"Ми завжди ходили до лісу на різні збори з гітарою":співак Андрій Кравченко пригадав у Кременчуці напередодні Дня вчителя навчання в школі

02 жовтня 2026 р. 15:53

02 жовтня 2026 р. 15:53

Екслюзивне інтрерв'ю.

30 вересня у Кременчуці мав пройти концерт відомого українського співака Андрія Кравченка. Він завітав у наше місто, аби привітати з професійним святом працівників освітянської сфери. Проте, коли вже всі глядачі зібралися в МПК, пролунав сигнал повітряної тривоги. Підвищена небезпека — червоний рівень — тривала понад годину.

Після цього співак, директорка концертної агенції «Садиба м’юзік» Ірина Коваленко та керівники профспілки, враховуючи думку глядачів, вирішили перенести концерт Андрія Кравченка у нашому місті на іншу дату. Про неї повідомимо згодом.

Проте журналістам «Кременчуцької газети» вдалося поспілкуватися зі співаком.

— Доброго дня! Вітаємо вас у Кременчуці. Ви не вперше в нашому місті. Чим вам запам’ятався Кременчук?

— Доброго дня! Радий вас знову бачити. Ви знаєте, я люблю Кременчук за те, що це дуже охайне місто. За те, що тут по-справжньому світло. Тут величезний зал, приємна акустика. А зараз — про головне, про глядачів.

Першого разу, коли я був у Кременчуці, пам’ятаю, мені принесли великого пирога з повидлом. Ми всією командою їли той пиріг, не могли його з’їсти, тому роздавали всім. Це найбільше, що я пам’ятаю з Кременчука.

Ну і ще, коли їхали назад, розбили колесо. Також пам’ятаю дороги — вже як під Київ десь заїжджати, там така траса. Але сам Кременчук для мене — дуже приємне й величне місто, я б сказав.

— Чи пам’ятаєте ви ім’я та по батькові своєї першої вчительки або вчителя?

— Так, пам’ятаю. Суржик Ніна Миколаївна. Царство їй небесне. Це вчителька, яка подарувала мені любов до навчання. Я пам’ятаю, коли в першому класі ми ще не вміли писати, вона брала своєю рукою мою руку — і так ми виводили букви. Оце найбільше, що мені запам’яталося з перших класів.

Потім у мене була вчителька Ніна Михайлівна. Вона була настільки класним, крутим класним керівником. Вона не була строгим учителем. Якщо вчитися — значить вчитися, а якщо відпочивати — значить відпочивати. Ми завжди ходили до лісу на різні збори з гітарою.

Я завжди брав ту гітару із собою. Тобто про школу в мене дуже гарні спогади. Я таким був у школі — трохи бунтівник, шебутний. Десь усе без мене не проходило. Завжди я всюди був присутній.

Тому школа для мене — це тільки позитив і тільки гарні спогади.

— Як змінився Андрій за останні роки концертної діяльності?

— Творчо, я вважаю, що виріс. Я бачу, як змінюється моя творчість, які пісні починають народжуватися. Вони більш правдиві, вони більше про життя, більше про людей, я б сказав би ось так.

Схуд — це те, що було два роки тому, коли ми зустрічалися, ще рік тому — я точно вже не пам’ятаю. Тобто йде тільки прогрес у всіх планах. Тому що час на місці не стоїть.

Скажу відверто, що в шоу-бізнесі конкуренція величезна. Тому я вважаю, що це справа всього мого життя, і мені потрібно працювати. Саме головне — щиро і щоб це було добре для людей. Тому тільки позитивно.

— Зараз артисти спілкуються зі своєю аудиторією, глядачами через соцмережі. Ви ведете свої сторінки?

— Звичайно. TikTok, Instagram, Facebook, YouTube — усі соцмережі в мене працюють.

Чи особисто веду? Вже більше ні. Але все контролюю, тому що мені самому подобається аналізувати. Поки мені цікаво, то я цим і цікавлюся. Тому соцмережі зараз — без них нікуди.

— Є якась пісня, яку глядачі просять на кожному концерті, а ви стоїте й думаєте: «О Боже, знову ця пісня»?

— У мене немає такого, щоб я сказав: «О Боже, ще одна пісня» чи «О Боже, ще одна фотосесія». Ні, я завжди ставлюся з любов’ю до всіх своїх пісень, ставлюся з любов’ю до глядачів.

У мене аудиторія така, яка взагалі розуміє життя. Це трошки старша аудиторія, це не молодь. І ця аудиторія знає, що я і так заспіваю ту чи іншу пісню. І просити не треба, можна сказати.

Ми один одного розуміємо з півслова, я б сказав так.

Але флагманом минулого сезону була пісня «Вітер вольний». Це та пісня, яку полюбили і жінки, і чоловіки. Чому? Тому що вона, мені здається, стосується кожного.

— Що нового почуємо найближчим часом від Андрія Кравченка?

— Це дуже життєва пісня. У ній ідеться про сина, який поїхав у молоді роки десь навчатися, працювати, пообіцяв повернутися — і не повернувся.

А коли пройшли роки, коли в сина вже було все: і гроші, і слава, і хата, і автомобілі, він просто забув про маму. І одного разу побачив жінку біля церкви, а мама впізнала його по очах, зрозумівши, що це її син.

Ось така пісня. Ну, дійсно, таких історій, коли забувають про маму і взагалі не повертаються, багато. Але кожна мама хотіла б, щоб до неї частіше приїжджали в гості.

Тому ось така пісня — трохи з гіперболою, з перебільшенням, я б сказав.

Ну і буде нова пісня в концертному турі, яка називається «Молоді літа». Зараз TikTok розривається цією піснею. Вже багато переглядів набрали ролики, люди багато відео знімають під цю пісню.

Тому будуть нові пісні. Їх дуже багато написано, але в цьому сезоні, я думаю, буде три-чотири нові пісні.

— У цьому сезоні на вашому концерті буде більше сліз чи сміху?

— Я думаю, буде баланс, але сміху буде більше, ніж сліз. Не хочеться зараз, коли людям і так тяжко, щоб вони плакали. Хочеться, щоб більше… знаєте, якщо навіть і будуть сльози, то щоб вони були від якоїсь такої переповненої душі, від щастя.

От щоб жінка прийшла на концерт і, знаєте, заплакала від того, що їй так добре тут. Хочеться, щоб отак було.

— Традиційне запитання, точніше, побажання нашим кременчужанам. Що ви хочете сказати нашим педагогам у цей день?

— Я хочу побажати кожному з вас, мої любі друзі, щоб ви були здоровими, щоб ви були щасливими, щоб ви вірили в себе, щоб ви ні в якому разі перед своїми досягненнями не здавалися.

Бажаю, щоб кожен із вас займався здоровим способом життя і щоб у вас були гарні думки. Нехай вас усіх минає війна.

Будьте здорові та щасливі! Ваш Андрій Кравченко.

Олена Ліпошко

Відео Мирослави Ковальчук

Полтавські