сергія Бєлашова загалом неодноразово простежувалася й через інші підприємства, серед яких — ТДВ «Полтаватрансбуд». Саме в цьому підприємстві станом на сьогодні Сергій Шандиба зазначений як директор.

При цьому власником значної частки Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» є майже однойменна «товка» — «Компанія з управління активами “Полтаватрансбуд”». Серед її засновників у 2021 році фігурував Сергій Бєлашов, а сьогодні, серед інших, часткою у 9% володіє чоловік з ідентичним ПІБ до ПІБ чоловіка депутатки Лариси Босенко, зазначеного в її декларації.

Історично шляхи бізнес-партнерів Сергія Бєлашова — орендарки аптечних складів у Кременчуці Вікторії Ковтун та колишнього співвласника цього ж підприємства, ТОВ «Анест Компані», Сергія Шандиби — перетнулися і в іншій корпоративній структурі. Свого часу, а саме до жовтня 2023 року, Вікторія Ковтун була власницею та очолювала полтавське підприємство ТОВ «Релікт». Сьогодні директором і власником «товки» «Релікт» зазначений саме депутат Щербанівської сільської ради Сергій Шандиба.

З регіональних ЗМІ вдалося дізнатися про ще одну резонансну угоду. У 2007 році компанія «Центротек», співвласницею якої була Ліліана Бєлашова і яка нині припинена, продала приміщення майнового комплексу готелю «Турист» у Полтаві ТОВ «Релікт».

А вже законність угоди купівлі-продажу двадцятирічної давнини, згідно з якою майновий комплекс “Туриста” разом з кінотеатром опинився у власності родини Бєлашових, оскаржувалася у суді. В цьому минулорічному журналістському матеріалі нам, кременчуківцям, насправді цікавий лише один абзац, який варто процитувати дослівно.

“...За рестораном і кінотеатром Бєлашові недоглядали, схоже, свідомо доводячи їх до занепаду. Хулігани розбили вікна в ресторані, а все, що можна було здати на метал, було вкрадено. Територія навколо заросла бур’яном, а занедбані приміщення стали притулком для безхатченків та наркоманів...”

Історія з “Туристом” мимоволі викликає паралелі. Чи виправдані вони у випадку “Ветерана” — покаже подальша доля будівлі. Але вже сьогодні очевидним залишається інше: попри передачу всього комплексу в оренду одному орендарю, його фактичний стан продовжує викликати низку питань навіть у представників самої обласної ради.

Є в цій історії ще один доволі цікавий перетин – фінансовий.

У відкритому доступі вдалося знайти договір оренди частини приміщення аптеки «Ветеран» № 59 від 21 липня 2025 року. Якщо поглянути на реквізити, можна побачити, що і в орендодавця, і в орендаря — тобто в комунального підприємства «Полтавафармація» та ТОВ «Анест Компані» — розрахункові банківські рахунки відкриті в АТ «Банк “Український Капітал”».

Найбільшою ж часткою власності банку “Український Капітал”, згідно з реєстрами, володіє Сергій Бєлашов, а серед акціонерів зазначені близькі до нього люди – вже згадувана екс-дружина та, за матеріалами в ЗМІ, її мати. Сам по собі вибір одного банку, звісно, нічого не доводить.

Але в історії, де корпоративні маршрути раз по раз приводять до одного бізнесового середовища, цей збіг щонайменше заслуговує на згадку в цьому матеріалі.

У цьому розділі не було мети окремо відстежувати господарську діяльність кожного з вищезгаданих підприємств, їхні закупівлі, тендери, кримінальні провадження та шлейф у ЗМІ. Насамперед важливо було продемонструвати читачеві пряму «корпоративну спорідненість» і реальний реєстровий зв’язок між компанією, що орендує комунальну нерухомість у Кременчуці, та фінансово-промисловою групою депутата обласної ради Сергія Бєлашова.

У ТОВ «Анест Компані» не встановлено прямої формальної частки Сергія Бєлашова, однак простежуються щільні, повторювані та незалежні корпоративні й операційні зв’язки з його бізнесовим і сімейним колом.

“Міцні господарники”, що орендують приміщення в центрі Кременчука, тісно пов’язані з крихким балансом сил і розподілом сфер впливу між депутатами всередині коаліційної більшості Полтавської обласної ради. І саме вони вигадують правила гри, де немає місця справедливості до інтересів громади та виборців.

Кременчук у грі

11 вересня вже на сесії Кременчуцької міської ради, депутати розглянули питання і прийняли рішення про надання згоди на безоплатне прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади нерухомого майна. Мова йшла про занедбані аптечні склади у центрі Кременчука.

Дійсно, питання стану приміщення, його занедбаність і подальша доля колишньої аптеки “Ветеран” неодноразово порушувалися депутатами Полтавської обласної ради з Кременчука. Обласні обранці і заступники Віталія Малецького давно відстоювали питання передачі нерухомості “Полтавафармації” до комунальної власності нашої територіальної громади. От тільки як саме наша міська влада планує розпорядитися цим майном, на загал ніхто чомусь не говорить. Жодних ідей і пропозицій щодо того, як з користю для людей надалі буде використовуватись це приміщення і прилегла територія.

Тут слід додати, що юридична зміна власників нерухомості, згідно з тим самим договором оренди, жодним чином не погіршує становище орендаря.

У ТОВ “Анест Компані” на руках чотири договори, строк яких закінчується аж у 2030 році. За усі чотири частини єдиного комплексу аптечних складів, загальною площею 1 240,6 квадратних метрів, ТОВ “Анест Компані” сплачує “Полтавафармації” лише 44 644,38 гривні на місяць, без врахування податку на додану вартість. Без ПДВ середня вартість одного квадратного метра складає усього 36 гривень.

Для порівняння: актуальні пропозиції оренди комерційних приміщень на самій вулиці Небесної Сотні у Кременчуці сьогодні сягають 225–375 гривень за квадратний метр, а великий об'єкт площею 356 квадратних метрів пропонується по 280 гривень за метр. Ба більше, у Кременчуці пропонується 1000 квадратних метрів виробничо-складських площ по 80 гривень за квадратний метр.

Тобто навіть великий складський об’єкт, де ефект масштабу суттєво знижує ціну квадратного метра, виставлений більш ніж удвічі дорожче за середню вартість квадрата “Ветерана”. Звичайно, пряме порівняння має враховувати стан, призначення та структуру площ славнозвісної аптеки, однак різниця в порядку ставок щонайменше змушує поставити запитання: наскільки вигідними для Кременчука виявляться умови співпраці саме з цим орендарем. Водночас 36 гривень - це зручна ціна, щоб закріпити за собою потенційно цікаву нерухомість із земельною ділянкою, аби згодом на цьому місці з’явився новий житловий багатоквартирний будинок, торговий або ж бізнес-центр. Тамошня площа земельної ділянки в самісінькому центрі міста дозволяє сміливо розглядати реалізацію низки прибуткових проєктів.

На початку цього матеріалу я вже наголошував, що у Кременчуці привабливі комунальні приміщення за час каденції Віталія Малецького переважно опинялися в руках наближених до влади осіб або їхніх родичів через стару схему приватизації і здійснення “невід’ємних поліпшень”.

За наявною у мене інформацією, “барським” оком на приміщення колишньої аптеки “Ветеран” накинув і народний депутат України Юрій Шаповалов – замайбутнівець і політичний “смотрящий” за Кременчуком. Хоча особисто мене таке формулювання відверто принижує.

Вочевидь, це стало можливим завдяки політичним домовленостям із представниками широкої коаліції Полтавської обласної ради, до якої входить і фракція ВО «Батьківщина», яку представляє Сергій Бєлашов. На користь такого припущення може свідчити й сам факт того, що колективна «область» одразу погодилася віддати це приміщення Кременчуку, попри багаторічний конфлікт і політичні суперечності з нашою місцевою владою.

Чого варте лише питання тарифів і судові спори з іншим комунальним підприємством — «Полтаватеплоенерго». До прикладу, міський голова Віталій Малецький не втрачає можливості публічно покритикувати або навіть поглузувати з голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького, який представляє та відстоює інтереси Решетилівщини. В унісон із Малецьким за будь-якої зручної нагоди відверто кепкує з Біленького й анонімне видання «КременчукToday», яке автор пов’язує з міською владою.

На поверхні таких політичних домовленостей, лежить і той факт, що окрім Юрія Шаповалова та його “фіолетової команди”, жоден з політичних важковаговиків або фінансово спроможних бізнесменів регіону, не згодився на комерційну пропозицію керівництва партії щодо фінансування франшизи ВО “Батьківщини” в Кременчуці і Кременчуцькому районі. Так, з весни 2025 року колега по фракції Сергія Бєлашова, депутат обласної ради і заступник Віталія Малецького Дмитро Кравченко позиціонується як голова міського осередку партії ВО “Батьківщина”. В історії з Дмитром Кравченком показовим є те, що за деякий час до моменту обрання на керівну посаду в осередку партійні боси цілком серйозно розглядали можливість позбавлення його депутатського мандату через відкликання. У коментарях журналістам, цю обставину визнавав і сам Кравченко, а однією з причин такого кроку, називав якраз своєю позицією у “тарифному” питанні.

Хай там як, без стовідсоткових гарантій і зафіксованих політичних домовленостей таке питання за умов тривалого ідеологічному конфлікті між двома органами місцевого самоврядування навряд чи бодай мало шанси просто потрапити до порядку денного обласної сесії.

А що далі?

Навіть враховуючи, що схема приватизації через “невід’ємні поліпшення” законодавчо вичерпала себе, місце для маневрів залишається. Новий власник, а конкретно Віталій Малецький, дасть вказівку через аукціон воєнного стану по черзі виставити на продаж будівлі колишньої аптеки “Ветеран”.

До речі, в цій ситуації, прихильникам культу особи Шаповалова в Кременчуці, дуже помічним буде те, що 1 240 квадратних метрів фактично розпорошені на чотири частини. Аукціони з продажу будуть відбуватися не за принципом максимальної вигоди для громади і наповнення міського бюджету, а за принципом поетапної реалізації частини будівель, кожна з яких окремо не становить реального інтересу сторонньому і, можливо, більш сумлінному інвестору. Потенційний сторонній покупець лише однієї частинки приміщення повинен буде з’ясовувати, де його вхід, хто володітиме коридорами, сходами, санвузлами, доступом до інженерних мереж, підвалом, дахом і головне: хто буде власником сусідніх трьох приміщень, які тривалий час можуть так і перебувати в оренді чи суборенді. Обійти аукціон наші владники, звісно, не зможуть, а от зробити актив максимально незручним і нецікавим для викупу – цілком реальне завдання. З упевненістю можемо сказати, що скоро ми станемо цьому свідками.

Саме така доля, радше за все, очікує на будівлю колишньої аптеки «Ветеран», промовиста назва якої невдовзі може залишитися в історії внаслідок чергового дерибану, непрозорих аукціонів і кулуарних домовленостей політиків. На превеликий жаль, ані з реальними ветеранами, ані з галузями комунальної медицини, освіти, культури чи спорту цей об’єкт, схоже, вже не матиме спільного майбутнього. Своєю чергою, платники податків і місто з діркою в бюджеті, як зазвичай, ризикують стати жертвами чиїхось амбіцій та бізнесових інтересів.

Окрім шаповаловського ідолопоклонства, у Кременчуці є кілька незручних запитань і до обласної влади.

КП «Полтавафармація» створювалося обласною радою, як прямо зазначено у відповідному рішенні, «для забезпечення організації надання соціально важливих послуг в області». Підприємство має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами та впродовж останніх років відкривало нові аптечні точки. Водночас держава фінансує програму «Доступні ліки», за якою ветерани та ветеранки можуть отримувати низку необхідних препаратів безоплатно або з частковою доплатою, а їхню вартість аптекам компенсує НСЗУ.

Тож виникає цілком логічне запитання: чи справді єдиним можливим способом використання понад 1 200 квадратних метрів колишньої аптеки «Ветеран» у центрі Кременчука була передача всього комплексу приватному орендарю, пов’язаному з бізнесовим оточенням Сергія Бєлашова?

Чому обласна рада та створене нею фармацевтичне підприємство навіть не розглянули можливості відновити тут аптечну функцію — наприклад, відкривши на частині площі сучасну соціальну аптеку з програмою «Доступні ліки», орієнтовану, серед іншого, на ветеранів, військовослужбовців, людей з інвалідністю та інших мешканців громади?

Ці питання, на жаль, так і залишаються без відповіді.

Богдан Лазоренко

Полтавські