вологість:
тиск:
вітер:
«Не спіши туди, Господи...»: у Кременчуці попрощалися із загиблим захисником Олегом Борисовим, якому сьогодні мало б виповнитися 39 років
06 жовтня 2026 р. 13:08
06 жовтня 2026 р. 13:08
Вічна пам'ять!
Сьогодні, у день, коли йому мало б виповнитися 39 років, у Свято-Миколаївському соборі Кременчука пролунало останнє прощання із захисником України — Борисовим Олегом Володимировичем.
Олег народився 6 жовтня 1987 року у місті Дружківка Донецької області, навчався у місцевому професійно-технічному закладі. У 2024 році був призваний на військову службу за мобілізацією. Служив солдатом на посаді гранатометника механізованого відділення.
Як розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков, свій останній бій Олег прийняв першого липня 2024 року в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Мужньо виконавши військовий обов'язок, він загинув, захищаючи Україну. Весь цей довгий час — аж до сьогодні — він вважався зниклим безвісти.
Символічно і болісно те, що саме в день його народження рідні та близькі змогли останнім поглядом провести його в останню путь. З найрідніших у нього залишилися тільки мати і сестра — власної сім'ї він створити не встиг, як і не дочекався батька, який помер невдовзі після його мобілізації.
Підтримати матір Олега прийшли сьогодні не тільки знайомі сина, а й родичі військовополонених і зниклих безвісти захисників Кременчука.
«Вона жінка, вона втратила сина, і ми повинні бути поруч, ми повинні її підтримати, тому що ми в одному човні , — розповідає Оксана. — У нас така ж сама біль, така сама проблема, наші рідні зникли, ми не знаємо їхню долю. Й у цієї матері — справжнє горе. Ми теж мами, жінки, і маємо бути поруч...».
Прийшли попрощатися з другом і земляки з рідної, нині окупованої Дружківки. Для них, як і для матері Олега, Кременчук став новим домом і прихистком.
«Я знав його десь років десять, бував у них вдома неодноразово, — розповідає друг дитинства, Олексій. — Добрий, хороший хлопець. Працював на різних підприємствах, на газовій... Про нього поганого ніхто й ніколи не скаже. Юність наша минула звично: футбол, комп'ютерні клуби у 2005–2007 роках... Власну сім'ю він створити не встиг...»
Побільшало спогадів і про те, яким він був перед самим виїздом на позиції.
«Я розмовляв із ним за день до його виїзду, — згадує товариш. — Він так спішив і рвався туди. Вони сиділи під Костянтинівкою, і він казав: "Я встаю і хочу на позицію". Я йому казав: "Не спіши туди, Господи..." Ось, бачите, так і вийшло...».
Поховали воїна на Свіштовському кладовищі, у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світла пам'ять і вічна шана Олегу Борисову!
Валерія Макряшина
Фото Мирослави Ковальчук
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
Навіки 33. Полеглий оператор дронів повернувся ...
06 жовтня 2026 р. 13:23
Двоє шахраїв із Полтавщини ошукали людей із різних регіонів країни на майже 300 тисяч гривень
06 жовтня 2026 р. 13:12