Берегиня, чиє мистецтво належить планеті й вікам

04 жовтня 2026 р. 12:13

04 жовтня 2026 р. 12:13

Членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва та Національної спілки художників України, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня Надія Несторівна Бабенко народилася 30 вересня 1926 року в селі Вересочі на Чернігівщині, та їй судилися жити і працювати в Решетилівці.

Саме тут розквітнув її феноменальний талант мисткині килимарства. Окрім килимів, в її руках народжувалася й чудова вишивка, насамперед рушники. Кожен її витвір має свій, так би мовити, індивідуальний характер, захоплює оригінальністю композиційних рішень, вишуканими формами орнаментики з дивовижними квітами, птахами і має змістовну тематичну визначеність.

Мисткиня створювала килими, які вражають колористикою та високим рівнем художнього задуму. Це засвідчують самі: назви «Білий», «Голубий», «Світанок», «Яблуневий цвіт», «Малиновий цвіт», «Паморозь», «Вересень». Заворожують відвідувачів Всеукраїнського центру вишивки та килимарства й такі її роботи як «Калина на снігу», «Древо» та інші, виткані майстринями нашого Центру.

Для Надії Бабенко килимарство було не просто ремеслом чи роботою. Це була її мова, спілкування зі світом, її сповідь, її молитва. Килимарство гріло їй душу, як і ніжні українські пісні, які вона дуже любила і які з насолодою співала. Говорячи про пісню, мені на гадку спадає «Пісня про матір», де є такі рядки:

«Вона посміхнулась красива і сива, як доля, ­

Змахнула рукою, злетіли увись рушники.–­

Лишайтесь щасливі.

І стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки».

Кожне слово тут має глибокий зміст і є уособленням життєвого і творчого шляху мисткині.

«ВОНА ПОСМІХНУЛАСЬ КРАСИВА І СИВА, ЯК ДОЛЯ…» — ОБРАЗ БЕРЕГИНІ ТА МУДРОСТІ

Надія Несторівна присвятила традиційному мистецтву все своє життя. Образ «красивої і сивої» жінки — це втілення життєвого досвіду, відданості рідній землі та духовної шляхетності. Її красива доля — це десятки років невтомної праці біля верстата та за вишивальними п’яльцями, а сивина — символ мудрості цієї славної жінки, яка зберегла й примножила вікові традиції Решетилівки, передавши їх наступним поколінням.

«ЗМАХНУЛА РУКОЮ, ЗЛЕТІЛИ УВИСЬ РУШНИКИ…» — ТВОРЧИЙ ЗЛЕТ І РЕШЕТИЛІВСЬКІ ШЕДЕВРИ

Цей рядок буквально описує рукотворні дива Надії Бабенко:

Змах руки — це кожен рух олівця, вовняної нитки чи голки, з під якого народжувалися її твори.

«Злетіли увись» — це вихід українського традиційного мистецтва на світовий рівень. Роботи Надії Бабенко прикрашають не лише державні установи, музеї України, а й знаходяться в численних приватних колекціях у багатьох країнах світу. Її відомий килим «Дерево життя» є окрасою штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. Її рушники й килими дійсно «злетіли» високо за межі України, презентуючи світові нашу культуру.

«– ЛИШАЙТЕСЬ ЩАСЛИВІ.» — ЗАПОВІТ ТА ЛЮБОВ ДО ЛЮДЕЙ

Це слова материнського й творчого благословення. Твори Надії Несторівни завжди випромінюють тепло, світло та гармонію. Працюючи над своїми орнаментами, вона вкладала в них побажання добра, миру, мудрості й щастя кожній людині, яка дивитиметься на її роботи. Це її духовний заповіт усім шанувальникам українського мистецтва.

«І СТАЛА ЗАМИСЛЕНИМ ПОЛЕМ НА ЦІЛУ ПЛАНЕТУ, НА ВСІ ПОКОЛІННЯ Й ВІКИ» — БЕЗСМЕРТЯ У ТВОРЧОСТІ

Поле в українській фольклорній традиції — це простір життя, праці та вічності.

·«Замислене поле» нагадує про глибокий філософський зміст її орнаментів: «Дерево життя», «Світове дерево», квітучі садoві мотиви, де кожна деталь має символ вічності.

·«На цілу планету, на всі покоління й віки» — це пам’ять про майстриню, яка не зникає з її відходом. Це спадщина Надії Бабенко, яка живе в її учнях, продовженні династії, зокрема в роботах її сина — відомого мистця Олександра Бабенка, у внеску Решетилівщини до Списку нематеріальної культурної спадщини України. Це її спадщина, яка надихатиме майбутні покоління.

100 років Надії Бабенко — це світла нагода згадати, ким ми є, та пошанувати тих, хто творив і творить красиве обличчя нашої нації!

Людмила Дядченко

Полтавські