«Кохана, я повернуся». У боях біля Нью-Йорка за...

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

07 жовтня 2026 р. 12:46

07 жовтня 2026 р. 12:46

Понад два роки після загибелі рідні чекали можливості попрощатися з Владиславом Кованєвим. Воїн загинув 28 серпня 2024 року поблизу Нью-Йорка на Донеччині.

У 2023 році Владислав Кованєв добровільно вступив до «Азову» та служив старшим кулеметником. Попрощаються із захисником 8 жовтня в Полтаві та Мачухах. Про трагічну втрату для родини повідомили у Мачухівській громаді 7 жовтня.

Владислав Кованєв та його життєвий шлях

Владислав Кованєв народився 2 травня 1997 року в Полтаві. Із дитинства мав сильний характер і був наполегливим у досягненні своїх цілей. Із десяти років займався боксом, завдяки чому загартував силу, витривалість і характер. Водночас рідні та друзі згадують Владислава як добру й щиру людину. Він дуже любив собак. Сам чоловік говорив, що своїм характером схожий на дідуся, якого дуже любив.

«З дитинства Владислав був людиною із сильним характером. Він був дуже впертим, але ця впертість завжди допомагала йому впевнено йти до поставлених цілей і не відступати перед труднощами. Ще з юних років він вів активний, спортивний спосіб життя. Із десяти років займався боксом, що загартувало його характер, силу та витривалість», – пишуть у громаді.

Ще з дитинства Владислав Кованєв цікавився автомобілями. Згодом це захоплення стало його справою – він відкрив власне СТО. Також чоловік любив активний спосіб життя, поїздки на велосипеді та не уявляв себе без руху.

У 2023 році Владислав Кованєв добровільно вступив до лав «Азову» та став на захист України. Службу проходив як старший солдат і виконував обов’язки старшого кулеметника. Бойові завдання «Мєхан» сприймав як відповідальність перед побратимами та державою. Навіть після поранення він прагнув якнайшвидше повернутися до своїх товаришів і продовжити службу.

Серед побратимів Владислав Кованєв мав близьких друзів. Особливо важливою для нього була дружба з побратимом на псевдо «Люмус». Його загибель Владислав переживав дуже тяжко. У 2024 році Владислав Кованєв одружився. Свою дружину він називав «скарбом життя». Перед смертю він неодноразово говорив їй: «Кохана, я повернуся».

Рідні, друзі та побратими запам’ятали Владислава як активного, щирого, мужнього чоловіка, який любив життя, свою родину та людей, які були поруч. Його улюбленими фразами були «Полетіли» та «Прорвемось». Для близьких ці слова стали відображенням його характеру – не зупинятися перед труднощами та рухатися вперед.

У серпня 2024 року захисник припинив виходити на зв’язок з рідними. Нещодавно ДНК-експертиза встановила, що 28 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області мужній воїн загинув.

Прощання із Владиславом Кованєвим запланували на 8 жовтня. О 10:00 у Свято-Успенському кафедральному соборі в Полтаві відбудеться відспівування. О 10:30-10:40 запланований виїзд до села Мачухи. О 11:00–11:10 у Мачухах формуватимуть живий коридор по вулиці Центральній – від повороту на село Снопове (Липки) до кладовища.

На прохання рідних поховання відбудеться на місцевому кладовищі села Мачухи. Орієнтовний час – 11:30-12:00. Владиславу Кованєву було 27 років. Він загинув, захищаючи Україну.

Світла пам’ять герою!