Старий телевізор, відеокасети й відомі кліпи: у Кременчуці відкрили інсталяцію про DANCE-рулетку

16 жовтня 2026 р. 23:48

16 жовтня 2026 р. 23:48

У Кременчуцькому музеї відтворили атмосферу 90-х.

Сьогодні у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відкрили дещо незвичну інсталяцію. Тут можна не лише подивитися на речі, а й послухати та потримати в руках предмети, які передають атмосферу середини 90-х років у Кременчуці.

Але все по порядку. Інсталяцію присвятили 30-річчю програми DANCE-рулетка, історія якої пов’язана з музикою, танцями та культурним життям міста.

Ведуча, заступниця директора Кременчуцького краєзнавчого музею з наукової роботи Марія Коваленко запропонувала під час урочистого відкриття згадати історію DANCE-рулетки та повернутися до моментів, які залишилися в серцях глядачів.

На великому екрані демонстрували кадри передачі тих часів, а саме DANCE-рулетки з ведучим Андрієм Редькіним.

«Це історія про те, як зароджувався шоу-бізнес у Кременчуці»

«Сьогодні ми вже розпочали захід російською мовою (йдеться про передачу програми, яка тоді виходила на російській мові - авт), але загалом дуже важливо фіксувати різні епохи, які ми пережили, зокрема й появу україномовних альбомів. Звичайно, ми розуміємо, що тоді все було не ідеально. Були й російські виконавці, це зрозуміло. Але важливим є саме те, що завдяки таким передачам з’являлися паростки української культури. І сам факт, що цей паросток нашої культури в Кременчуці свого часу був зафіксований, має велике значення. Не всі міста можуть похвалитися власними передачами, які пам’ятає ціле місто, цілий Кременчук. Це унікальне явище для будь-якого міста. Це історія про те, як починався український шоу-бізнес і як зароджувався шоу-бізнес у Кременчуці», — звернувся до відвідувачів директор музею Артем Ряса.

А далі були спогади самого ведучого про передачу.

«Це було щось нове, цікаве й креативне на той час — музична програма, яка висвітлювала новини танцювальної музики, зокрема української, пропагувала здоровий спосіб життя та активний рух серед молоді.  Знаєте, я вже довгий час спілкуюся з молоддю, працюю з нею. А тоді все це лише починалося. Я з’явився на телебаченні не нізвідки. Мене запросили з дискотеки. Я працював у «Сьомому небі» (дискотека в МПК, авт.). Там мене побачили, почули й запропонували спробувати себе на телебаченні. Я погодився, спробував — у мене вийшло. Згодом мене запросили на роботу, і я там залишився. Пропрацював майже 20 років. Потім через відомий конфлікт пішов звідти й надалі працював над соціальними проєктами. Але всі вони так чи інакше були пов’язані з молоддю, музикою та популяризацією нашої української творчості», — розповів Андрій Редькін.

Танцювальна музика, рулетка та призи від «Програми плюс»

Однією з особливостей телеефіру була програма, присвячена танцювальній музиці. Як розповідає Андрій Редькін, у ті часи такої музики було небагато як на телебаченні, так і в інформаційному просторі загалом. Тож команда добирала відповідні композиції та показувала їх глядачам.

У програмі також проводили розіграші призів. Для участі потрібно було вирізати зі газети «Програма плюс» спеціальний талончик, обрати в ньому шість номерів із 36 та надіслати до телекомпанії. Після цього за допомогою рулетки визначали шість номерів, за якими розігрували подарунки.

«Призи були чудові. Це відеомагнітофони, цифрові камери, фотоплівки. Тоді були популярними фотоапарати, відеокасети, аудіокасети, компакт-диски», — пригадує Андрій Редькін.

За його словами, охочих взяти участь у розіграші було чимало: в одному розіграші брали участь понад тисячу талончиків.

У програмі звучали не лише зарубіжні композиції. За словами Андрія Редькіна, кожен випуск обов’язково містив український відеокліп із танцювальною музикою. Про це свідчить і оригінальна ефірна касета, яка збереглася донині.

«Дивіться, тут є постери виконавців, які саме тоді були популярними. Я вже розповідав, що ось тут є оригінальна ефірна касета — та, з якої програма виходила в ефір. На ній є свідчення того, що в кожній програмі ми запускали саме український відеокліп із танцювальною музикою, адже передача була присвячена цьому жанру», — розповідає Андрій Редькін.

Серед українських виконавців, які тоді працювали в цьому напрямі, він згадує Ірину Білик, гурти Phantom-2, «Степ» та «Аква Віта».

Програми записували заздалегідь: у четвер відбувався запис, а вже в п’ятницю передача виходила в ефір. Для запису використовували касети, які перезаписували для наступних випусків.

Редькін також пригадує людей, із якими працював над програмою. До команди його запросив оператор В’ячеслав Герасименко. Також працювала дружина оператора Валентина Герасименко, а серед колег був і Олег Заєць.

Телевізор із гаража та речі з особистими історіями

«Ми запрошуємо кременчужан побачити все це. Ось, наприклад, це мій особистий телевізор. Він стоїть у мене в гаражі. Я не використовую його за прямим призначенням, він радше є елементом декору. Але для багатьох уже буде відкриттям те, що колись телевізори мали саме такий вигляд.

Так само деякі кременчужани приносили сюди свої речі. Ось ця касета теж має цікаву історію. Знаєте чому? Тому що вона пов’язана з історією кохання начальниці управління культури і туризму Кременчука пані Вологодської.

Мені подобається, що це колекція речей, які належать самим людям. Тут багато документів, і сучасний двадцятирічний громадянин уже може навіть не зрозуміти, що це таке. Те саме стосується телевізора, відеомагнітофона, аудіотехніки з бобінами. Я думав навіть бобіни принести.

Диски вже відходять у минуле. У мене зараз ноутбук, у якому вже немає навіть USB-порту. Тому це історія про те, як поступово відходить ціла епоха. А ми збираємо різні історії. Це елемент попкультури Кременчука. Дуже важливо й цікаво, що в нашому місті було таке явище», — звертається до містян і гостей Кременчука директор музею Артем Ряса.

До речі, на захід Артем Ряса прийшов одягнений відповідно до моди середини 90-х років. Він зізнався, що олімпійка Montana Sport, у якій був на відкритті, раніше належала його батькові.

«Це ж бренд, якому майже 30 років. Це одяг мого батька. У мене навіть є фотографія, на якій він стоїть у цьому костюмі Montana Sport. Він досить якісний, і тут теж цікава історія. Я побачив цей костюм у селі й забрав собі, бо він усе одно лежав без діла. А потім знайшов фотографію за 1993 рік, на якій батько саме в цьому спортивному костюмі», — розповів Артем Ряса.

До речі, сьогодні Артем Ряса та Андрій Редькін знову запустили рулетку. Спробувати свої сили могли всі охочі.

Інсталяцію можна побачити на власні очі. Тим паче, що вона залишатиметься в Кременчуцькому краєзнавчому музеї ще місяць.

Олена Ліпошко

Фото авторки

Полтавські