Яка ворожа «гидота» атакує Кременчук з неба і при чому тут «пісюни»

18 жовтня 2026 р. 09:14

18 жовтня 2026 р. 09:14

Як змінилося вороже озброєння за роки повномасштабного вторгнення і якою є відповідь України?

Майже п’ять років Україна живе в умовах повномасштабної війни. І хоча Кременчук не є прифронтовим містом, його жителі постійно перебувають у напруженні через повітряні тривоги. Під час них містяни можуть чути характерне дзижчання безпілотників, частина яких пролітає повз місто. За характерним звуком деякі з них уже звикли називати «мопедами». Навчилися містяни розрізняти й звук ракет.

Два роки тому журналісти «Кременчуцької газети» вже готували матеріал про озброєння, яке росія застосовує з повітря проти мирного населення. За цей час зміни у ворожому арсеналі стали помітними навіть для цивільних.

Тож ми знову вирушили до Військово-історичного музею ВПУ № 7, аби оглянути зразки озброєння, яке застосовує росія. Екскурсію провів керівник музею, учасник бойових дій, полковник ЗСУ Володимир Поляков.

Головне питання, яке нас цікавило: як змінилося російське озброєння від початку повномасштабного вторгнення й до сьогодні?

Від перших «Гераней» до дронів-обманок

Володимир Поляков розповів, як змінювалися російські безпілотники на прикладі моделей, які росія використовувала для повітряних атак, зокрема й на Кременчук.

«Перші безпілотники — це „Герані“. Вони були сірого кольору й несли до 60 кілограмів вибухівки. Їх виробляли в Ірані, звідки росіяни їх закуповували. Згодом перейшли до виробництва власних „Гераней“. Наприклад, „Герань-2“ має бензиновий двигун. Висота польоту — приблизно два кілометри, швидкість — близько 180 кілометрів на годину.

Крім того, їх супроводжувала ціла група дронів-обманок, зокрема „Гербери“ та дрони-пародії. Ми пам’ятаємо, що тоді в повітря запускали до 500 таких апаратів. Але що цікаво: наші хлопці з ППО бачать на радарі лише точки. Тобто не можуть розрізнити, де бойовий безпілотник, а де обманка.

Ось це — дрон-пародія, фактично пустушка. У ньому є лише лінза Люнеберга — такий собі шарик. На екрані радара вона створює точку, схожу на ту, яку дає бойовий „Шахед“.

На той час, можливо, ви пам’ятаєте, росіяни масово скуповували SIM-картки „Київстару“. Вони встановлювали їх у „Гербери“. Ті фотографували місцевість і відразу передавали знімки на територію Росії. Звідти згодом спрямовували бойові „Герані“ в Україну. Ось така система тоді працювала», — розповів Володимир Поляков.

Реактивні «Шахеди» та зміна тактики атак

За словами Володимира Полякова, російські безпілотники ворог постійно вдосконалює збільшуючи їхню швидкість і висоту польоту, змінюючи конструкцію. Через це українська протиповітряна оборона змушена адаптуватися до нових загроз і шукати ефективні способи перехоплення повітряних цілей.

«Спочатку були безпілотники „Герань-2“. Але наші засоби ППО та військові навчилися ефективно збивати ці цілі. Також знайшли дуже вдале рішення — P1-Sun, який у народі називають „Пісюн“.

Але далі на ворожі безпілотники поставили реактивний двигун. До чого це призвело? Висота польоту зросла приблизно до 4,5–6 кілометрів, а швидкість становить близько 450 кілометрів на годину.

Так росіяни змінили тактику й почали використовувати реактивні „Шахеди“. Це „Герань-4“. Зараз уже є „Герань-5“ — симбіоз ракети й „Шахеда“. На жаль, вона також летить на великій висоті й має дуже високу швидкість, тому збивати її засобами, які ми використовували раніше, складно.

А „Герані-2“ вже місяці три-чотири над нами не літають. Росіяни зрозуміли, що їх стало важче використовувати, і перекинули їх далі, до лінії зіткнення», — розповів Володимир Поляков.

«Бандеролі», «Гербери» та небезпечні уламки

Окрім «Шахедів» і «Гераней», росіяни почали застосовувати й інші типи безпілотників, зокрема «Бандеролі». За словами Володимира Полякова, за принципом польоту вони нагадують крилаті ракети й можуть рухатися на низькій висоті, що ускладнює їх виявлення за допомогою радарів.

«Ось тут, бачите, частини „Бандеролі“, збитої над нашим містом. Це вже не „Шахед“, а щось на кшталт крилатої ракети. „Бандеролі“ можуть летіти на низькій висоті, тому підрозділам ППО дуже важко виявити їх за допомогою радарів. Вони рухаються над місцевістю, як крилаті ракети, але коштують трохи дешевше», — пояснив керівник музею.

Змінилося й призначення «Гербер» - їх  почали оснащувати вибухівкою.

«А ось залишки „Гербери“. Спочатку їх використовували для спостереження: вони фіксували, куди влучають бойові „Герані“. Але згодом, коли росіяни побачили, що наші фермери почали поступово розтягувати уламки, до безпілотників вирішили додавати вибухівку.

Зараз близько 50% „Гербер“ летять із вибухівкою. Тому попереджаю, шановні: ви там не знайдете ні золота в платах, ні чогось цінного. Ви можете знайти власну смерть. Тож не підходьте до таких „Гербер“», — наголосив Володимир Поляков.

Іноземні компоненти та Starlink у безпілотниках

Журналісти «Кременчуцької газети» також поцікавилися про те, компоненти виробництва яких країн, окрім Китаю, виявили в уламках літальних апаратів, представлених у музеї.

За словами Володимира Полякова, серед знайдених деталей є компоненти американського, німецького та, ймовірно, швейцарського виробництва. Він зазначає, що такі елементи потрапляють до російського озброєння через різні канали постачання.

«Зараз, коли вони вже перейшли на штучний інтелект, там зустрічаються деталі з наших країн-союзників: американські, німецькі. Не знаю, англійські були чи ні. Здається, і швейцарські.Тобто з багатьох країн Європи.

На жаль, через когось там це продають, і ці деталі встановлюють на «Шахеди». Крім GPS-навігаторів, вони почали встановлювати на безпілотники Starlink.

Я дуже добре пам’ятаю день, коли «Шахед» летів над училищем, а тривоги не було. Я встиг самостійно оголосити тривогу безпосередньо в училищі. Але ці «Шахеди» пройшли через усю Україну, а в Кропивницькому вдарили — загинули двоє людей, були уражені два вертольоти.Тобто поєднання GPS-навігаторів і Starlink, за моїми спостереженнями, ускладнює роботу наших засобів РЕБ і ППО», — розповів керівник музею.

У музеї зберігають уламки ракет, які атакували Кременчук

Серед експонатів Військово-історичного музею ВПУ № 7 — уламки ракет, які росія застосовувала під час атак на Кременчук. Зокрема, тут зберігаються частини ракет Х-101 і С-300, а також елементи касетних боєприпасів. Володимир Поляков пояснив, яку небезпеку можуть становити такі уламки для містян.

«Дуже небезпечні ракети Х-101 із касетною бойовою частиною. Їхні елементи можуть розлітатися на значну відстань. Тут є вибухівка та кілька тисяч ось таких маленьких кульок. Це становить велику небезпеку для кременчужан.

Є й ракети С-300. Ось тут також уламки, знайдені в нашому місті.

Я постійно нагадую: головне — запам’ятайте, що під час повітряної тривоги у вас є час знайти укриття, перш ніж почнуть працювати наші засоби ППО.

Ми всі розуміємо, що росіяни намагаються бити по об’єктах, від яких залежить наше повсякденне життя. Це електропостачання, водопостачання, військові частини. Щоб протидіяти таким атакам, наші засоби ППО збивають ракети. І, на жаль, уламки збитих ракет можуть падати на нас із вами», — розповів Володимир Поляков.

Серед експонатів Поляков показав і уламки ракети Х-101, які, за його словами, впали поблизу Крюківського мосту 7 жовтня цього року.

Російські авіабомби перетворюють на керовані

росіяни вдосконалюють не лише безпілотники та ракети, а й авіаційні бомби. За словами Володимира Полякова, російські військові використовують дешевший спосіб перетворення звичайних фугасних авіабомб на керовані: оснащують їх спеціальними модулями з крилами.

«Взагалі, КАБ — це радянська розробка, керована авіабомба, у якій багато електроніки. Їх у росіян зараз не дуже багато. Тому вони пішли бюджетним варіантом. Взяли ФАБи — фугасні авіабомби, а їх дуже багато. ФАБи бувають масою 250 кілограмів, а зараз вони використовують авіабомби масою до 3000 кілограмів. І почепили на них крила, які називаються УМПК — універсальний модуль планерування та корекції.

Боєприпас кріпиться до літака. Літак скидує його, бомба перевертається, крила розкриваються, і цей КАБ летить на відстань до 70 кілометрів. А от тут починається дуже неприємна історія. Якщо дальність польоту становить 70 кілометрів, то, за моїми словами, такий КАБ неможливо збити. РЕБ його не бере, висота польоту літака — 10–14 кілометрів, а КАБ рухається за особливою траєкторією. Коли кажуть, що КАБ збили, це могло статися випадково або через проблеми з електронікою. Але три-чотири тижні тому два КАБи долетіли до Одеси. Якщо прорахувати, це десь 170 кілометрів. Ви розумієте, що це вже близько до нас...», — говорить Володимир Поляков.

Українські розробки та нові засоби протидії

Водночас українські розробники вдосконалюють засоби протидії російським безпілотникам. Серед експонатів музею — дрони-перехоплювачі, системи радіоелектронної боротьби та інші технологічні розробки, які допомагають протидіяти повітряним загрозам.

«Це українська розробка, називається P1-Sun, у народі її назву скоротили до слова «Пісюн». Ось ці маленькі безпілотники переламали хід війни протягом, мабуть, одного-півтора місяця максимум. Вони вибили практично всі «Герані», які летіли по території України, і росіянам довелося прибрати цю геранську гидоту далі, до лінії зіткнення. Також є наша цікава розробка — «Мрія-4.5.0». Вона теж добре збиває повітряні цілі» , — розповів фахівець.

За словами Полякова, змінюються й системи РЕБ. Якщо раніше їх використовували переважно на стратегічному рівні, то тепер такі засоби працюють безпосередньо в окопах.

«Якщо раніше системи РЕБ були тільки стратегічного рівня, тобто десь біля штабів і таке інше, то зараз вони вже спустилися в окопи. І вдосконалюються дуже швидко.

Спочатку частот було небагато. Вистачало маленького приладу на дві антени, щоб можна було виявити дрон. Але росіяни теж дуже швидко це перейняли, і частот стає дедалі більше. Ось цей прилад, до речі, — кременчуцький винахід, він уже працює на трьох частотах.Є також дрон Heavy Shot. Раніше такі дрони використовували в сільському господарстві, зокрема для обприскування. Зараз їх застосовують під час війни. Він може переносити вантаж вагою до 70 кілограмів.

Наземні роботизовані комплекси бувають різними: від великих, які можуть використовувати для прориву лінії зіткнення та проведення наступальних операцій, до невеликих, зроблених із дитячих іграшок. Цей роботизований комплекс, який є в нашій експозиції, займався розмінуванням. Він підірвався на протипіхотній міні, ось тут його трохи пошкодило. Після цього його передали мені в музей», — розповів Володимир Поляков.

Які загрози можуть виникнути в майбутньому?

Російське озброєння продовжує змінюватися. За словами керівника музею, одна з нових загроз пов’язана з розвитком супутникових систем зв’язку та використанням штучного інтелекту у військових технологіях.

«На жаль, після втрати Starlink вони почали розробляти власну систему на кшталт Starlink. Зараз вони запустили 50–100 супутників. Для чого? Вони хочуть закрити наше небо. Тобто якщо ці супутники, які зараз запущені, запрацюють, то, за моїми оцінками, 10–15% нашого неба буде охоплено. До кінця 2027 року, наскільки я зрозумів, вони хочуть повністю закрити небо над Україною. Це дуже неприємний прогноз. Але, судячи з того, з якою швидкістю змінюється озброєння і з якою швидкістю вдосконалюються засоби його знищення, я думаю, що до кінця 2027 року наші хлопці винайдуть спосіб заглушити російські супутники, щоб небо над Україною було чистим» , — говорить Поляков.

Володимир Поляков також звертає увагу на використання штучного інтелекту в безпілотниках. За його словами, ця технологія може давати дронам змогу змінювати поведінку під час атаки та самостійно визначати цілі.

Війна технологій не зупиняється

Експозиція Військово-історичного музею ВПУ № 7 демонструє, як за роки повномасштабної війни змінилися безпілотники, ракети, авіабомби та засоби протидії їм. Тут зберігаються уламки озброєння, яке росія застосовувала під час атак, а також зразки українських розробок, що допомагають боротися з повітряними загрозами.

Для Кременчука, який регулярно переживає повітряні тривоги, ця технологічна гонка має цілком практичний вимір. Водночас головне правило для цивільних залишається незмінним: під час повітряної тривоги потрібно йти в укриття, не наближатися до уламків і підозрілих предметів, не намагатися самостійно їх оглядати чи переносити.

До речі, під час відеозйомки журналістів «Кременчуцької газети» музейна експозиція поповнилася новим експонатом. Військові привезли сюди уламки ворожого безпілотника, збитого над Кременчуком.

Замість післямови

А поки готувався матеріал, Кременчук знову почув звуки «Гераней-2». Увечері 14 жовтня під час масованої атаки рф на Україну ці безпілотники пролітали в небі над містом.

Того ж дня стало відомо про обмеження доступу українських військових до американської супутникової системи зв’язку Starlink. І це стало ще одним викликом у війні.

У Військово-історичному музеї ВПУ №7 постійно демонструють експозицію, присвячену новітній історії нашої держави та яка висвітлює подій російсько-української війни періоду з АТО/ООС до повномасштабного вторгнення. Поповнення експонатів відбувається постійно. Запис на екскурсію за телефоном (067) 763 -83-02

Нагадаємо, Що може літати та гудіти над головами кременчужан під час війни?

Олена Ліпошко

Фото авторки, відео Мирослави Ковальчук

Полтавські